Навчально-культурологічна лабораторія
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Навчально-культурологічна лабораторія by Author "Канівець, Анастасія"
Now showing 1 - 20 of 25
Results Per Page
Sort Options
Item Анімація Людмили Ткачикової: життя як казки і казки як життя(2023) Канівець, АнастасіяКиянка Людмила Ткачикова (нар. 3.09.1959) є випускницею того самого Київського інженерно-будівельного інституту, з якого вийшла у світ ціла плеяда майстрів української анімації, починаючи від Володимира Дахна, Давида Черкаського, Алли Грачової... Закінчивши архітектурний факультет інституту (1977), у 1983 Ткачикова прийшла на курси художників-аніматорів на кіностудії "Київнаукфільм". Як аніматорка безпосередньо "оживляла" намальованих персонажів із серії Володимира Дахна ("Як козаки на весіллі гуляли", 1984, "Як козаки інопланетян зустрічали", 1987), стрічок "Твій люблячий друг" Олени Баринової за листами Льюїса Керролла (1984), "Ненаписаний лист" Євгена Сивоконя (1985), "Ґаврош" Ірини Гурвич за епізодом зі "Знедолених" Віктора Гюґо, "Історія про дівчинку, яка наступила на хліб" Алли Грачової за казкою Ганса Крістіана Андерсена (1986).Item Битва за Харків голосом Кейт Бланшетт(2023) Канівець, АнастасіяТема війни в Україні все активніше входить у світ Голлівуду. Звісно, до блокбастера про звитягу ЗСУ чи до драми з життя цивільних ще далеко, проте документалістики все більшає. Не так давно на екрани телевізорів і моніторів вийшов фільм, присвячений воєнному Харкову; спродюсувала й озвучила його одна з найнеординарніших акторок нашого часу – Кейт Бланшетт.Item "Варяг": північна легенда від Роберта Еґґерса(2024) Канівець, АнастасіяВ Україні "Варяг" пройшов малопоміченим. Це не дивно, враховуючи, що на екрани фільм вийшов у розпал російського наступу; на додачу, поступ українського кіно, що якраз-таки у 2022 році представило низку яскравих прем’єр і заявило про прем’єри майбутні, затьмарив інші кіноновини. Тим часом, якраз-таки український глядач мав би оцінити стрічку: частина подій (до того ж, вирішальних для протагоніста) відбувається у Київській Русі, на теренах сучасної України; староукраїнська звучить у фільмі поруч зі староісландською. Русинкою є й головна героїня Ольга, кохана та союзниця Амлета й мати його майбутньої дитини. Остання має продовжити рід і славу героя, ставши згаданою в пророцтві дівою-владаркою (слід гадати, натяк на княгиню Ольгу). Зрештою, саме в контексті 2022 року образ Ольги зазвучав особливо символічно: маючи найгірше з-поміж усіх персонажів становище – дівчина, військова здобич, рабиня – саме вона сама вершить свою долю, зберігає власну гідність, повертає свободу і вирушає додому, без коханого, зате з майбутньою правителькою в лоні – чим не втілення опірності й вітальності? Достоту, українська жінка! Та несподівана для самих авторів нитка, що зв’язала їхній підкреслено історичний фільм із не менш епічним сьогоденням...Item Воєнні будні тилу: "Час підльоту" Віталія Манського(2025) Канівець, АнастасіяНа думку автора статті, стрічка «Час підльоту» не загубиться у морі документалістики, ставши «ще одним фільмом про українську війну». Кінострічка Віталія Манського є однією із тих, за якими майбутні покоління пізнаватимуть і відчуватимуть цю війну.Item Довбушів міф на екрані(2023) Канівець, Анастасія"Довбуш" продовжив хвилю українського кіно, що відображає відрефлексовує українську реальність на новому історичному витку, від Майдану й російсько-української війни. Переосмислення історії є важливою складовою процесу – і Довбуш став чудовим зразком того, як може переозначуватись історична постать, і як химерно