Кафедра "Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича"

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15272

У 2021 році за рішенням Вченої ради НаУКМА на факультеті правничих наук назву кафедри "Києво-Могилянська школа врядування" змінено на кафедру "Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича".

Browse

Now showing 1 - 20 of 294

Державна політика розвитку та правові засади діяльності неурядових організацій у системі громадського здоров'я України
(2026) Кувшинова, Євгенія; Рябцев, Геннадій
Цю статтю присвячено розробленню рекомендацій органам влади України з посилення ролі НУО у сфері громадського здоров’я, що базуються на результатах аналізу правових аспектів діяльності неурядових організацій й визначенні ключових викликів їхньої взаємодії з державними структурами. Автори доводять, що попри війну національна система охорони здоров’я зберегла керованість і здатність виконувати свої функції. Наявна в Україні нормативно-правова база дозволяє залучати НУО до співпраці з органами влади у сфері громадського здоров’я. Проте досі не вирішено проблеми недостатньої інституційної підтримки НУО, обмеженого фінансування їхньої діяльності, неузгодженості чинної політики й громадських ініціатив. Існування цих проблем обмежує результативність та ефективність роботи НУО та їхню здатність до довгострокового планування. Щоб забезпечити подальший розвиток НУО, що надають послуги у системі громадського здоров’я, варто запровадити цільове державне фінансування їхньої діяльності, включити НУО у публічно-приватне партнерство, розробити механізми спрощеного доступу до програм фінансування. В Україні має бути запроваджена єдина система моніторингу та оцінки ефективності діяльності НУО у сфері громадського здоров’я. Відсутність такої системи ускладнює інтеграцію НУО у національні програми та плани. Необхідно інтегрувати існуючі бази даних у єдину систему збирання та аналізування даних про реалізацію програм громадського здоров’я, запровадивши стандартизовані критерії оцінки ефективності. Це не лише дозволить порівнювати ефективність діяльності, а й зміцнить довіру суспільства до органів влади. Варто також інституціоналізувати співпрацю між НУО, органами місцевого самоврядування, Центрами контролю та профілактики хвороб, медичними закладами, іншими стейкґолдерами, та затвердити алгоритми міжсекторальної й міжгалузевої співпраці на всіх рівнях управління. Автори пропонують спрямувати подальші дослідження на оцінку ефективності впроваджених законодавчих змін та стратегій у сфері громадського здоров’я, дослідження кращих міжнародних практик залучення НУО та їхню адаптацію до українського контексту.
Індекс прозорості енергетики. 3-й воєнний випуск. 2024
(DiXi Group, 2025) Рябцев, Геннадій
Індекс прозорості енергетики розроблено з метою оцінювання реального стану доступності та якості інформації в енергетичному секторі України, здійснення багатовимірного аналізу прозорості, діагностики прогалин, відстеження прогресу та підготовки адресних рекомендацій, спрямованих на покращення прозорості енергетичного сектору України у відповідності до кращих світових практик.
Порядок підтвердження відповідності рідкого біопалива та біогазу, призначених для використання у галузі транспорту
(2026) Рябцев, Геннадій
Аналітичне дослідження присвячено аналізу та обґрунтуванню "Порядку підтвердження відповідності рідкого біопалива (біокомпонентів) та біогазу, призначених для використання у галузі транспорту", обов'язковим критеріям сталості. У роботі визначено правові та процедурні вимоги щодо забезпечення відповідності процесів виробництва й обігу альтернативних палив екологічним стандартам, зокрема щодо скорочення викидів парникових газів, охорони біорізноманіття та обмеження використання земель із високим запасом вуглецю.
