Кафедра "Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича"
Permanent URI for this collection
У 2021 році за рішенням Вченої ради НаУКМА на факультеті правничих наук назву кафедри "Києво-Могилянська школа врядування" змінено на кафедру "Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича".
Browse
Recent Submissions
Item Застосування штучного інтелекту у навчанні студентів та курсантів: можливості та виклики(2025) Синицина, НаталіяСтаття присвячена застосуванню штучного інтелекту у навчанні курсантів військових закладів вищої освіти та студентів гуманітарних спеціальностей. Застосування штучного інтелекту у навчанні студентів та курсантів військових закладів вищої освіти є, на думку автора, однією з проблем, які потребують якнайшвидшого розв’язання у сучасних умовах. Автор даної публікації має досвід роботи у закладах вищої освіти понад 20 років, і весь цей час стикається з необхідністю постійної адаптації до змін, які відбуваються у вищій освіті. Лише за останні роки таких кардинальних змін , на думку автора, можна назвати декілька: прийняття Закону України про вищу освіту (2014); запровадження дистанційної форми навчання (особливо під час пандемії Covid-19 та початку повномасштабної війни в Україні), запровадження змішаної (очної та дистанційної) форм навчання, очне навчання під час практично щоденних повітряних тривог, а також поява у нашому житті та навчальному процесі штучного інтелекту (перелік довільний, авторський). Дана публікація є узагальненням викладацького досвіду останніх років в Інституті спеціального зв’язку та захисту інформації КПІ ім. Ігоря Сікорського та у Києво-Могилянській школі врядування імені Андрія Мелешевича (м. Київ). Проблемою, яка потребує розв’язання, є, на думку автора, необхідність зміни форм та методів роботи в аудиторії та поза нею, оскільки будь-яке виконання навчальних завдань студентами/курсантами може бути виконане за допомогою штучного інтелекту у кілька кліків, при чому без використання будь-яких розумових здатностей. Варто лише поставити завдання штучному інтелекту, і відповідь за кілька секунд готова. Досвід показує, що понад 50% здобувачів вищої освіти цією можливістю користуються. На думку автора, сучасні реалії вимагають від усіх учасників навчального процесу ЗВО значного ступеню адаптації, а саме переорієнтації на креативне мислення, творчість в опануванні професії, розуміння можливостей застосування творчого потенціалу особистості до вирішення завдань професійної діяльності, розроблення та реалізацію нових проєктів, удосконалення існуючих виробничих/творчих процесів тощо з використанням, зокрема, інструментів штучного інтелекту. Саме такими можуть бути найближчі перспективи підготовки фахівців з вищою освітою.Item Працевлаштування ветеранів у системі публічної служби: можливості, обмеження та необхідні зміни кадрової політики(2025) Серветник, ВолодимирУ статті обґрунтовано, що працевлаштування ветеранів у системі публічної служби є інструментом стратегічної ваги для повоєнного відновлення України. На тлі зростання кількості осіб зі статусом ветерана окреслено проблемне поле: попри формально задекларовані преференції, реальна представленість ветеранів у державній і муніципальній службі залишається низькою. На основі аналізу чинного нормативного середовища, огляду практик органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також порівняння з міжнародним досвідом (США, Канада, Ізраїль) виявлено три групи бар’єрів: інституційні (відсутність цільової політики й стандартів адаптації), процедурні (невідповідність етапів конкурсу та інструментів оцінювання компетентностям, сформованим під час служби; "невидимість" бойового досвіду у формальних критеріях) і культурні (стигматизація, недостатня готовність організаційної культури до інклюзії). Запропоновано цілісний пакет змін кадрової політики: нормативне закріплення статусу ветерана як особи, що потребує особливих умов працевлаштування; впровадження моделі наставництва й адаптаційних програм на перші 6–12 місяців служби; розроблення матриці еквівалентностей між військовими ролями та управлінськими компетентностями для конкурсного добору; адаптація тестових блоків із фокусом