Працевлаштування ветеранів у системі публічної служби: можливості, обмеження та необхідні зміни кадрової політики
Loading...
Date
2025
Authors
Серветник, Володимир
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті обґрунтовано, що працевлаштування ветеранів у системі публічної служби є інструментом стратегічної ваги для повоєнного відновлення України. На тлі зростання кількості осіб зі статусом ветерана окреслено проблемне поле: попри формально задекларовані преференції, реальна представленість ветеранів у державній і муніципальній службі залишається низькою. На основі аналізу чинного нормативного середовища, огляду практик органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також порівняння з міжнародним досвідом (США, Канада, Ізраїль) виявлено три групи бар’єрів: інституційні (відсутність цільової політики й стандартів адаптації), процедурні (невідповідність етапів конкурсу та інструментів оцінювання компетентностям, сформованим під час служби; "невидимість" бойового досвіду у формальних критеріях) і культурні (стигматизація, недостатня готовність організаційної культури до інклюзії). Запропоновано цілісний пакет змін кадрової політики: нормативне закріплення статусу ветерана як особи, що потребує особливих умов працевлаштування; впровадження моделі наставництва й адаптаційних програм на перші 6–12 місяців служби; розроблення матриці еквівалентностей між військовими ролями та управлінськими компетентностями для конкурсного добору; адаптація тестових блоків із фокусом на кейсові завдання кризового менеджменту; безоплатні програми підготовки й перекваліфікації; окремий інформаційний розділ для ветеранів на порталах публічної служби; участь ветеранських об’єднань у кадрових процесах. Окреслено архітектуру впровадження через пілоти у вибраних ЦОВВ, ОВА та громадах із подальшим масштабуванням. Сформовано систему індикаторів моніторингу: частка ветеранів серед аплікантів і переможців, середній час від подання до призначення, успішність проходження випробувального терміну, індекс задоволеності адаптацією (6 і 12 місяців), частка вакансій із наставництвом та адаптованими оцінюваннями. Наукова новизна полягає у фокусі на кадровій політиці публічного сектору як механізмі реінтеграції та у пропозиції практичних інструментів визнання бойового досвіду як управлінського капіталу за збереження принципу конкурсності. Практична значущість полягає у дорожній карті дій для законодавчого, урядового та місцевого рівнів, що забезпечує подвійний ефект: гідну реінтеграцію ветеранів і підсилення інституційної спроможності держави.
Description
The article argues that employment of veterans in the public service system is a strategic lever for Ukraine’s post war recovery. Against the backdrop of a growing number of people with veteran status, the problem area is outlined: despite formally declared preferences, veterans remain underrepresented in the civil and municipal service. Based on an analysis of the current regulatory environment, a review of practices in state authorities and local self government bodies, and a comparison with international experience (the United States, Canada, Israel), the study identifies three groups of barriers: institutional (lack of a targeted policy and adaptation standards), procedural (misalignment between competitive selection stages and the competencies formed during military service; the "invisibility" of combat experience in formal criteria), and cultural (stigmatization, insufficient organizational readiness for inclusion). A comprehensive package of HR policy changes is proposed: legal recognition of veteran status as requiring specific employment conditions; introduction of a mentoring model and adaptation programs for the first 6–12 months of service; development of an equivalency matrix between military roles and managerial competencies for competitive selection; adaptation of test blocks toward case based crisis management tasks; free training and retraining programs; a dedicated information section for veterans on public service portals; and participation of veterans’ associations in HR processes. The implementation architecture is outlined through pilots in selected central executive authorities, regional military administrations, and municipalities, followed by scaling. A monitoring system is specified, including indicators such as the share of veterans among applicants and competition winners, average time from application to appointment, successful completion of probation, adaptation satisfaction at 6 and 12 months, and the share of vacancies employing mentoring and adapted assessments. The scholarly contribution lies in centering public sector HR policy as a mechanism of reintegration and in offering practical tools to recognize combat experience as managerial capital while preserving the principle of open competition. The practical significance is a roadmap for legislative, governmental, and local levels that delivers a dual effect: dignified reintegration of veterans and strengthened institutional capacity of the state.
Keywords
ветерани, державна служба, працевлаштування, кадрова політика, реінтеграція, публічне управління, адаптація, стаття, veterans, civil service, employment, HR policy, reintegration, public administration, adaptation
Citation
111