Digital Governance and Artificial Intelligence in the Development of Territories and Infrastructure
(2025) Pikiniar, Vasyl; Riabtsev, Gennadii; Tertychka, Valerii; Kiliievych, Oleksandr; Karpyn, Anna; Ilchenko-Syuyva, Lesya
This article explores the integration of intelligent transportation systems (ITS). Smart management of urban resources, including energy, water, and other critical systems, is a tool for enhancing economic efficiency in cities. The article also discusses how digital platforms for territorial governance and the automation of administrative processes create conditions for more transparent and efficient administration, while improving citizen engagement. Special attention is given to the issue of cybersecurity and the protection of digital systems, which ensure the stability and reliability of infrastructure. The article also explores the role of digital technologies and artificial intelligence (AI) in the planning, development, and modernisation of territories and infrastructure. It examines the possibilities of integrating digital governance into urban development, transport, energy, communications, and environmental monitoring. The potential of AI is analysed in terms of processing large volumes of data, forecasting socio-economic processes, optimising resource use, and enhancing the efficiency of decision-making. Particular attention is given to the concepts of "smart cities", digital transformation of regions, and decentralised governance platforms. The article outlines the key advantages, risks, and ethical challenges associated with the implementation of AI in spatial planning and infrastructure renewal.
Уроки проходження опалювальних сезонів як основа для розбудови нової енергетики України
(2026) Рябцев, Геннадій
Починаючи з жовтня 2025 р., "день бабака" в Україні наставав щодекадно. Спеціальні графіки аварійних вимкнень запроваджувалися 16 разів. Після кожного удару вітчизняні енергетики повертали до роботи більшу частину пошкодженого. Побутові споживачі знову отримували стабілізаційні вимкнення, а промисловість — обмеження потужності. Потім усе повторювалося, але відремонтувати вдавалося все менше. Щоб вийти з цієї небезпечної спіралі, варто засвоїти уроки останнього опалювального сезону для визначення принципів розбудови більш стійкої, надійної й захищеної енергетики України.
Огляд роботи енергетичного сектору в квітні 2026 р. : травень 2026
(2026) Рябцев, Геннадій; Омельченко, Володимир
Аналітичне дослідження. Уроки опалювальних сезонів воєнного часу довели вразливість надмірно централізованої пострадянської моделі енергетики. Тому необхідно якомога швидше відмовитися від реактивного "подолання наслідків" заради проактивного "відновлення кращим, аніж було" (Build back better). Політична консолідація навколо цієї ідеї знайшла своє відображення у формі комплексних планів стійкості регіонів та окремих міст — нормативної основи "підготовки до наступної зими", визнаної ключовим викликом для України на квітневому засіданні Ukraine Energy Coordinating Group ("Енергетичний Рамштайн"). Відповідні ініціативи є логічним продовженням політики децентралізації та адаптації територіальних громад до нестачі енергетичних ресурсів і ризику знищення об’єктів генерації, передачі й розподілу. Публікацію створено Центром Разумкова за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю Центру Разумкова та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Огляд роботи енергетичного сектору в березні 2026 р. : квітень 2026
(2026) Рябцев, Геннадій; Омельченко, Володимир
Аналітичне дослідження. Формулюючи перший із десяти "уроків, які Україна засвоїла, працюючи над зміцненням своєї енергетичної системи" в опалювальному сезоні 2025-2026 рр., експерти Міжнародного енергетичного агентства зазначили, що вжиті Кабінетом Міністрів заходи хоч і довели, що «повсякденне життя можна забезпечити навіть за нестачі енергії», проте "в багатьох випадках були імпровізацією, а не результатом планування". На відміну від дій енергетиків, які після кожної атаки ворога відновлювали енергопостачання за заздалегідь розробленими алгоритмами, кроки уряду у багатьох випадках були не досить послідовними та ефективними. Замість вироблення політики, зокрема шляхом формування правових передумов для вирішення наявних проблем, члени Кабінету Міністрів віддавали подекуди перевагу численним дорученням під час тривалих нарад. Публікацію створено Центром Разумкова за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю Центру Разумкова та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Огляд роботи енергетичного сектору в лютому 2026 р. : березень 2026