на кейсові завдання кризового менеджменту; безоплатні програми підготовки й перекваліфікації; окремий інформаційний розділ для ветеранів на порталах публічної служби; участь ветеранських об’єднань у кадрових процесах. Окреслено архітектуру впровадження через пілоти у вибраних ЦОВВ, ОВА та громадах із подальшим масштабуванням. Сформовано систему індикаторів моніторингу: частка ветеранів серед аплікантів і переможців, середній час від подання до призначення, успішність проходження випробувального терміну, індекс задоволеності адаптацією (6 і 12 місяців), частка вакансій із наставництвом та адаптованими оцінюваннями. Наукова новизна полягає у фокусі на кадровій політиці публічного сектору як механізмі реінтеграції та у пропозиції практичних інструментів визнання бойового досвіду як управлінського капіталу за збереження принципу конкурсності. Практична значущість полягає у дорожній карті дій для законодавчого, урядового та місцевого рівнів, що забезпечує подвійний ефект: гідну реінтеграцію ветеранів і підсилення інституційної спроможності держави.Item Ефективність державного управління системою пільг та електронних сервісів для ветеранів в Україні(2025) Серветник, ВолодимирУ статті розкрито семантику та управлінські параметри категорії "ефективність державного врядування системою пільг і електронних сервісів для ветеранів". Автор систематизує наукові підходи до трактування поняття "ефективність" у сфері публічного управління, виокремлює її структурні компоненти — правову дієздатність, фінансову збалансованість, організаційну прозорість та цифрову доступність. Запропоновано авторську модель оцінювання, що поєднує індикатори результативності (coverage, uptake, satisfaction) з індикаторами процесу (speed, costper-case, data-quality). Теоретичний аналіз підкріплено емпіричними спостереженнями за роботою порталу eVeteran і пілотних "ЦНАП 2.0". Доведено, що інтеграція відомчих реєстрів та стандартизація життєвих ситуацій підвищують узгодженість політики й мінімізують транзакційні витрати як держави, так і самого ветерана. Практична цінність статті полягає в тому, що запропонований інструментарій може слугувати методичною базою для аудитів діючих та проєктування нових ветеранських сервісів у рамках Стратегії переходу до цивільного життя.Item Вплив громадянського суспільства на розвиток ветеранського сектору України(2025) Серветник, ВолодимирСтаття присвячена всебічному аналізу ролі громадянського суспільства у становленні й розвитку ветеранського сектору України з 2014 р. до сьогодні на тлі викликів повномасштабної агресії 2022 р. Проаналізовано міжнародні підходи "громадянського переходу", контент вітчизняних і зарубіжних звітів, а також дані опитувань IOM та Українського ветеранського фонду, що дало змогу зіставити світовий та український контексти реінтеграції. Виділено п’ять функціональних груп ветеранських ГО: послугонадавачі, адвокаційні структури, меморіальні ініціативи, самоорганізовані осередки та аналітичні центри. Доведено, що понад 60 % українських ветеранів бодай раз зверталися саме до громадських організацій, що засвідчує їхню довіру до третього сектору як до першої ланки підтримки. Виявлено регіональні диспропорції доступу: лише 28 % ветеранів південних і східних областей можуть скористатися необхідними сервісами порівняно з 70–75 % у Києві, Львові та Дніпрі. Обґрунтовано, що ключовими бар’єрами залишаються політизація організацій, конкуренція за обмежені ресурси, відсутність сталої координаційної платформи та гендерна нерівність, яка проявляється у недостатньому врахуванні потреб жінок-ветеранок. Запропоновано комплекс рекомендацій: створення постійного дорадчого органу ветеранських ГО при Мінветеранів або КМУ, запровадження стабільної грантової програми через УВФ, розроблення системи сертифікації та відкритого реєстру організацій, упровадження механізму державного замовлення соціальних послуг у ГО, розширення регіональної підтримки малогрантовими конкурсами й менторством, а також запровадження квот чи преференцій для жіночих ініціатив. Реалізація цих кроків, як доведено в дослідженні, здатна трансформувати громадянське суспільство з допоміжного виконавця на рівноправного