можуть перехрещуватись у ній наративи різних ідеологічних епох. Довбуш, "український Робін Гуд", "борець із панами" (ким в його часи були переважно польські або ж спольщені українські роди) став втіленням боротьби проти соціального та, певною мірою, національного понево- лення – і саме так увійшов до масової свідомості, а затим і культури.Item Донкіхотка Лія Ахеджакова(2023) Канівець, АнастасіяАмплуа Ахеджакової – маленька жінка зі сталевою волею, чиста й чесна – не надто затребуване на її батьківщині в реальному житті. За свою громадянську і моральну позицію народна артистка РФ, лауреатка низки державних нагород, зрештою, одна з "зірок" обожнюваного широкими масами радянського кіно піддається нещадному цькуванню. Історія Лії Ахеджакової дуже показова: вона яскраво демонструє, як російське суспільство і сучасна російська культура активно витискають із себе все, що не відповідає офіціозу. "Культура поза політикою"? Не в росії. Тамтешнім білим воронам порівняно з радянськими часами краще в одному: можна вільно вилетіти і працювати за кордоном, у більш чи менш добровільному вигнанні. Опинилася в ньому і Лія Ахеджакова. І сталося це через її позицію щодо російської агресії проти України.Item Життя у корсеті(2023) Канівець, АнастасіяОсновний корсет – не той, який носять на тілі, а той, що стягує душу. Позбутися його куди важче, у людини кожної епохи він свій. Ось одне з тих послань, запропонованих своїм глядачам Марі Кройцер і Вікі Кріпс.Item Жінка на українському фронтірі(2023) Канівець, АнастасіяФестивальний 2022 рік для України розпочався вельми багатообіцяюче – нагородою "за найкращу режисуру світового кіно" на кінофестивалі "Санденс". Здобув його "Клондайк" Марини Ер Горбач, картина окупованого куточка Донбасу. Російські війська вже стояли біля кордонів, тож своєчаснішого культурного амбасадора годі було уявити. Терористичний стиль російського ведення війни зробив стрічку ще актуальнішою, адже історія торкається знакової події – збиття бойовиками (чи російськими "іхтамнєтами"?) пасажирського літака рейсу MH17 з Амстердама до Куала-Лумпура у 2014 році. Саме цей злочин (навіть якщо ненавмисний) просигналізував: російсько-український "конфлікт" є справою не двох країн, а всього світу... але тоді цього не усвідомили.Item Західна оптика "хорошого росіянина"(2024) Канівець, АнастасіяСеред серіальних новинок року український глядач, на превеликий жаль свій, побачив і мінісеріал під назвою "Джентльмен у Москві". Факт сам по собі маловтішний, адже показує, наскільки західному світу важко скинути з себе російські чари і бодай на час міжцивілізаційної війни відкласти вбік стереотипи про "матушку-росію". Цей аватар має змусити глядача «зрозуміти» і полюбити показаний йому світ – байдуже, наскільки далекий той від реального.Item Кетрін Винник: голлівудська діаспора підтримує Україну(2023) Канівець, АнастасіяНа відміну від багатьох українців, для відомої канадійської акторки Кетрін Винник російсько-українська війна розпочалася не 24 лютого 2022 року: вона підтримує Україну ще з 2014-го. В інтерв’ю "Українській правді" у 2015 році (першому, взятому в неї українськими журналістами!) одна з найвідоміших акторок українського походження говорила: "Дуже важливо, що українці тримаються один одного, борючись за свободу та демократичні цінності. Сильно вболіваю за і підтримую її прагнення. Вірю, що це все зробить Україну сильнішою, і все завершиться тріумфом". А за кілька років, у 30-ту річницю Незалежності України, пані Кетрін відвідала історичну батьківщину.Item Коли чорт поплутав...