Relevance and Evolution of Tagoreana in Ukraine: Major Trajectories
Loading...
Date
2024
Authors
Ghosh, Mridula
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Using newly available materials not studied and researched before, this paper attempts to systematize the century old Ukrainian Tagoreana. The paper proposes the process of reception of Rabindranath Tagore, hitherto not done in Ukraine due to historical reasons, to be divided into six periods, from 1913 till today. In attempting this, it also explains what the concept Tagoreana implies, and why it should be used to trace and define the major trajectories in Ukraine which are rooted in philosophical enquiry, and include translation, interpretation and research of Tagore’s texts, audio-visual and performing arts, as well as their aesthetic appreciation through original creations. Such periodization reveals the hermeneutic evolution of Tagoreana: until 1930s, unlike in the West, Ukraine’s reception was not “orientalist”, Ukrainians upheld Tagore’s wisdom, nonwestern approaches to empires, deep commitment to harmony between nature and humans, education for enlightenment. Later, Tagoreana was controlled by the state as Soviet power was consolidated over Ukraine. Tagore’s Moscow visit was carefully planned by the Soviet authorities in 1930 for winning international recognition. Yet, during 1929–1955 Tagore’s works were not published in the USSR, including Ukraine.
On the one hand, till the 1960s, the decades were full of terror against intellectuals, who played a big role in the reception of Tagore like Yukhim Myhayliv, Yuriy Siriy, Pavlo Ritter,
Yevhen Pluzhnyk and Myhailo Ivchenko, and on the other hand, there was totalitarian state control, which used Tagore as an anti-imperialist and anti-colonial poet in the light of Soviet state ideology. The thaw of the 1960s and then perestroika of the 1980s led to some freedom, bringing poets and translators such as Victor Batiuk into limelight, although censored and banned writings of Tagore continued to be distributed underground among dissidents. Finally, the independence of Ukraine gave wider freedom and opportunities for reception of Tagore to be transformed from state-governed enterprise with political agenda to individual creative freedom and private initiatives. Analysis of Tagoreana trends shows that after the Russian aggression against Ukraine, reception of Tagore opens yet another dimension; it enables Ukraine’s postcolonial literary dialog with India as well as with the Global South on an equitable, non-hegemonic keel, which provides possible cultural bases for decolonization.
Description
У цій статті на основі нових, донині не введених у науковий обіг матеріалів зроблено першу спробу систематизувати столітню традицію української Таґоріани – процес рецепції Рабіндраната Таґора, який досі не здійснювався в Україні через історичні причини. Здійснено періодизацію Таґоріани – на шість історичних періодів, від 1913 року до сьогодні. Також подається тлумачення концепції Таґоріани; пояснюється, чому саме цей термін варто використати для дослідження основних траєкторій, що ґрунтуються на філософських дослідженнях, охоплюють переклади, інтерпретації та дослідження текстів Таґора, його творів з аудіовізуальних та сценічних мистецтв, а також їхнє естетичне сприйняття через власні твори українських авторів і митців. Згадана вище періодизація розкриває герменевтичну еволюцію української Таґоріани з певною відмінністю: до 1930-х років, на відміну від країн Заходу, рецепції Таґора в Україні не притаманний "орієнталізм" (за концепцією Едуарда Саїда). Українці позитивно сприйняли мудрість Таґора, його незахідні підходи до імперськості, глибоку прихильність до гармонії між природою та людиною, до потреби широкого доступу до освіти для всіх. Пізніше, зі зміцненням радянської влади, спостерігається державний контроль над Таґоріаною. Візит Таґора до Москви був ретельно спланований та зрежисований радянською владою в 1930 році з метою здобуття міжнародного визнання і позиціонування радянської Росії як держави, що солідаризується з колоніальним народом та виступає проти імперіалізму. Проте до 1955 року творів Таґора не друкували в СРСР, бо в них були думки вільного світу та дух свободи особистості. Протягом наступних десятиліть, з одного боку, здійснювався терор проти українських інтелектуалів, які відіграли чималу роль у рецепції Таґора, а саме проти Павла Ріттера, Юхима Михайліва, Юрія Сірого, Євгена Плужника, Михайла Івченка та багатьох інших; з іншого боку, тоталітарна влада вміло використала постать Таґора як "антиімперіалістичного" та "антиколоніального" діяча, у радянському антизахідному розумінні цих термінів. І хоч згодом "відлига" 1960-х, а потім "перебудова" 1980-х років і привели до певної вільної атмосфери, коли твори деяких поетів і перекладачів опинилися в центрі уваги, проте ті твори Таґора, що були цензуровані та заборонені радянською владою, і далі поширювалися підпільно серед дисидентів. Зрештою, незалежність України дала ширший спектр та можливості для рецепції Таґора. Таґоріана має перетворитися з державного агентства з політичним порядком денним на вільний простір індивідуальної творчої свободи та ініціатив. Аналіз тенденцій попередніх років спадщини Таґоріани доводить, що після російської агресії проти України у 2022 році подальша рецепція Таґора створює ще одну перспективу – це усвідомлення можливості постколоніального літературного діалогу Індії з Україною на основі рівності культур, які пройшли через досвід колоніалізму. Це також стосується діалогу України з країнами Глобального Півдня.
Keywords
decolonization, humanism, Indology in Ukraine, postcolonial research, reception of Rabindranath Tagore, Tagoreana, translations, article, гуманізм, індологія в Україні, деколонізація, переклади, постколоніальні дослідження, рецепція Таґора, Таґоріана
Citation
Ghosh M. Relevance and Evolution of Tagoreana in Ukraine: Major Trajectories / Mridula Ghosh // Східний світ. - 2024. - № 1. - С. 89-118. - https://doi.org/10.15407/orientw2024.01.089