співтворця державної ветеранської політики, забезпечивши її територіальну та гендерну збалансованість.Item Трансформація державної комунікації в умовах воєнного стану: виклики, рішення, інституційна еволюція(2025) Серветник, ВолодимирВступ. У сучасних умовах повномасштабної війни, розв’язаної Російською Федерацією проти України у 2022 році, державна комунікація набула надзвичайної ваги як інструмент не лише оперативного інформування, а й зміцнення довіри, мобілізації населення та захисту інформаційного простору від зовнішніх атак. Криза безпрецедентного масштабу актуалізувала потребу в системному переосмисленні функцій, методів і структур державної комунікації. Особливої ваги набули питання централізації інформаційної політики, диджиталізації комунікаційних каналів, інституційного розвитку стратегічних підрозділів та взаємодії з громадянським суспільством. Мета. Метою дослідження є виявлення ключових трансформацій державної комунікації України в період 2022–2025 років в умовах воєнного стану; визначення викликів, що постали перед комунікаційною системою; аналіз інституційних змін та застосованих рішень у сфері державного інформування; а також формулювання пропозицій щодо підвищення ефективності державної комунікаційної політики. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правове забезпечення, зокрема Указ Президента України № 152/2022 щодо єдиної інформаційної політики під час воєнного стану; 2) праці вітчизняних та зарубіжних дослідників; 3) звіти та аналітика Центру стратегічних комунікацій, Міністерства цифрової трансформації, Інституту масової інформації. У процесі дослідження було використано такі наукові методи: структурно-функціональний аналіз, інституційний підхід, методи контент-аналізу, порівняльний аналіз міжнародних практик, а також синтез і узагальнення. Результати. У науковій статті розкрито інституційну еволюцію державної комунікації в Україні у відповідь на безпекові виклики. Проаналізовано роль ключових каналів — від Єдиного телемарафону до мобільного застосунку "Дія", соцмереж, відеозвернень Президента та роботи Центру стратегічних комунікацій. Встановлено як позитивні ефекти централізації, так і ризики інформаційної втоми, зниження прозорості та слабкої участі громадських акторів у формуванні комунікаційної політики. Наведено пропозиції щодо створення стратегії комунікацій, навчання публічних комунікаторів, підвищення підзвітності та інтеграції цифрових інструментів. Перспективи. Подальші дослідження доцільно зосередити на оцінюванні ефективності державних комунікацій з позиції реципієнта; розвитку індикаторів довіри та емоційної залученості громадян; вивченні регіональної специфіки інформаційних стратегій; а також аналізі довготривалих наслідків воєнної комунікації для демократії, громадянського суспільства та політичної культури в Україні.Item Аналіз стратегії ветеранської політики до 2030 року: проблеми та шляхи їх розв'язання(2025) Серветник, ВолодимирСтаття присвячена комплексному аналізу Стратегії ветеранської політики України до 2030 року, ухваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 № 1209-р. Метою дослідження є оцінити логіку, інструменти та інституційні передумови переходу від пільгової, фрагментарної моделі до людиноцентричного підходу, що ставить у фокус добробут ветеранів, їхню професійну реалізацію, здоров’я та соціальну інтеграцію разом із підтримкою сімей. Методологічно використано змішаний дизайн: контент-аналіз положень Стратегії, структурно-функціональний аналіз інституційної архітектури, зіставлення із кращими міжнародними підходами, а також аналітичний синтез для формування практичних рекомендацій. Наукова новизна полягає у поєднанні оцінки цілей і засобів політики з аналізом спроможності суб’єктів реалізації на центральному та місцевому рівнях. Отримані результати свідчать, що документ має виразні сильні сторони: системність цілей і показників результативності; міжвідомчу інтеграцію (медицина, освіта, зайнятість, соціальний захист, цифровізація); акцент на індивідуальних траєкторіях реінтеграції; розвиток електронних сервісів і Єдиного держреєстру ветеранів; визнання потреб різних цільових груп (жінки-ветеранки, особи