(2024) Канівець, АнастасіяДраматургія театру корифеїв, знайома ще з шкільної лави, – річ хитра. З одного боку, сільська, можна навіть сказати, "малоросійська" тематика, відверто кажучи, не надто близька сучасному глядачу; з іншого – гострі, драматичні і нерідко актуальні проблеми. Не забуваймо і про контекст: обмеження української драматургії сільською тематикою було свідомою політикою російського імперського уряду, тож автори і намагалися зробити її якомога глибшою.Item Кримськотатарське кіно України: Наріман Алієв(2024) Канівець, АнастасіяВиразним явищем сучасного українського кінематографа є кримськотатарське кіно. Лишаючи за дужками відзнятий українцем Олександром Муратовим "Татарський триптих" (2004), згадаємо найперше "Хайтарму" (2013) і "Чужу молитву" (2017) Ахтема Сеітаблаєва, репрезентацію минулого киримли та їхньої травми – радянської депортації 1944 року. Та мистецького осмислення потребувало й сьогодення Криму, тим більше, що для півострова знову настали скрутні часи: російська окупація. І таку репрезентацію успішно – навіть блискуче – здійснив молодий режисер Наріман Алієв, засвідчивши появу нового сильного голосу в українському кіно.Item Кіра Муратова в західному кінознавстві, або Проблема російськомовної української кіноспадщини(2025) Канівець, АнастасіяСлабке знання Заходом загалом і західним академічним світом зокрема специфіки пострадянського (читай: колишнього російського імперського) світу зіграло поганий жарт і з кінематографічними студіями, пов’язаними з цим регіоном. У тому числі з дослідженнями спадщини Кіри Муратової, що її переважно розглядають у російському контексті, а то й як російську режисерку. Саме на цьому і зосередимо увагу в цій статті.Item "Мавка". Екологічна утопія(2023) Канівець, АнастасіяЩе задовго до виходу на екран анімаційна "Мавка. Лісова пісня" Олександри Рубан і Олега Маламужа обросла цілим клубком протилежних думок і настроїв. Захоплювались самою ідеєю екранізації Лесі Українки – і обурювалися тим, як мало від неї лишилося; милувалися візуальним рядом – і дорікали, що Мавка куди органічніше вписується в ряд "діснеївських принцес", ніж українських анімаційних героїнь.Item "Не наш" Параджанов: кінорежисер у західному кінознавстві(2024) Канівець, АнастасіяПогляди на стиль Сергія Параджанова в західних дослідників досить близькі. Так, часто згадують, що його фільми підривають традиційний кінематографічний наратив. Відзначають зв’язок його творчої манери з живописом: tableaux, чи навіть tableaux vivants, – поширене означення характеру параджанівських кадрів1. "Живописна картина (tableaux) стала його основною технікою", – стверджує Джеймс Стеффен, а одна зі статей так і називається: "Образний символізм і призупинений рух. Пластика живописних полотен Сергія Параджанова". Як і в українських студіях, в західних одним із ключових є біографічний мотив потерпання Параджанова від каральної радянської системи. Як правило, дослідники не забувають підкреслити, що висунуті звинувачення (гомосексуалізм, доведення до самогубства, спекуляції) були лише прикриттям для справжньої причини: реакції владної системи на творчість митця як "антирадянську".Item (Не)повернення блудного сина(2024) Канівець, АнастасіяРозіграти історію для автора важливо було саме в Україні; зйомки проходили за пів року для вторгнення, і дихання майбутньої повномасштабної війни добре відчувалося командою. Це також вписалося в той настрій "зв’язку часів", що ним наповнений фільм і для якого, власне, він і створювався. Вже вкотре ворог приходить на наші землі, знищуючи євреїв лише тому, що вони євреї, українців – лише тому, що вони українці. Тож "ШТТЛ" – це не лише "тоді", це і про "зараз". Але