Позика віртуальних активів: правовий вимір
Loading...
Date
2025
Authors
Музика, Леся
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Автор розглядає питання можливості укладення договорів позики, об’єктом яких виступають віртуальні активи, а також з’ясування їх правового статусу як об’єкта зазначених договорів, в межах вітчизняного приватного права. У статті проаналізовано національний інститут договору позики, зокрема, його правову та економічну природу, предмет і об’єкт, а також різновиди оплатного та безоплатного договору позики. Загалом, встановлено, що предметом договору позики є як грошові кошти, так й інші рухомі речі, що визначені родовими, а не індивідуальними ознаками. Виявлено, що договір позики може бути оплатним, тобто передбачати сплату процентів позичальником, але лише у випадках позики грошових коштів, з огляду на імперативні положення частини першої статті 1048 ЦК України, які унеможливлюють застосування принципу свободи договору, відображеного в частині першій статті 627 ЦК України. В частині дослідження правової природи віртуальних активів встановлено, що вони поділяються на такі, що визначені родовими та такі, що визначені індивідуальними ознаками. Прикладом останніх є один з їх різновидів – невзаємозмінні токени (NFT), які можуть представляти вартість або права на об’єкти нерухомості, цифрове мистецтво, колекційні предмети або гарантії на продукцію. Окремо розглянуто стейблкоїни з прив’язкою до офіційної валюти
як різновид віртуальних активів, який можна охарактеризувати як такий, що має на меті підтримання своєї стабільної вартості шляхом прив’язки до вартості певної офіційної валюти. Встановлено, що їх правова, економічна та соціальна природа дозволяє прирівняти їх до категорії "грошові кошти", пряме легальне визначення якої відсутнє в чинному законодавстві. Результати аналізу показали, що NFT не можуть бути надані в позику, на відміну від інших категорій віртуальних активів, визначених родовими ознаками. Серед віртуальних активів, що визначені родовими ознаками, стейблкоїни, прив’язані до національної валюти, за своєю правовою, економічною та соціальною природою можуть бути об’єктом договору позики, в тому числі, який передбачає сплату процентів. У цьому контексті перспективним видається закріплення на законодавчому рівні статусу відповідного різновиду стейблкоїнів як електронних грошей, з подальшим наданням їм можливості виступати об’єктами договорів позики між суб’єктами цивільного права Національним банком України. Інші віртуальні активи можуть надаватися в позику як речі, визначені родовими ознаками, однак без можливості нарахування процентів.
Description
The author examines the possibility of concluding loan agreements in which virtual assets serve as the object, as well as explores their legal status as the object of such agreements within the framework of national private law. The article analyzes the national legal concept of the loan agreement, in particular its legal and economic nature, subject and object, as well as the types of gratuitous and non-gratuitous (remunerated) loan agreements. In general, it has been established that the subject matter of a loan agreement may consist of both monetary funds and other movable items defined by generic, rather than individual, characteristics. It has been found that a loan agreement may be of a remunerative nature, that is, it may provide for the payment of interest by the borrower, but only in cases where the loan involves monetary funds, given the mandatory provisions of Article 1048(1) of the Civil Code of Ukraine, which preclude the application of the principle of freedom of contract as enshrined in Article 627(1) of the same Code. Within the part of the study devoted to the legal nature of virtual assets, it has been established that they are divided into assets defined by generic characteristics and those defined by individual characteristics. An example of the latter is one of their types – non-fungible tokens (NFTs), which may represent value or rights to real estate, digital art, collectibles, or product guarantees. Particular attention is given to stablecoins pegged to official currencies as a type of virtual asset aimed at maintaining a stable value by referencing the value of a specific official currency. It has been established that their legal, economic, and social nature allows them to be classified as "monetary funds," despite the absence of a clear legal definition of this category in the current legislation. The results of the analysis indicate that NFTs cannot be the object of a loan, in contrast to other categories of virtual assets defined by generic characteristics. Among virtual assets with such characteristics, stablecoins pegged to a national currency, by their legal, economic, and social nature, may serve as the object of a loan agreement, including those that provide for the payment of interest. In this context, it appears promising to enshrine, at the legislative level, the status of this type of stablecoin as electronic money, followed by granting them the capacity to serve as the object of loan agreements between private law subjects, under the regulatory authority of the National Bank of Ukraine. Other virtual assets may be loaned as fungible items but without the possibility of interest accrual.
Keywords
договір, позика, віртуальний актив, криптоактиви, захист, стаття, contract, loan, virtual asset, crypto assets, defense