з інвалідністю, родини загиблих). Водночас ідентифіковано ключові ризики імплементації: недостатню координацію на рівні уряду та ЦОВВ; брак нормативної деталізації механізмів (кейc-менеджмент у громадах, стандарти послуг, фінансові інструменти); нерівну спроможність органів місцевого самоврядування; відсутність поетапного бюджетування й сценарного планування; слабкий контур моніторингу та оцінювання; ризики приватності й кібербезпеки при інтеграції реєстрів; цифровий розрив доступу до послуг; комунікаційний дефіцит, що підсилює стигматизацію. Практичну цінність становить запропонований набір операціональних рішень: створення урядового координаційного механізму з мандатом на розподіл відповідальності та ресурсів; затвердження нацстандартів місцевих ветеранських послуг; державна програма підготовки кадрів; цільова субвенція громадам із KPI; публічні дешборди Мінветеранів і незалежні impact-оцінки; DPIA та ролева модель доступу до реєстрів; офлайн-дублювання е-послуг; гендерно та інклюзивно чутливі протоколи; комунікаційна програма проти стигми. Обмеження дослідження пов’язані з відсутністю повної емпіричної верифікації ефектів на рівні громад і роботодавців; окреслено напрями подальших робіт (каузальна оцінка програм, регіональні порівняння, аналіз ринку праці та психосоціальних інтервенцій).Item Інформаційна безпека в умовах гібридної війни: роль держави та громадянського суспільства(2025) Серветник, ВолодимирСтаття ґрунтовно аналізує, як гібридна війна Російської Федерації трансформує інформаційний простір України й висуває інформаційну безпеку на рівень екзистенційного пріоритету. Автор обґрунтовує, що сучасні інформаційно-психологічні операції супроводжують збройні дії та мають на меті підірвати державність, зруйнувати суспільну єдність і делегітимізувати інститути влади. Методологічно використано контент-аналіз урядових документів (Стратегії інформаційної безпеки, постанови КМУ № 195 про телемарафон "Єдині новини"), аналітику Центру стратегічних комунікацій, Detector Media та EUvsDisinfo, а також практичні кейси волонтерських проєктів StopFake, VoxCheck і OSINT-спільнот. У результаті продемонстровано, що багаторівневу оборону формують три підсистеми: 1) державна – санкційна політика РНБО, нормативне блокування пропагандистських ресурсів, розбудова кіберзахисту СБУ і ДССЗІ; 2) громадянська – волонтерські фактчек-ініціативи, краудсорсинговий моніторинг Telegram-каналів, освітні програми медіаграмотності (Very Verified від IREX); 3) гібридна – партнерські формати, у яких держава делегує ГО виконання частини комунікаційних функцій. Виявлено, що ключовою проблемою залишається недостатня координація: відсутність єдиного стратегічного центру призводить до дублювання повноважень РНБО, МКІП та СБУ, а також до затримок у кризовому реагуванні. Вторинна проблема – правовий вакуум: законопроєкт "Про протидію дезінформації" ще не врегулював баланс між безпекою та свободою слова. Автор пропонує створити національний координаційний центр інформаційної безпеки, ухвалити збалансований закон про дезінформацію, імплементувати стандарти Digital Services Act для платформ і системно розширити цифрову освіту. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно окреслює конкретні механізми синергії держави й громадянського суспільства, здатні зміцнити інформаційний суверенітет України перед викликами XXI століття.Item Ветерани як суб’єкти боротьби з корупцією: нові підходи до соціальної інтеграції(2025) Серветник, ВолодимирУ статті досліджено потенціал залучення ветеранів до сфери антикорупційної політики як інноваційного інструменту соціальної реінтеграції демобілізованих військовослужбовців та водночас дієвого механізму посилення публічної доброчесності в системі державного управління. Зосереджено увагу на взаємозв’язку між досвідом служби у Збройних силах України та сформованими в армії якостями – відповідальність, дисциплінованість, готовність діяти в умовах невизначеності, – що є критично важливими для ефективного виконання функцій у сфері запобігання корупції. Автор акцентує на перевагах, які мають ветерани у порівнянні з пересічними претендентами на посади в органах публічної влади, зокрема – на рівні особистої етичної стійкості, патріотичної мотивації та довіри з боку суспільства. На основі міждисциплінарного аналізу у публікації обґрунтовано доцільність створення нових форматів працевлаштування ветеранів у державному, комунальному та громадському секторах. Зокрема, йдеться про доцільність запровадження ветеранів на посади антикорупційних уповноважених у міністерствах, державних та комунальних підприємствах, внутрішніх службах контролю та громадських інституціях, що здійснюють моніторинг доброчесності. Підкреслено, що включення ветеранів до сфери публічного аудиту, комплаєнсу, розслідувань та контролю за бюджетними витратами не тільки сприятиме їх професійній реалізації, а й підвищить ефективність антикорупційних механізмів на всіх рівнях. У статті також висвітлюються ключові бар’єри, які заважають реалізації запропонованої моделі. Серед них: дефіцит спеціалізованої освіти у сферах управління та права, психоемоційні наслідки бойового досвіду, інституційна інерція державного апарату, ускладнені конкурсні процедури та ризики політичного впливу на кадрову політику. У цьому контексті обґрунтовано необхідність створення системи підтримки для ветеранів, яка включатиме розробку цільових навчальних програм і сертифікаційних курсів, професійне наставництво, психологічний супровід, програми стажування та соціальні гарантії для родин ветеранів. Узагальнюючи, автор доводить, що ветерани мають потенціал стати не лише об’єктами соціальної політики, а повноцінними агентами змін у сфері публічного управління – насамперед у тій галузі, яка визначає довіру громадян до влади, – антикорупційній. Запропонований підхід має значення для подальшої розробки політик кадрового оновлення державної служби та зміцнення демократичних інституцій в Україні.Item Міжнародний досвід працевлаштування ветеранів на публічну службу: уроки для України(2025) Серветник, ВолодимирУ статті досліджено міжнародний досвід працевлаштування ветеранів на публічну службу як ефективного інструменту соціальної та професійної реінтеграції. На прикладах США, Великої Британії, Канади та Ізраїлю автор аналізує механізми, які сприяють залученню військовослужбовців після демобілізації до системи державного управління. Увага зосереджена на нормативно закріплених преференціях, системах квотування, адаптаційних програмах, менторських підходах і сервісах кар’єрного супроводу. Зроблено акцент на тому, що участь ветеранів у публічному секторі не лише вирішує соціальну проблему, а й збагачує державну службу фахівцями з високим рівнем дисципліни, лідерства та стресостійкості. Окремо розглянуто підходи до трансформації військового досвіду в релевантні для держслужби компетенції, що дає можливість забезпечити змістовну зайнятість, а не формальне працевлаштування. Звертається увага на гнучкість інституцій у країнах Заходу щодо створення адаптованих посад, індивідуалізованих траєкторій адаптації та взаємодії з ветеранськими громадськими організаціями. Автор наголошує на стратегічному значенні своєчасної підтримки – починаючи ще до завершення військової служби, з подальшим супроводом упродовж перших років інтеграції до цивільного життя. Підкреслюється роль мультисекторальної взаємодії між державою, бізнесом, неурядовими організаціями та місцевими громадами у формуванні сталої політики працевлаштування ветеранів. У заключній частині статті сформульовано низку рекомендацій для України, які базуються на адаптації кращих міжнародних практик до вітчизняного контексту. Зокрема, йдеться про потребу запровадження законодавчо закріплених преференцій, розробку механізмів адаптованого відбору, створення відкритих онлайн-платформ із вакансіями для ветеранів, запуск менторських програм та інвестиції у професійну перепідготовку. Автор стверджує, що реалізація такої політики дозволить не лише вирішити соціальне завдання, а й підвищити якість та легітимність державного управління в поствоєнній Україні.Item Місцеве самоврядування в Україні в умовах воєнного стану та європейської інтеграції: законодавство та найкращі практики(2025) Халецька, Аліна; Малиш, Наталія; Мірошниченко, ВладиславРозглянуто правові засади реалізації