шанси зберегти свій світ у нас значно більше, і втратити їх не можна. У чотирьох літерах – ш, т, т, л – цілий культурний світ, без якого годі вповні уявити собі історію України в усьому її етнічному багатстві. Штетли – єврейські містечка, яких без ліку було на наших теренах, доки "залізне" ХХ сторіччя з його тоталітарними режимами, комунізмом і нацизмом, не стерло їх з лиця землі.Item Роман Бондарчук: кіно українського Півдня(2024) Канівець, АнастасіяТворча кар’єра Романа Бондарчука напрочуд стабільна: ще з кінця 1990-х – лауреат низки українських і міжнародних фестивалів, причому в царині не лише кіно, а й журналістики і телебачення. Студентом у своїх фільмах одержував нагороди за операторську роботу, за режисуру, призи за найкращий ігровий фільм і найкращу операторську роботу. Вже на цьому етапі увиразнилась така ключова для творчості митця риса, як поєднання ігрового й документального кіно. Образну й концептуальну картину українського Півдня Роман Бондарчук показав у своєму повнометражному дебюті "Вулкан". Назва апелює до ідеї "пульсації енергій": "Потрапляєш туди і розумієш, що живеш на вулкані". За Півднем прочитується і вся Україна. Режисер вміє показати цю землю, її людей без прикрас, але з любов'ю. Він вірить у силу кіно, в те, що воно малими кроками змінює світ на краще.Item "Степне": застиглий час українського села(2025) Канівець, АнастасіяУкраїнське село не так часто постає в українському кіно - особливо порівнюючи з тією роллю, що її продовжує відігравати в українському світі. І ще рідше сільський світ стає матеріалом для серйозної, глибокої драми. Такої, як у "Степному" Марини Вроди. "Степне" - прекрасний зразок повільного фільму, де дія розгортається ледь помітними кроками і де, тим не менш, за кожним кадром відчуваються внутрішнє напруження й глибина. Завжди мають залишатися місця пам’яті, свого роду культурна пуповина, що прив’язує суспільство до його минулого. Одним з таких місць і є село з парадоксальною серед сумських лісів назвою Степне.Item Українське кіно-2022. Чим став цей рік?(2023) Канівець, АнастасіяЦей рік для українського кіно був, безперечно, одним із найскладніших за всю його історію. Та можна сказати, що українська кіноспільнота випробування витримала. Найголовніший показник тут – продовження кіновиробництва (звісно, в менших масштабах). Попри воєнні дії, тривали роботи над початими до війни стрічками (анімація "Мавка. Лісова пісня" Олександри Рубан і "Малевич" Дарії Онищенко). Фільми виходили у прокат: до 24 лютого глядачі мали змогу подивитися "Стоп-Земля" Катерини Горностай і "Носоріг" Олега Сенцова, після – "Як там Катя?" Крістіни Тинькевич, "Снайпер. Білий ворон" Мар’яна Бушана, "Я працюю на цвинтарі" Олексія Тараненка, "Максим Оса: Золото Песиголовця" Мирослава Латика, "Обмін" Володимира Харченка-Куликовського, "Клондайк" Марини Ер Горбач...Item Українське послання Шона Пенна(2023) Канівець, АнастасіяОднією з ключових подій цьогорічного Берлінале стала прем’єра документального фільму Шона Пенна й Аарона Кауфмана "Суперсила". Відбулася вона 18 лютого, в день відкриття фестивалю; відкрив Берлінале, до речі, у своєму онлайн-зверненні президент України Володимир Зеленський, він же – центральний герой фільму. Так, у фокусі цієї кінострічки – не український народ, а саме його президент... проте тут варто враховувати генезу і непросту еволюцію самого задуму фільму. Про що, до речі, в самій "Суперсилі" досить відверто говориться, і це робить її цікавим зразком творчої саморефлексії. Услід за автором і оповідачем, Шоном Пенном, глядач кидає погляд на українську історію останнього десятиліття.