(2026) Рябцев, Геннадій; Омельченко, Володимир
Аналітичне дослідження. Від початку повномасштабного вторгнення кремль здійснив 64 масовані атаки на енергетичну інфраструктуру України, під час яких було застосовано 2 900 балістичних і крилатих ракет та 12 700 ударних безпілотних літальних апаратів. Після початку мирних переговорів кількість скоординованих ударів потроїлася. Із жовтня 2025 р. ворог атакував енергетичні об’єкти майже кожної доби. Внаслідок цих дій було суттєво пошкоджено дві третини довоєнної потужності, знищено до 90% теплової і понад 40% гідрогенерації. Удари по об’єктах передачі й розподілу ускладнили міжрегіональні перетоки електричної енергії та обмежили можливості імпорту. У січні, коли попит на електричну енергію в Україні зріс до 18 ГВт, енергетична система генерувала лише 11 ГВт потужності. У лютому, за максимального споживання у 16,4 ГВт, доступними були тільки 12,3 ГВт виробництва та імпорту. Публікацію створено Центром Разумкова за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю Центру Разумкова та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Успіхи і виклики викладання курсу з підвищення кваліфікації "Гендерна рівність та недискримінація у вищій освіті" в Києво-Могилянській академії
(КНЕУ, 2026) Марценюк, Тамара; Скалецька, Зоряна
Восени 2025 року членкині Комітету протидії дискримінації, сексуальним домаганням і булінгу в НаУКМА Тамара Марценюк і Зоряна Скалецька розробили і спільно з Центром забезпечення якості освіти уперше провели курс із підвищення кваліфікації для професорсько-викладацького складу НаУКМА "Гендерна рівність і недискримінація у вищій освіті" (Марценюк & Скалецька, 2025). Успіхом доцільно вважати те, що адміністрація університету підтримала ідею проведення такого курсу і активно поширювала про нього інформацію серед цільової аудиторії. На курсі розглядалися такі тематики як правові засади та регулювання гендерної політики; чутлива недискримінаційна лексика і фахова термінологія; сексуальні домагання, насильство за ознакою статі, булінг; позитивний досвід гендерно-чутливого підходу; зміст освітніх матеріалів відповідно до політики НаУКМА.
Силабус дисципліни "Гендерна рівність та недискримінація в управлінні освітою" [електронний ресурс]
(2026) Марценюк, Тамара; Скалецька, Зоряна
Курс "Гендерна рівність та недискримінація в управлінні освітою" спрямований на формування в освітянській адміністрації сучасного уявлення про принципи гендерної рівності, права людини та недискримінації в академічному середовищі. У межах курсу слухачі та слухачки ознайомляться з базовими поняттями та нормативно-правовими актами у сфері забезпечення рівних прав та можливостей, розглянуть приклади упередженого ставлення, гендерної нерівності та дискримінації у закладах вищої освіти. Особлива увага буде приділена інтеграції принципів гендерної чутливості у процес управління освітою, створенню безпечного і інклюзивного освітнього середовища. Після завершення курсу учасники і учасниці зможуть впроваджувати принципи гендерної рівності та недискримінації в адміністративну діяльність, виявляти та попереджати випадки дискримінації, а також формувати культуру поваги та рівності у НаУКМА. Києво-Могилянська академія – заклад вищої освіти (ЗВО), який підтримує ідеї рівних прав і можливостей, протидії дискримінації, гендерному насильству та булінгу. У 2018 році НаУКМА став першим ЗВО в Україні, який запровадив відповідну внутрішньо університетську політику, яка у 2021 році отримала назву — Політика протидії дискримінації, сексуальним домаганням, булінгу в НаУКМА. На цьому курсі слухачі та слухачки будуть ознайомлені зі змістом цієї політики і принципами роботи Комітету. Наразі актуальним залишається питання підвищення рівня обізнаності працівників і працівниць закладів освіти стосовно реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти, запобігання та протидії насильству і дискримінації та вдосконалення освітнього процесу на засадах рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі.