положень Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні, досліджено виклики в управлінні на місцевому рівні, зокрема, в умовах воєнного стану. Висвітлено питання спроможності органів й посадових осіб у місцевому самоврядуванні реалізовувати ефективну політику. Вивчено досвід громад, що реалізовують європейські принципи належного врядування. Наголошено на позитивному впливі на систему управління на місцевому рівні процесів оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, зміни в законодавстві, прийняття Закону України щодо адміністративної процедури, цифровізації багатьох державних послуг, що наближає законодавство України з правом ЄС відповідно до переліку і умов прописаних в Угоді про асоціацію. Окрему увагу приділено інституційній стійкості органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Акцентовано, що в умовах воєнного стану частина функцій і повноважень місцевого самоврядування була делегована створеним військовим адміністраціям. Державою було визначено особливі режими управління у сферах безпеки, оборони, щодо підприємницької діяльності, фінансового й соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Викликом для місцевого самоврядування в умовах воєнного стану стало тимчасове обмеження повноважень місцевого самоврядування та створення військових адміністрацій у громадах. Посилились фінансові, кадрові, соціальні виклики. Для розв’язання проблем було вжито низку заходів, як то: залучення тимчасових працівників, залучення волонтерів до виконання деяких завдань; перерозподіл функціональних обов’язків, організація віддаленої роботи для фахівців тощо. Виявлено, що суттєвого зниження ролі місцевого самоврядування на підконтрольній Уряду України території не відбулось, за окремими винятками, що пов’язані з розташуванням громад у близькості до лінії бойових дій. Наголошено, що в умовах повномасштабної війни територіальні громади проявили стійкість, гнучкість та здатність оперативного реагування й прийняття рішень.Item Правовий механізм розвитку територіальних громад в умовах подолання наслідків збройної агресії російської федерації(2025) Малиш, Наталія; Москаленко, Світлана; Бібік, ДмитроРозглянуто проблеми та досліджено виклики розвитку територіальних громад в умовах воєнного стану та подолання наслідків збройної агресії російської федерації. Зазначено, що повномасштабне вторгнення рф завдало значних матеріальних збитків громадам, зумовило зниження доходів бюджетів, поглиблення соціально-економічних викликів, руйнування інфраструктури, знищення виробничих потужностей й закладів соціальної сфери, демографічній зміні населення через вимушене переміщення та незворотні втрати. Наголошено, що ці виклики потребують перерозподілу фінансових ресурсів, використання інноваційно-інвестиційних інструментів. Проаналізовано досвід місцевих громад, які реалізовують найкращі європейські принципи належного врядування в умовах воєнного стану та подолання наслідків збройної агресії російської федерації. Наголошено, що основним планувальним документом для реалізації секторальних стратегій розвитку, координації державної політики у різних сферах є Державна стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 рр., яка визначає генеральний вектор сталого розвитку регіонів та розроблена відповідно до Цілей сталого розвитку України до 2030 року. Виявлено, що в законодавчих документах, в яких прописані механізми політики відновлення регіонів і територій, передбачене комплексне удосконалення державної регіональної політики з урахуванням викликів, які постали перед громадами та регіонами у зв’язку з військовою агресією російської федерації. Для відбудови та розвитку регіонів та громад встановлено трирівневу, ефективну систему стратегічного планування: державна стратегія – регіональні стратегії – стратегії громад. Для кожної громади важливим є використання довгострокових елементів планування як то: візія та стратегія розвитку й бренд як інструмент громадянської активності мешканців громади та залучення інвесторів. Акцентовано, що важливим питанням в умовах збройної агресії проти України є захист прав людини, забезпечення підтримки та реінтеграції постраждалих, гармонізація національного законодавства