Діафорологія: від інвентаризації мерехтінь до нової дидактики
Loading...
Date
2023
Authors
Дорошенко, Анфіса
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Abstract
У статті виокремлено та стисло охарактеризовано, з одного боку, концептуальний зміст поняття діафори, в якому вбачаються цікаві можливості для уточнення в царині теорії культури, та, з іншого боку, принципи діафорології та діафорологічного методу, висунуто припущення щодо їхнього особливого дидактичного аспекту. Наведено загальні атрибутивні властивості "діафори", стисло окреслено її місце в теорії метафори, загальному літературознавстві, філософії інформації. Побіжно виявлено та висвітлено схожість мотивів двох окремих методологічних підходів, які тяжіють до діафорології як науки і мають виразний діафорологічний характер, тобто спираються на знання про відмінності, розрізнення, нюансування. Цими підходами є центральна для цього тексту теорія Р. Барта та художньо-дослідницька практика М. Дюшана, яка потребує подальших
інтерпретацій, опрацювань та додаткового аналізу.
Description
Diaphorology, coined by Roland Barthes in relation to his concept of Neutral, remains uncommented upon and insufficiently explained. It is worth noting that this word not only describes but problematizes his pedagogical project. This article defends the thesis that there are multiple points of exchange between the notion of "diaphora" and diaphorology. The didactic role of both is, on the one hand, to de-hierarchize, declassify, and deindividualize differences, showing that dividing an object’s features or the recipient’s abilities is an unproductive theoretical and pedagogical approach. On the other hand, diaphorology has an explicit self-critical impulse, i.e., it brings both itself and the object of research. What Barthes presented is interwoven with other theoretical constructs: the notion of "diaphora," appropriated from literary and linguistic studies (with the theory of metaphor being the most obvious field
of origin), the diaphorological method (as well as a certain motivation or a kind of research intention incorporated in such an approach), and diaphorology itself, but in more extended context. It is important to note that these constructs do not undermine each other but rather form an almost coherent field of knowledge. The didactic power of diaphorology as a science of "small differences" and nuances also becomes a kind of invitation to resist discourses of intimidation, subordination, domination, self-assertion, and arrogance. Other issues considered include whether it is worthwhile to search for one "pure" diaphora and whether the artistic research practice can serve as a non-theoretical alternative to Barthes’ approach. In this particular study, the work by Marcel Duchamp is provided as an example. At last, by drawing on Barthes’s theory, the study aims to re-examine the significance of a light effect,
such as shimmering, in conveying a certain didactic and ethical attitude of the researcher.
Keywords
діафора, діафорологія, діафорологічний метод, дидактика, відмінність, нюанс, мерехтіння, la moire, la scintillation, l’inframince, Р. Барт, М. Дюшан, стаття, diaphora, diaphorology, diaphorological method, didactics, difference, nuance, shimmer, la moire, la scintillation, l’inframince, Roland Barthes, Marcel Duchamp
Citation
Дорошенко А. Діафорологія: від інвентаризації мерехтінь до нової дидактики / Анфіса Дорошенко // Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. - 2023. - Т. 6. - C. 31-38. - https://doi.org/10.18523/2617-8907.2023.6.31-38