Смертна кара в історико-юридичній ретроспективі: від інституціалізованого замінника кровної помсти до інструменту охорони режиму
Loading...
Date
2024
Authors
Звєрєв, Євген
Шмарьова, Тетяна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Відповідність покарання у вигляді смертної кари принципу верховенства права та підтримка ідеї про повернення смертної кари в Україні більше ніж половиною (51 %) українців, опитаних за рік до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, стали чинниками для порушення питання про необхідність глибшого дослідження сутності цього виду покарання, витоків його формування та тенденцій до його встановлення і скасування. Цю статтю присвячено огляду та аналізу причин становлення, існування та скасування смертної кари як виду покарання в Стародавньому Єгипті, античних Греції та Римі, а також у Московській державі та пізніше — у Російській імперії. Вибір саме цих держав зумовлений як доступністю відповідних матеріалів досліджень для авторів, так і наочністю результатів проведеного огляду та аналізу, представлених у статті. У результаті дослідження, зокрема, встановлено первісне розуміння страти злочинців як відплати: «око за око», тобто рівним за рівне (скоєне). Це принцип таліону (у всіх його видах), і на той час його практична реалізація підживлювалась розумінням справедливості та/або релігійними традиціями. Також встановлено, що згодом смертна кара еволюціонувала від засобу помсти, зокрема кровної, до засобу забезпечення стабільності державного режиму, суспільного ладу. У цьому контексті змінюється мета застосування смертної кари — від відплати до залякування, а для його візуалізації і «виховної ролі» актуалізується елемент публічності її виконання. Питання справедливості також видозмінюється: вона визнається апріорі, якщо смертний вирок затверджено від імені держави. І саме державним очільникам передається право вирішувати, які саме проступки мають каратися смертю. Аналіз історії запровадження і застосування інституту смертної кари в країнах Стародавнього Сходу та античності дав змогу зробити висновок, що статус раба не перешкоджав розумінню, що його вбивство за рішенням суду або іншого юрисдикційного органу є саме стратою особи як біосоціальної істоти. Втім, на потребу вимог тогочасного законодавства відповідальність через смерть мала іноді колективний характер, коли карали невинуватих. Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що необхідність встановлення такого виду покарання знижується, якщо немає суттєвих загроз для суспільства. Відповідна загроза чи їх сукупність і буде переважно причиною для введення смертної кари до системи кримінальних покарань. Розглянуті та проаналізовані причини встановлення смертної кари не дають авторам цього дослідження підстав стверджувати про відсутність легальних підстав встановлення чи «нескасування» смертної кари. Проте такі причини можуть бути поза межами завдань, визначених для цієї статті, тож автори планують провести наступні дослідження на основі висновків цієї розвідки.
Description
The compatibility of the death penalty with the rule of law along with the support of almost half of the Ukrainians surveyed a year before the full-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation, has highlighted the necessity for a deeper study of the nature of this form of punishment, its origins, and the trends surrounding its implementation and abolition. This article aims to review and analyse the reasons for the establishment, persistence, and abolition of the death penalty as a form of punishment in ancient Egypt, ancient Greece, and Rome, as well as in the Moscow State and later in the Russian Empire. The selection of these states is based on the availability of relevant research materials and the clarity with which their historical experiences illustrate the findings presented in the article. The study establishes that the primary understanding of execution as retribution originates from the principle of “an eye for an eye” or equal for equal (committed). This principle, now known as lex talionis (in all its forms), was then practically implemented based on the perceptions of justice and/or religious traditions. Furthermore, this study finds that over time, the death penalty evolved from means of vengeance, including blood feuds, into a tool for maintaining state stability and social order. In this context, the purpose of the death penalty shifts — from retribution to deterrence — while its public execution gains prominence as a visual and “educational” tool. The concept of justice is also changing. Justice is presumed inherent in any death sentence sanctioned by the state. State leaders hold the authority to determine which offenses warrant death penalty. An analysis of the history of death penalty in the Ancient East and Antiquity suggests that a person’s status as a slave did not preclude recognition of their execution by a court or other judicial body as the deliberate termination of a human being. However, due to the legal norms of the time, death penalty sometimes had a collective nature, leading to the execution of innocent individuals. This analysis suggests that when significant threats to society diminish, the perceived necessity for this form of punishment also declines. The presence of a substantial threat, or a combination of such threats, is typically the primary factor prompting the incorporation of the death penalty into a legal system. The findings of this study do not provide sufficient grounds to assert the absence of legal justification for either the establishment or retention of the death penalty. However, such considerations may fall beyond the scope of this study. Future research will be conducted based on the conclusions drawn here.
Keywords
смертна кара, верховенство права, принцип справедливості, колективна відповідальність, стародавній світ, античність, стаття, death penalty, rule of law, justice, collective responsibility, ancient world, antiquity
Citation
Звєрєв Є. О. Смертна кара в історико-юридичній ретроспективі: від інституціалізованого замінника кровної помсти до інструменту охорони режиму / Звєрєв Є. О., Шмарьова Т. О. // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2024. - Т. 14. - С. 41-51. - https://doi.org/10.18523/2617-2607.2024.14.41-51