з міжнародним для відповідальності за колабораціонізм, реалізація ефективних механізмів обліку та компенсації за знищене або пошкоджене майно. Обґрунтовано, що важливою складовою для розвитку територіальних громад є підтримка міжнародних організацій, спрямована на економічне відновлення та розвиток інфраструктури; місцеве самоврядування та реформу з децентралізації влади; громадську безпеку та соціальну згуртованість.Item Музейні практики як інструмент формування національної ідентичності та суспільної консолідації(2025) Бевз, Тетяна; Василевська, ТетянаУ статті проаналізовано формування національної ідентичності та консолідації суспільства через музейні практики, яка є важливим інструментом збереження культурної спадщини та історичної пам’яті, утвердження національних цінностей. У цьому дослідженні особливо наголошується на аналізі праць зарубіжних дослідників, які вивчають роль музеїв у створенні колективної пам’яті, зміцненні соціальної єдності та формуванні ідентичності. Розглянуто ключові концепції та практичні підходи, розроблені в наукових колах. Обґрунтовано, що музеї відіграють надто важливу роль у формуванні національної ідентичності та консолідації суспільства, просуванні національного наративу в інформаційному протистоянні та культурній дипломатії на міжнародній арені. В умовах війни в Україні вони стали не лише сховищами історичної пам’яті, а й активними учасниками боротьби за українську суб’єктність. У роботі розглядаються ключові функції музеїв як культурних інституцій, які сприяють збереженню та трансляції національної пам’яті, формуючи уявлення про націю і сприяючи інтеграції різних соціальних груп у єдину спільноту. Аналізується роль музейних експозицій, освітніх програм, культурних подій та політики пам’яті у процесах національної ідентифікації та громадянської єдності, а також вплив музеїв на політичні процеси та формування культурної політики і політики національної пам’яті в умовах сучасних викликів, а також модерних трендів у сучасних музейних практиках. Проаналізовано успішні приклади роботи українських музеїв, які активно використовують новітні тренди для формування національної ідентичності. Доведено, що музеї можуть бути ефективним механізмом консолідації суспільства через: створення інклюзивного осмислення історії, що враховує інтереси всіх соціальних та етнічних груп; популяризацію національних героїв, символів і цінностей; використання сучасних інтерактивних методів для залучення широкої аудиторії; організацію дискусій, виставок та інших заходів, які сприяють діалогу між різними групами населення.Item Музеї як простір суспільної консолідації в Україні в умовах війни: сучасні тренди та політики діяльності(2025) Бевз, Тетяна; Василевська, ТетянаРозглянуто роль українських музеїв як активних агентів формування національної ідентичності та суспільної консолідації в умовах повномасштабної російсько-української війни. На прикладах діяльності провідних музейних інституцій України проаналізовано трансформацію їхньої діяльності у відповідь на воєнні виклики через бачення сучасних трендів і політик.Item Деліберативна демократія: міжнародні стандарти та тенденції розвитку в Україні(2025) Андрійчук, ТетянаКонцептуальна модель деліберативної демократії є одним із способів посилення громадської участі в рамках представницької демократії. Інтерес до цієї моделі зростає як у світі, так і в Україні. При цьому наявна тенденція стандартизації підходів до деліберативної демократії на міжнародному рівні, що актуалізує дослідження відповідних документів та визначення можливостей їх впровадження в Україні. Тож метою статті є дослідження спроб інституціоналізації деліберативної демократії на рівні міжнародних стандартів та рекомендацій, а також – відповідних процесів в Україні. Автор зосередив увагу на стандартах та рекомендаціях, що відображені в нещодавно прийнятих документах про деліберативну демократію міжнародних організацій та ЄС. Крім того, увага приділена процесу впровадження деліберативних практик в Україні. Застосовані, зокрема, нормативно-ціннісний, структурно-функціональний, інституціональний методи дослідження, а також методи аналізу, синтезу і прогнозування. У