Перечитування літературного канону неокласичним дискурсом українського літературознавства початку ХХ ст.
Loading...
Date
2017
Authors
Демська-Будзуляк, Леся
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Статтю присвячено проблемі переосмислення літературного канону в українському літературознавстві
початку ХХ ст. з погляду нової літературної теорії. Наголошено на існуванні двох підходів до
вироблення літературного канону – соціологічного, в якому канон представляє інституції, та аксіологічного, де канон покликаний фіксувати культурні цінності. Незаперечним проте залишається той
факт, що будь-який канон проявляє себе перш за все як ідеологічне явище, що водночас спрямоване
і в ретроспективу, задля канонізації певної традиції, й у перспективу, задля закріплення певної культурної ідентичності. В історії українського літературознавства фіксуємо, як мінімум, два періоди
інтенсивного перечитування канону – 1920-ті роки та кінець 1990-х. В обох випадках цей процес відбувався у широкому дискурсі соціополітичних перетворень у просторі нашої держави. На початок
1920-х років можемо вести мову про дві моделі канону української літератури. Ці моделі являють
собою дві культурні парадигми – патріархальну та модерну. Різне розуміння літератури та її історії фіксує точку водоподілу, що його пройшло українське літературознавство на початку ХХ ст.,
коли відбувалася зміна інтерпретаційної парадигми. З’явився новий спосіб думати про літературу
та нова мова для її опису, внаслідок чого відбувалася й зміна "літературних ієрархій".
The article deals with the problem of rethinking the Literary Canon based on the New Literary Theory views. It also emphasizes existence of two approaches to the Literary Canon development: sociological, which represents Institutions, and axiological, where the Literary Canon is intended to capture cultural values. Both Literary Canons are manifested primarily as ideological phenomena. Their aim is in retrospect – canonization of tradition and perspective of consolidation for certain cultural identities at the same time. There are two periods of intense rereading of the Literary Canon in the history of Ukrainian Literary Studies: the 1920’s and 1990’s (the end of the 20th century). In both cases, this process occurs in a broad discourse of sociopolitical transformations of our country. We should pay special attention to the first period. During this period, Literary Canon reevaluation was closely related with the struggle for authoritative discourse by Narodnystky and Marxist Literary Criticism. Literary Canon importance was hidden in its close connection with the problem of classics and cultural traditions. Selecting the tradition that will become conclusive for the literary canon had become crucial for the Ukrainian national literature. The processes of "elevation" and "exclusion" had to be performed by the historian of the literature as an established literary canon of national literature was absent. At the beginning of 1920, two models of the Literary Canon of the Ukrainian Literary Studies were established. These models represent two cultural paradigms: historical and neoclassical; the neoclassical one was closer to the modern paradigm. Excellent understanding of literature and its history records the dividing point that Ukrainian literary criticism took in early 20th. An interpretative paradigm was a shift. A new way of thinking about literature and new language to describe it was established; "literary hierarchy" changed.
The article deals with the problem of rethinking the Literary Canon based on the New Literary Theory views. It also emphasizes existence of two approaches to the Literary Canon development: sociological, which represents Institutions, and axiological, where the Literary Canon is intended to capture cultural values. Both Literary Canons are manifested primarily as ideological phenomena. Their aim is in retrospect – canonization of tradition and perspective of consolidation for certain cultural identities at the same time. There are two periods of intense rereading of the Literary Canon in the history of Ukrainian Literary Studies: the 1920’s and 1990’s (the end of the 20th century). In both cases, this process occurs in a broad discourse of sociopolitical transformations of our country. We should pay special attention to the first period. During this period, Literary Canon reevaluation was closely related with the struggle for authoritative discourse by Narodnystky and Marxist Literary Criticism. Literary Canon importance was hidden in its close connection with the problem of classics and cultural traditions. Selecting the tradition that will become conclusive for the literary canon had become crucial for the Ukrainian national literature. The processes of "elevation" and "exclusion" had to be performed by the historian of the literature as an established literary canon of national literature was absent. At the beginning of 1920, two models of the Literary Canon of the Ukrainian Literary Studies were established. These models represent two cultural paradigms: historical and neoclassical; the neoclassical one was closer to the modern paradigm. Excellent understanding of literature and its history records the dividing point that Ukrainian literary criticism took in early 20th. An interpretative paradigm was a shift. A new way of thinking about literature and new language to describe it was established; "literary hierarchy" changed.
Description
Keywords
літературний канон, неокласичний дискурс, модерна парадигма, українське літературознавство, стаття, the Literary Canon, the Neoclassical Discourse, the Modern Paradigm, the Ukrainian Literary Study, article
Citation
Демська-Будзуляк Леся Мар'янівна. Перечитування літературного канону неокласичним дискурсом українського літературознавства початку ХХ ст. / Демська-Будзуляк Л. М. // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки : (літературознавство). - 2017. - Т. 195. - С. 23-28.