Застосування штучного інтелекту у навчанні студентів та курсантів: можливості та виклики
(2025) Синицина, Наталія
Стаття присвячена застосуванню штучного інтелекту у навчанні курсантів військових закладів вищої освіти та студентів гуманітарних спеціальностей. Застосування штучного інтелекту у навчанні студентів та курсантів військових закладів вищої освіти є, на думку автора, однією з проблем, які потребують якнайшвидшого розв’язання у сучасних умовах. Автор даної публікації має досвід роботи у закладах вищої освіти понад 20 років, і весь цей час стикається з необхідністю постійної адаптації до змін, які відбуваються у вищій освіті. Лише за останні роки таких кардинальних змін , на думку автора, можна назвати декілька: прийняття Закону України про вищу освіту (2014); запровадження дистанційної форми навчання (особливо під час пандемії Covid-19 та початку повномасштабної війни в Україні), запровадження змішаної (очної та дистанційної) форм навчання, очне навчання під час практично щоденних повітряних тривог, а також поява у нашому житті та навчальному процесі штучного інтелекту (перелік довільний, авторський). Дана публікація є узагальненням викладацького досвіду останніх років в Інституті спеціального зв’язку та захисту інформації КПІ ім. Ігоря Сікорського та у Києво-Могилянській школі врядування імені Андрія Мелешевича (м. Київ). Проблемою, яка потребує розв’язання, є, на думку автора, необхідність зміни форм та методів роботи в аудиторії та поза нею, оскільки будь-яке виконання навчальних завдань студентами/курсантами може бути виконане за допомогою штучного інтелекту у кілька кліків, при чому без використання будь-яких розумових здатностей. Варто лише поставити завдання штучному інтелекту, і відповідь за кілька секунд готова. Досвід показує, що понад 50% здобувачів вищої освіти цією можливістю користуються. На думку автора, сучасні реалії вимагають від усіх учасників навчального процесу ЗВО значного ступеню адаптації, а саме переорієнтації на креативне мислення, творчість в опануванні професії, розуміння можливостей застосування творчого потенціалу особистості до вирішення завдань професійної діяльності, розроблення та реалізацію нових проєктів, удосконалення існуючих виробничих/творчих процесів тощо з використанням, зокрема, інструментів штучного інтелекту. Саме такими можуть бути найближчі перспективи підготовки фахівців з вищою освітою.
Працевлаштування ветеранів у системі публічної служби: можливості, обмеження та необхідні зміни кадрової політики
(2025) Серветник, Володимир
У статті обґрунтовано, що працевлаштування ветеранів у системі публічної служби є інструментом стратегічної ваги для повоєнного відновлення України. На тлі зростання кількості осіб зі статусом ветерана окреслено проблемне поле: попри формально задекларовані преференції, реальна представленість ветеранів у державній і муніципальній службі залишається низькою. На основі аналізу чинного нормативного середовища, огляду практик органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також порівняння з міжнародним досвідом (США, Канада, Ізраїль) виявлено три групи бар’єрів: інституційні (відсутність цільової політики й стандартів адаптації), процедурні (невідповідність етапів конкурсу та інструментів оцінювання компетентностям, сформованим під час служби; "невидимість" бойового досвіду у формальних критеріях) і культурні (стигматизація, недостатня готовність організаційної культури до інклюзії). Запропоновано цілісний пакет змін кадрової політики: нормативне закріплення статусу ветерана як особи, що потребує особливих умов працевлаштування; впровадження моделі наставництва й адаптаційних програм на перші 6–12 місяців служби; розроблення матриці еквівалентностей між військовими ролями та управлінськими компетентностями для конкурсного добору; адаптація тестових блоків із фокусом на кейсові завдання кризового менеджменту; безоплатні програми підготовки й перекваліфікації; окремий інформаційний розділ для ветеранів на порталах публічної служби; участь ветеранських об’єднань у кадрових процесах. Окреслено архітектуру впровадження через пілоти у вибраних ЦОВВ, ОВА та громадах із подальшим масштабуванням. Сформовано систему індикаторів моніторингу: частка ветеранів серед аплікантів і переможців, середній час від подання до призначення, успішність проходження випробувального терміну, індекс задоволеності адаптацією (6 і 12 місяців), частка вакансій із наставництвом та адаптованими оцінюваннями. Наукова новизна полягає у фокусі на кадровій політиці публічного сектору як механізмі реінтеграції та у пропозиції практичних інструментів визнання бойового досвіду як управлінського капіталу за збереження принципу конкурсності. Практична значущість полягає у дорожній карті дій для законодавчого, урядового та місцевого рівнів, що забезпечує подвійний ефект: гідну реінтеграцію ветеранів і підсилення інституційної спроможності держави.