статті проаналізовані тематичні документи ОЕСР та ЄС, що є важливими орієнтирами для України, враховуючи подану заявку на приєднання до ОЕСР та євроінтеграційні процеси. Окрему увагу приділено "першому міжнародному стандарту" деліберативної демократії – Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, членом якої є Україна. У контексті стандартів та рекомендацій міжнародних організацій проаналізований досвід впровадження деліберативних практик в Україні, що відбувається в складних умовах повномасштабної війни. Відзначені наявні позитивні тенденції в цій сфері, зокрема перші громадські асамблеї у мм. Звягелі та Славутичі; громадянська панель у м. Конотопі; заплановані деліберативні обговорення у мм. Києві та Житомирі; визначення завдання щодо популяризації деліберативної демократії в рамках реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та євроінтеграційної дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій. Водночас виокремлені фактори, що можуть ускладнювати масштабування впровадження деліберації в Україні у найближчому періоді. Зокрема, йдеться про відсутність законодавчої бази та системного підходу, обмеженість ресурсів, залежність від міжнародної підтримки.Item ЛГБТ-військові в Україні під час російсько-української війни: тенденції в суспільному ставленні та перспективи впровадження політик із протидії дискримінації в армії України(2025) Щерба, Дзвенислава; Дьяченко, ІванУ статті окреслено роль ЛГБТ-військових в українському суспільстві як суб’єкта спротиву в російсько-українській війні в контексті суспільних настроїв та можливостей для впровадження антидискримінаційних політик в інституті армії. За результатами дослідження, які ґрунтуються на матеріалах проведеного опитування, виокремлено основні тенденції в громадській думці щодо участі ЛГБТ-людей у захисті країни під час повномасштабної війни та впровадження політик із протидії дискримінації в армії України. Крім того, розглянуто приклади політик щодо ЛГБТ-військових у Швеції, США, Великій Британії та Канаді, які потенційно могли б бути адаптовані і до українського контексту.Item Нова стратегія ЄС для громадянського суспільства як орієнтир для України(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Андрійчук, ТетянаМетою дослідження: проаналізувати положення Стратегії ЄС для громадянського суспільства, презентованої Європейською Комісією наприкінці 2025 року, та визначити пріоритетні питання, які важливо врахувати в Україні.Item Цифровізація врядування як новий контекст оцінювання політики: міжнародний досвід та імплементаційні виклики для України(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Ільченко-Сюйва, Леся; Кілієвич, ОлександрМета дослідження: обґрунтування ролі кількісних та якісних методів оцінювання суспільної політики в умовах розвитку цифрового врядування, аналіз міжнародних методологічних підходів та визначення інституційних і нормативних передумов їх системного впровадження в Україні в контексті європейської інтеграції.Item Дискурсивна трансформація понять "державна служба" та "публічна служба" в українській практиці публічного управління(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Купрій, ВолодимирМета дослідження: вивчити дискурсивні зрушення у трактуванні понять "публічна служба", "державна служба" в українському адміністративному просторі та проаналізувати вплив мовних запозичень на формування української управлінської термінології.Item Політика згуртованості ЄС та економічне відновлення України(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Малиш, НаталіяМета дослідження: зазначити виклики, що постали в економічній сфері регіонів та визначити ефективні механізми реалізації економічної політики розвитку України.Item Перехідне правосуддя як частина належного врядування у процесі повоєнного відновлення України(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Мірошниченко, ВладиславМета дослідження: проаналізувати роль механізмів перехідного правосуддя як частини належного врядування в Україні в умовах збройної агресії Російської Федерації та повоєнного відновлення, а також визначити їх потенціал для забезпечення справедливості та досягнення сталого миру.