Аналіз стратегії ветеранської політики до 2030 року: проблеми та шляхи їх розв'язання
Loading...
Date
2025
Authors
Серветник, Володимир
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Стаття присвячена комплексному аналізу Стратегії ветеранської політики України до 2030 року, ухваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 № 1209-р. Метою дослідження є оцінити логіку, інструменти та інституційні передумови переходу від пільгової, фрагментарної моделі до людиноцентричного підходу, що ставить у фокус добробут ветеранів, їхню професійну реалізацію, здоров’я та соціальну інтеграцію разом із підтримкою сімей. Методологічно використано змішаний дизайн: контент-аналіз положень Стратегії, структурно-функціональний аналіз інституційної архітектури, зіставлення із кращими міжнародними підходами, а також аналітичний синтез для формування практичних рекомендацій. Наукова новизна полягає у поєднанні оцінки цілей і засобів політики з аналізом спроможності суб’єктів реалізації на центральному та місцевому рівнях. Отримані результати свідчать, що документ має виразні сильні сторони: системність цілей і показників результативності; міжвідомчу інтеграцію (медицина, освіта, зайнятість, соціальний захист, цифровізація); акцент на індивідуальних траєкторіях реінтеграції; розвиток електронних сервісів і Єдиного держреєстру ветеранів; визнання потреб різних цільових груп (жінки-ветеранки, особи з інвалідністю, родини загиблих). Водночас ідентифіковано ключові ризики імплементації: недостатню координацію на рівні уряду та ЦОВВ; брак нормативної деталізації механізмів (кейc-менеджмент у громадах, стандарти послуг, фінансові інструменти); нерівну спроможність органів місцевого самоврядування; відсутність поетапного бюджетування й сценарного планування; слабкий контур моніторингу та оцінювання; ризики приватності й кібербезпеки при інтеграції реєстрів; цифровий розрив доступу до послуг; комунікаційний дефіцит, що підсилює стигматизацію. Практичну цінність становить запропонований набір операціональних рішень: створення урядового координаційного механізму з мандатом на розподіл відповідальності та ресурсів; затвердження нацстандартів місцевих ветеранських послуг; державна програма підготовки кадрів; цільова субвенція громадам із KPI; публічні дешборди Мінветеранів і незалежні impact-оцінки; DPIA та ролева модель доступу до реєстрів; офлайн-дублювання е-послуг; гендерно та інклюзивно чутливі протоколи; комунікаційна програма проти стигми. Обмеження дослідження пов’язані з відсутністю повної емпіричної верифікації ефектів на рівні громад і роботодавців; окреслено напрями подальших робіт (каузальна оцінка програм, регіональні порівняння, аналіз ринку праці та психосоціальних інтервенцій).
Description
The article presents a comprehensive analysis of Ukraine’s Veteran Policy Strategy to 2030, approved by Cabinet of Ministers Order No. 1209-r of 29 November 2024. The study aims to assess the logic, instruments, and institutional preconditions for transitioning from a preferential, fragmented model to a personcentred approach that prioritizes veterans’ well-being, professional reintegration, health, and social inclusion alongside support for their families. Methodologically, the paper employs a mixed design: content analysis of the Strategy, structuralfunctional analysis of the institutional architecture, comparison with leading international approaches, and analytical synthesis to generate practical recommendations. The novelty lies in coupling goal-and-tool evaluation with an assessment of implementation capacity at both central and local levels. Findings indicate clear strengths: coherent goal setting and performance indicators; inter-agency integration (health, education, employment, social protection, digitalization); focus on individualized reintegration pathways; development of e-services and the Unified State Register of War Veterans; and recognition of diverse target groups (women veterans, persons with disabilities, families of the fallen). At the same time, key implementation risks are identified: insufficient coordination at the government and central executive authority levels; lack of regulatory detail for mechanisms (case management in communities, service standards, financing tools); uneven capacity of local self-government; absence of phased budgeting and scenario planning; a weak monitoring and evaluation (M&E) contour; privacy and cybersecurity risks in registry integration; a digital access gap; and a communication deficit that can reinforce stigma. The paper’s practical value is a set of operational measures: establishing a government-level coordination mechanism with a mandate to allocate responsibilities and resources; adopting national standards for local veteran services; launching a state training program for frontline personnel; introducing targeted subventions to municipalities with KPIs; deploying public dashboards by the Ministry of Veterans Affairs and independent impact evaluations; implementing DPIA and role-based access for registries; mirroring e-services via offline channels; embedding gender- and inclusion-sensitive protocols; and running a nation-wide anti-stigma communication program. Limitations stem from incomplete empirical verification of effects at community and employer levels; future research directions include causal program evaluation, regional comparisons, and analysis of labormarket and psychosocial interventions.
Keywords
ветерани, ветеранська політика, стратегія-2030, реінтеграція, добробут, публічне управління, реабілітація, працевлаштування, цифрові послуги, моніторинг і оцінювання, стаття, veterans, veteran policy, Strategy-2030, reintegration, wellbeing, public administration, rehabilitation, employment, digital services, monitoring and evaluation
Citation
111