Григір Тютюнник: "Пишу - і плачу, пишу - і радію"
Loading...
Date
2008
Authors
Брюховецька, Лариса
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Епіграфом до його творчості можуть бути слова Тараса Шевченка "Возвеличу отих малих рабів німих. Я на сторожі коло них поставлю слово...". Григір Михайлович Тютюнник (5.XII. 1931, с. Шилівка Полтавської області - 7.III. 1980, Київ) - український письменник, лауреат Державної премії ім. Лесі Українки, (1980) та Державної премії ім. Тараса Шевченка (1989). Закінчив ремісниче училище, працював на заводі, в колгоспі, на будівництві. У 1951 - 1955 служив у Радянській армії. 1962 року закінчив Харківський університет, рік учителював у Донбасі. 1963 - 1964 працював у редакції газети "Літературна Україна". Автор книжок оповідань і повістей "Зав'язь" (1966). 1968 року "Литературная газета" (Москва) оголосила конкурс на краще оповідання. Переможцем став Григір Тютюнник з оповіданням "Деревій", яке дало назву наступній збірці оповідань (1969). Потім побачили світ "Батьківські пороги" (1972), "Крайнебо" (1975), збірки його оповідань естонською (1974, Таллін) і російською ("Отчие пороги", Москва, 1975). Була ще книга вибраного "Коріння" (1978). Здійснив переклад українською творів Василя Шукшина ("Калина червона", 1979). А завершений сценарій Григора Тютюнника залишився в рукописі і зберігається в Музеї-архіві літератури і мистецтва (територія Софіївського заповідника).
Description
Keywords
Михайлина Коцюбинська, "зафіксований час", "Чудасія", "Скляне щастя", Ярослав Ланчак, Василь Шкляр, Федір Панасенко, Павло Дзякун, Богдан Ступка, Василь Земляк, стаття
Citation
Брюховецька Л. І. Григір Тютюнник: "Пишу -- і плачу, пишу -- і радію" / Лариса Брюховецька // Кіно-Театр. - 2008. - № 3. - C. 16-21.