Ефективність державного управління системою пільг та електронних сервісів для ветеранів в Україні
(2025) Серветник, Володимир
У статті розкрито семантику та управлінські параметри категорії "ефективність державного врядування системою пільг і електронних сервісів для ветеранів". Автор систематизує наукові підходи до трактування поняття "ефективність" у сфері публічного управління, виокремлює її структурні компоненти — правову дієздатність, фінансову збалансованість, організаційну прозорість та цифрову доступність. Запропоновано авторську модель оцінювання, що поєднує індикатори результативності (coverage, uptake, satisfaction) з індикаторами процесу (speed, costper-case, data-quality). Теоретичний аналіз підкріплено емпіричними спостереженнями за роботою порталу eVeteran і пілотних "ЦНАП 2.0". Доведено, що інтеграція відомчих реєстрів та стандартизація життєвих ситуацій підвищують узгодженість політики й мінімізують транзакційні витрати як держави, так і самого ветерана. Практична цінність статті полягає в тому, що запропонований інструментарій може слугувати методичною базою для аудитів діючих та проєктування нових ветеранських сервісів у рамках Стратегії переходу до цивільного життя.
Вплив громадянського суспільства на розвиток ветеранського сектору України
(2025) Серветник, Володимир
Стаття присвячена всебічному аналізу ролі громадянського суспільства у становленні й розвитку ветеранського сектору України з 2014 р. до сьогодні на тлі викликів повномасштабної агресії 2022 р. Проаналізовано міжнародні підходи "громадянського переходу", контент вітчизняних і зарубіжних звітів, а також дані опитувань IOM та Українського ветеранського фонду, що дало змогу зіставити світовий та український контексти реінтеграції. Виділено п’ять функціональних груп ветеранських ГО: послугонадавачі, адвокаційні структури, меморіальні ініціативи, самоорганізовані осередки та аналітичні центри. Доведено, що понад 60 % українських ветеранів бодай раз зверталися саме до громадських організацій, що засвідчує їхню довіру до третього сектору як до першої ланки підтримки. Виявлено регіональні диспропорції доступу: лише 28 % ветеранів південних і східних областей можуть скористатися необхідними сервісами порівняно з 70–75 % у Києві, Львові та Дніпрі. Обґрунтовано, що ключовими бар’єрами залишаються політизація організацій, конкуренція за обмежені ресурси, відсутність сталої координаційної платформи та гендерна нерівність, яка проявляється у недостатньому врахуванні потреб жінок-ветеранок. Запропоновано комплекс рекомендацій: створення постійного дорадчого органу ветеранських ГО при Мінветеранів або КМУ, запровадження стабільної грантової програми через УВФ, розроблення системи сертифікації та відкритого реєстру організацій, упровадження механізму державного замовлення соціальних послуг у ГО, розширення регіональної підтримки малогрантовими конкурсами й менторством, а також запровадження квот чи преференцій для жіночих ініціатив. Реалізація цих кроків, як доведено в дослідженні, здатна трансформувати громадянське суспільство з допоміжного виконавця на рівноправного співтворця державної ветеранської політики, забезпечивши її територіальну та гендерну збалансованість.
