Кафедра міждисциплінарної освіти
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кафедра міждисциплінарної освіти by Author "Зайченко, Ірина"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Дослідження історії створення "єврейського національного осередку" в Палестині в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів (ХХ – початок ХХІ ст.)(2013) Зайченко, ІринаПід впливом комплексу об’єктивних факторів історія будівництва єврейської держави в Палестині опинилася в епіцентрі кардинальних політичних і соціально-економічних проблем особливої наукової актуальності та великої практичної значущості. Однак, на сьогодні рівень вивчення зазначеної проблеми у вітчизняній історичній науці є недостатнім. Хоча, формально історія Держави Ізраїль розпочалася з проголошення незалежності 14 травня 1948 р., фактично вона формувалася впродовж багатьох десятиріч як "країна шляху", коли складалися квазідержавні інститути управління, профсоюзи, система освіти й охорони здоров’я, воєнні організації тощо. Більш того, витоки сучасного стану відносин Держави Ізраїль з мусульманським світом слід шукати саме в історичному минулому. Отже існує об'єктивна необхідність комплексного дослідження передумов формування єврейської держави в Палестині, що неможливо зробити без осмислення доробку попередників.Item Зовнішньополітична стратегія Туреччини в Африці в умовах змін сучасного світопорядку(2025) Безпала, Валерія; Зайченко, ІринаУ статті досліджено зовнішньополітичну стратегію Туреччини на Африканському континенті та її вплив на процеси регіоналізації в Африці. Проаналізовано еволюцію турецької політики в Африці, починаючи з кінця 1990-х років, коли було розроблено Африканський план дій, і до сучасного етапу активної дипломатичної, економічної, безпекової та культурної присутності. З’ясовано, що Туреччина застосовує комплексний підхід, поєднуючи інструменти публічної дипломатії, економічну співпрацю, військове співробітництво та засоби м’якої сили, що в синергії забезпечують їй унікальне позиціонування серед інших глобальних акторів на континенті. Особливу увагу приділено аналізу основних наративів, за допомогою яких Туреччина конструює позитивний імідж в африканських країнах, зокрема твердженням про відсутність досвіду колоніалізму в минулому та орієнтацію на взаємовигідне партнерство, на відміну від інших глобальних гравців у регіоні: США, КНР, Росії та ін. Розглянуто базові механізми впливу Туреччини в Африці, а саме: збільшення кількості дипломатичних місій, інтенсифікація торговельно-економічної взаємодії, створення військових баз, укладання угод у сфері безпеки, надання гуманітарної допомоги та поширення турецької культури й освіти через відповідні державні інститути й недержавні інституції. Окреслено також роль приватних компаній і релігійних організацій у посиленні турецької присутності в регіоні. У підсумку визначено прагнення Туреччини утвердитися в Африці в ролі довгострокового стратегічного партнера з одночасним посиленням власних економічних, політичних і безпекових позицій на континенті. Також вказано на ризики для самої Туреччини у разі продовження нарощування присутності в Африці, серед яких, зокрема: конкуренція з іншими глобальними і регіональними акторами, внутрішня політична динаміка в самій Туреччині та нестабільність у низці африканських держав. Виявлено перспективи подальшої активізації турецько-африканських відносин і необхідність врахування комплексного характеру нової африканської політики Туреччини в процесах регіональної інтеграції.Item Зовнішньополітична стратегія Туреччини в Африці: еволюція ролі з регіонального до глобального гравця(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Безпала, Валерія; Зайченко, ІринаМатеріали доповіді учасників міжнародної науково-практичної конференції "Міждисциплінарні експертизи для відновлення і розвитку України", яка відбулася у м. Київ 5 червня 2025 року.Item Модель аналізу сучасних збройних конфліктів і політичні практики управління конфліктами(2024) Мовчан, Марія; Зайченко, Ірина; Бондаренко, Микола; Ковальчук, РоманНа основі досліджених політичних практик управління конфліктами в Хорватії, Північній Ірландії та Республіці Молдова запропоновано авторську модель аналізу сучасних збройних конфліктів у світі. Виокремлено критичні умови для вирішення збройних конфліктів, серед яких: вирішення безпекових питань, консенсус щодо мирного плану, залучення груп меншин до переговорів, створення інклюзивних політичних інститутів, сприяння сталому економічному розвитку, а також посилення ролі міжнародних організацій у посередництві та моніторингу мирних угод. Ця модель прагне інтегрувати політичні, економічні та соціальні аспекти з метою забезпечення комплексного розуміння чинників, які впливають на управління та вирішення збройних конфліктів. У порівнянні конфліктів у Хорватії, Північній Ірландії та Республіці Молдова було враховано унікальні історичні особливості кожного випадку та виявлений подібний об’єкт. Порівняння дало змогу виокремити основні етапи аналізу, які полягають у формуванні відповідної історичної довідки, поясненні особливостей конфлікту, проведенні івент-аналізу, дослідженні основних етапів ескалації та сучасного стану конфлікту, визначенні особливостей його врегулювання, а також характеристики політики управління постконфліктними територіями. Показано, як місцеві та міжнародні процеси взаємодіють для збереження або пом’якшення конфліктів, запропоновано порівняльний аналіз різних підходів та їхньої ефективності в різних контекстах. Отже, модель враховує унікальні особливості збройних конфліктів прикордонних територій та практик управління ними, поєднуючи безпекові, економічні, соціальні та політичні чинники, важливі для розуміння виникнення конфліктів, їхніх наслідків та шляхів урегулювання. Ця модель може бути використана для поглиблення вивчення та вдосконалення політики врегулювання конфліктів, а також створення стратегій запобігання та постконфліктного відновлення.Item Соціокультурна адаптація євреїв-переселенців третьої алії у Палестині(2017) Зайченко, ІринаАналізується проблема імміграції євреїв під час третьої алії 1919-1923 рр. і шляхи їх соціокультурної адаптації в Ерец-Ісраель. Відсутність комплексних робіт, які б демонстрували специфіку імміграції та абсорбції євреїв у цей період, а також значення цих процесів у сенсі формування основ майбутньої Держави Ізраїль, зумовили звернення автора до цієї проблеми. На основі загальних та спеціально-історичних методів (статистичний, історико-порівняльний, ретроспективний, метод екстраполяції тощо), автор дійшов таких висновків. Чисельне збільшення єврейської громади, особливо під час третьої алії, дозволило сіоністам успішно реалізувати проект "єврейського національного осередку. Сформований у цей період комплекс проблем і протиріч зі старим ішувом знаходить відображення в житті сучасного Ізраїлю. Завдяки участі у господарському та політико-адміністративному житті Палестини сталася трансформація статусу і традиційної свідомості євреїв як громади на національні.