Трансформація державної комунікації в умовах воєнного стану: виклики, рішення, інституційна еволюція
(2025) Серветник, Володимир
Вступ. У сучасних умовах повномасштабної війни, розв’язаної Російською Федерацією проти України у 2022 році, державна комунікація набула надзвичайної ваги як інструмент не лише оперативного інформування, а й зміцнення довіри, мобілізації населення та захисту інформаційного простору від зовнішніх атак. Криза безпрецедентного масштабу актуалізувала потребу в системному переосмисленні функцій, методів і структур державної комунікації. Особливої ваги набули питання централізації інформаційної політики, диджиталізації комунікаційних каналів, інституційного розвитку стратегічних підрозділів та взаємодії з громадянським суспільством. Мета. Метою дослідження є виявлення ключових трансформацій державної комунікації України в період 2022–2025 років в умовах воєнного стану; визначення викликів, що постали перед комунікаційною системою; аналіз інституційних змін та застосованих рішень у сфері державного інформування; а також формулювання пропозицій щодо підвищення ефективності державної комунікаційної політики. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правове забезпечення, зокрема Указ Президента України № 152/2022 щодо єдиної інформаційної політики під час воєнного стану; 2) праці вітчизняних та зарубіжних дослідників; 3) звіти та аналітика Центру стратегічних комунікацій, Міністерства цифрової трансформації, Інституту масової інформації. У процесі дослідження було використано такі наукові методи: структурно-функціональний аналіз, інституційний підхід, методи контент-аналізу, порівняльний аналіз міжнародних практик, а також синтез і узагальнення. Результати. У науковій статті розкрито інституційну еволюцію державної комунікації в Україні у відповідь на безпекові виклики. Проаналізовано роль ключових каналів — від Єдиного телемарафону до мобільного застосунку "Дія", соцмереж, відеозвернень Президента та роботи Центру стратегічних комунікацій. Встановлено як позитивні ефекти централізації, так і ризики інформаційної втоми, зниження прозорості та слабкої участі громадських акторів у формуванні комунікаційної політики. Наведено пропозиції щодо створення стратегії комунікацій, навчання публічних комунікаторів, підвищення підзвітності та інтеграції цифрових інструментів. Перспективи. Подальші дослідження доцільно зосередити на оцінюванні ефективності державних комунікацій з позиції реципієнта; розвитку індикаторів довіри та емоційної залученості громадян; вивченні регіональної специфіки інформаційних стратегій; а також аналізі довготривалих наслідків воєнної комунікації для демократії, громадянського суспільства та політичної культури в Україні.
Аналіз стратегії ветеранської політики до 2030 року: проблеми та шляхи їх розв'язання
(2025) Серветник, Володимир
Стаття присвячена комплексному аналізу Стратегії ветеранської політики України до 2030 року, ухваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 № 1209-р. Метою дослідження є оцінити логіку, інструменти та інституційні передумови переходу від пільгової, фрагментарної моделі до людиноцентричного підходу, що ставить у фокус добробут ветеранів, їхню професійну реалізацію, здоров’я та соціальну інтеграцію разом із підтримкою сімей. Методологічно використано змішаний дизайн: контент-аналіз положень Стратегії, структурно-функціональний аналіз інституційної архітектури, зіставлення із кращими міжнародними підходами, а також аналітичний синтез для формування практичних рекомендацій. Наукова новизна полягає у поєднанні оцінки цілей і засобів політики з аналізом спроможності суб’єктів реалізації на центральному та місцевому рівнях. Отримані результати свідчать, що документ має виразні сильні сторони: системність цілей і показників результативності; міжвідомчу інтеграцію (медицина, освіта, зайнятість, соціальний захист, цифровізація); акцент на індивідуальних траєкторіях реінтеграції; розвиток електронних сервісів і Єдиного держреєстру ветеранів; визнання потреб різних цільових груп (жінки-ветеранки, особи з інвалідністю, родини загиблих). Водночас ідентифіковано ключові ризики імплементації: недостатню координацію на рівні уряду та ЦОВВ; брак нормативної деталізації механізмів (кейc-менеджмент у громадах, стандарти послуг, фінансові інструменти); нерівну спроможність органів місцевого самоврядування; відсутність поетапного бюджетування й сценарного планування; слабкий контур моніторингу та оцінювання; ризики приватності й кібербезпеки при інтеграції реєстрів; цифровий розрив доступу до послуг; комунікаційний дефіцит, що підсилює стигматизацію. Практичну цінність становить запропонований набір операціональних рішень: створення урядового координаційного механізму з мандатом на розподіл відповідальності та ресурсів; затвердження нацстандартів місцевих ветеранських послуг; державна програма підготовки кадрів; цільова субвенція громадам із KPI; публічні дешборди Мінветеранів і незалежні impact-оцінки; DPIA та ролева модель доступу до реєстрів; офлайн-дублювання е-послуг; гендерно та інклюзивно чутливі протоколи; комунікаційна програма проти стигми. Обмеження дослідження пов’язані з відсутністю повної емпіричної верифікації ефектів на рівні громад і роботодавців; окреслено напрями подальших робіт (каузальна оцінка програм, регіональні порівняння, аналіз ринку праці та психосоціальних інтервенцій).
Інформаційна безпека в умовах гібридної війни: роль держави та громадянського суспільства
(2025) Серветник, Володимир
Стаття ґрунтовно аналізує, як гібридна війна Російської Федерації трансформує інформаційний простір України й висуває інформаційну безпеку на рівень екзистенційного пріоритету. Автор обґрунтовує, що сучасні інформаційно-психологічні операції супроводжують збройні дії та мають на меті підірвати державність, зруйнувати суспільну єдність і делегітимізувати інститути влади. Методологічно використано контент-аналіз урядових документів (Стратегії інформаційної безпеки, постанови КМУ № 195 про телемарафон "Єдині новини"), аналітику Центру стратегічних комунікацій, Detector Media та EUvsDisinfo, а також практичні кейси волонтерських проєктів StopFake, VoxCheck і OSINT-спільнот. У результаті продемонстровано, що багаторівневу оборону формують три підсистеми: 1) державна – санкційна політика РНБО, нормативне блокування пропагандистських ресурсів, розбудова кіберзахисту СБУ і ДССЗІ; 2) громадянська – волонтерські фактчек-ініціативи, краудсорсинговий моніторинг Telegram-каналів, освітні програми медіаграмотності (Very Verified від IREX); 3) гібридна – партнерські формати, у яких держава делегує ГО виконання частини комунікаційних функцій. Виявлено, що ключовою проблемою залишається недостатня координація: відсутність єдиного стратегічного центру призводить до дублювання повноважень РНБО, МКІП та СБУ, а також до затримок у кризовому реагуванні. Вторинна проблема – правовий вакуум: законопроєкт "Про протидію дезінформації" ще не врегулював баланс між безпекою та свободою слова. Автор пропонує створити національний координаційний центр інформаційної безпеки, ухвалити збалансований закон про дезінформацію, імплементувати стандарти Digital Services Act для платформ і системно розширити цифрову освіту. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно окреслює конкретні механізми синергії держави й громадянського суспільства, здатні зміцнити інформаційний суверенітет України перед викликами XXI століття.
Ветерани як суб’єкти боротьби з корупцією: нові підходи до соціальної інтеграції
(2025) Серветник, Володимир
У статті досліджено потенціал залучення ветеранів до сфери антикорупційної політики як інноваційного інструменту соціальної реінтеграції демобілізованих військовослужбовців та водночас дієвого механізму посилення публічної доброчесності в системі державного управління. Зосереджено увагу на взаємозв’язку між досвідом служби у Збройних силах України та сформованими в армії якостями – відповідальність, дисциплінованість, готовність діяти в умовах невизначеності, – що є критично важливими для ефективного виконання функцій у сфері запобігання корупції. Автор акцентує на перевагах, які мають ветерани у порівнянні з пересічними претендентами на посади в органах публічної влади, зокрема – на рівні особистої етичної стійкості, патріотичної мотивації та довіри з боку суспільства. На основі міждисциплінарного аналізу у публікації обґрунтовано доцільність створення нових форматів працевлаштування ветеранів у державному, комунальному та громадському секторах. Зокрема, йдеться про доцільність запровадження ветеранів на посади антикорупційних уповноважених у міністерствах, державних та комунальних підприємствах, внутрішніх службах контролю та громадських інституціях, що здійснюють моніторинг доброчесності. Підкреслено, що включення ветеранів до сфери публічного аудиту, комплаєнсу, розслідувань та контролю за бюджетними витратами не тільки сприятиме їх професійній реалізації, а й підвищить ефективність антикорупційних механізмів на всіх рівнях. У статті також висвітлюються ключові бар’єри, які заважають реалізації запропонованої моделі. Серед них: дефіцит спеціалізованої освіти у сферах управління та права, психоемоційні наслідки бойового досвіду, інституційна інерція державного апарату, ускладнені конкурсні процедури та ризики політичного впливу на кадрову політику. У цьому контексті обґрунтовано необхідність створення системи підтримки для ветеранів, яка включатиме розробку цільових навчальних програм і сертифікаційних курсів, професійне наставництво, психологічний супровід, програми стажування та соціальні гарантії для родин ветеранів. Узагальнюючи, автор доводить, що ветерани мають потенціал стати не лише об’єктами соціальної політики, а повноцінними агентами змін у сфері публічного управління – насамперед у тій галузі, яка визначає довіру громадян до влади, – антикорупційній. Запропонований підхід має значення для подальшої розробки політик кадрового оновлення державної служби та зміцнення демократичних інституцій в Україні.
Міжнародний досвід працевлаштування ветеранів на публічну службу: уроки для України
(2025) Серветник, Володимир
У статті досліджено міжнародний досвід працевлаштування ветеранів на публічну службу як ефективного інструменту соціальної та професійної реінтеграції. На прикладах США, Великої Британії, Канади та Ізраїлю автор аналізує механізми, які сприяють залученню військовослужбовців після демобілізації до системи державного управління. Увага зосереджена на нормативно закріплених преференціях, системах квотування, адаптаційних програмах, менторських підходах і сервісах кар’єрного супроводу. Зроблено акцент на тому, що участь ветеранів у публічному секторі не лише вирішує соціальну проблему, а й збагачує державну службу фахівцями з високим рівнем дисципліни, лідерства та стресостійкості. Окремо розглянуто підходи до трансформації військового досвіду в релевантні для держслужби компетенції, що дає можливість забезпечити змістовну зайнятість, а не формальне працевлаштування. Звертається увага на гнучкість інституцій у країнах Заходу щодо створення адаптованих посад, індивідуалізованих траєкторій адаптації та взаємодії з ветеранськими громадськими організаціями. Автор наголошує на стратегічному значенні своєчасної підтримки – починаючи ще до завершення військової служби, з подальшим супроводом упродовж перших років інтеграції до цивільного життя. Підкреслюється роль мультисекторальної взаємодії між державою, бізнесом, неурядовими організаціями та місцевими громадами у формуванні сталої політики працевлаштування ветеранів. У заключній частині статті сформульовано низку рекомендацій для України, які базуються на адаптації кращих міжнародних практик до вітчизняного контексту. Зокрема, йдеться про потребу запровадження законодавчо закріплених преференцій, розробку механізмів адаптованого відбору, створення відкритих онлайн-платформ із вакансіями для ветеранів, запуск менторських програм та інвестиції у професійну перепідготовку. Автор стверджує, що реалізація такої політики дозволить не лише вирішити соціальне завдання, а й підвищити якість та легітимність державного управління в поствоєнній Україні.
Місцеве самоврядування в Україні в умовах воєнного стану та європейської інтеграції: законодавство та найкращі практики
(2025) Халецька, Аліна; Малиш, Наталія; Мірошниченко, Владислав
Розглянуто правові засади реалізації положень Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні, досліджено виклики в управлінні на місцевому рівні, зокрема, в умовах воєнного стану. Висвітлено питання спроможності органів й посадових осіб у місцевому самоврядуванні реалізовувати ефективну політику. Вивчено досвід громад, що реалізовують європейські принципи належного врядування. Наголошено на позитивному впливі на систему управління на місцевому рівні процесів оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, зміни в законодавстві, прийняття Закону України щодо адміністративної процедури, цифровізації багатьох державних послуг, що наближає законодавство України з правом ЄС відповідно до переліку і умов прописаних в Угоді про асоціацію. Окрему увагу приділено інституційній стійкості органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Акцентовано, що в умовах воєнного стану частина функцій і повноважень місцевого самоврядування була делегована створеним військовим адміністраціям. Державою було визначено особливі режими управління у сферах безпеки, оборони, щодо підприємницької діяльності, фінансового й соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Викликом для місцевого самоврядування в умовах воєнного стану стало тимчасове обмеження повноважень місцевого самоврядування та створення військових адміністрацій у громадах. Посилились фінансові, кадрові, соціальні виклики. Для розв’язання проблем було вжито низку заходів, як то: залучення тимчасових працівників, залучення волонтерів до виконання деяких завдань; перерозподіл функціональних обов’язків, організація віддаленої роботи для фахівців тощо. Виявлено, що суттєвого зниження ролі місцевого самоврядування на підконтрольній Уряду України території не відбулось, за окремими винятками, що пов’язані з розташуванням громад у близькості до лінії бойових дій. Наголошено, що в умовах повномасштабної війни територіальні громади проявили стійкість, гнучкість та здатність оперативного реагування й прийняття рішень.

Browse

Recent Submissions