Навчально-культурологічна лабораторія

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 302
  • Item
    Шевченко – Довженко – Миколайчук. Архетип культурної традиції у просторі національної ідеї
    (2024) Ямборко, Ольга
    Доволі символічним був дебют уродженця буковинського села Чортория, студента Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Івана Миколайчука у великому кіно: глядач вперше побачив та почув його саме в ролі Тараса Шевченка у фільмі Володимира Денисенка "Сон", прем’єра якого відбулась у Києві 3 листопада 1964 року, а 4 вересня 1965 року вийшли у прокат "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, де молодий актор зіграв, як згодом виявиться, головну роль свого життя – Івана Палійчука. Зайве казати, що "Тіні" є хрестоматійним явищем для національного кіно і подією для кінематографа в цілому, подібно "Землі" Довженка.
  • Item
    Телефонні розмови варварів
    (2024) Іванишина, Лариса
    Оксана Карпович, випускниця НаУКМА та кіношколи університету Конкордія в Монреалі, своїм фільмом "Мирні люди" вразила міжнародну аудиторію, нібито достатньо обізнану з реаліями війни в Україні. Обізнаність на рівні інформаційному – з потоку телерепортажів, яких надмірно, – поступово привчає користувачів до кривавих подій, адже вони стають буденністю. Кінематограф, у тому числі документалістика, виривають нас із цього інформаційного конвеєра, пропонуючи суб’єктивне бачення, концептуальну парадигму кривавих подій.
  • Item
    Коли бачиш ці кадри...
    (2024) Іванишина, Лариса
    Євген Мазуренко – фаховий режисер, закінчив кінорежисуру, 2021 року зняв к/м фільм "Особливий день". Цього літа на Одеському МКФ його фільм "Сопілка Перуна" брав участь у Національній конкурсній програмі та здобув нагороду Міжнародної федерації кінопреси. Цей документальний фільм народився на фронті, заснований на відеоматеріалах, знятих безпосередньо на бойовій позиції.
  • Item
    Життя під час війни у версії телесеріалу "Сховища. Вісім історій"
    (2024) Ямборко, Ольга
    Навесні цього року телеканал "Дім" презентував новий проєкт – "Сховища. Вісім історій", серію короткометражок про життя українців, як бачать його під час війни продюсери та автори. Показані історії не пов’язані між собою, окрім єдиного: спільним для них є сигнал повітряної тривоги, що стає відліком початку сюжету.
  • Item
    Коли чорт поплутав...
    (2024) Канівець, Анастасія
    Драматургія театру корифеїв, знайома ще з шкільної лави, – річ хитра. З одного боку, сільська, можна навіть сказати, "малоросійська" тематика, відверто кажучи, не надто близька сучасному глядачу; з іншого – гострі, драматичні і нерідко актуальні проблеми. Не забуваймо і про контекст: обмеження української драматургії сільською тематикою було свідомою політикою російського імперського уряду, тож автори і намагалися зробити її якомога глибшою.
  • Item
    На краю землі: "Мертві не завдають болю"
    (2024) Швець, Юлій
    Не приносячи в жертву життя – своє або близьких, – відвоювати гідне існування на землі, де організована меншість віками панує над індивідуалізованою більшістю, проблематично. Про це розповідає печальний вестерн Віґґо Мортенсена1 – режисера, який навесні спеціально приїжджав в Україну на прем’єру свого фільму, аби у складні часи засвідчити свою солідарність з нашою країною. Друга режисерська робота Мортенсена2 – незвичний жанровий продукт, який порушує проблему реваншу варварства над цивілізацією: стрічка торкається екзистенційних проблем людського існування в суспільствах радикально корумпованих, де закон – лише жест.
  • Item
    Приборкання простору: кінофестиваль "ОКО" в українській Бессарабії
    (2024) Швець, Юлій
    В колись занедбаному Будинку культури, а нині комунальному закладі "Центр культури та дозвілля" Болградської міської ради, що нині швидкими темпами ремонтується, пройшов міжнародний фестиваль етнографічного кіно. У фестивалю багата історія. Все почалось у 2020-му році з ідеї кінорежисерки й культуртрегерки Тетяни Станевої та групи однодумців ("ОКО" – об’єднання креативних особистостей) провести кінофорум з акцентом на етнографії.
  • Item
    Кримськотатарське кіно України: Наріман Алієв
    (2024) Канівець, Анастасія
    Виразним явищем сучасного українського кінематографа є кримськотатарське кіно. Лишаючи за дужками відзнятий українцем Олександром Муратовим "Татарський триптих" (2004), згадаємо найперше "Хайтарму" (2013) і "Чужу молитву" (2017) Ахтема Сеітаблаєва, репрезентацію минулого киримли та їхньої травми – радянської депортації 1944 року. Та мистецького осмислення потребувало й сьогодення Криму, тим більше, що для півострова знову настали скрутні часи: російська окупація. І таку репрезентацію успішно – навіть блискуче – здійснив молодий режисер Наріман Алієв, засвідчивши появу нового сильного голосу в українському кіно.
  • Item
    Здійснена мрія. Костянтин Темляк
    (2024) Іванишина, Лариса
    Костянтин Темляк народився 6 липня 1993 на Чернігівщині, а з двох років жив у Криму. Він ще учнем визначився з майбутньою професією, тому після закінчення школи 2011 року вступив у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, в майстерню Миколи Рушковського – відомого актора і досвідченого педагога. Зніматися в кіно Костянтин Темляк почав після навчання. З весни 2024-го життя Костянтина Темляка докорінно змінилося: він став воїном ЗСУ, захищає нашу країну від російських зайд. Він долучився до лав ЗСУ у травні. Разом із колегою з Театру на Подолі Юрієм Феліпенком служить у батальйоні ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка.
  • Item
    Пам'яті Алена Делона
    (2024) Швець, Юлій
    Недавній відхід у кращі світи друга України Алена Делона, який у найважчі часи війни підтримав нас не тільки медійно, а й матеріально, перераховуючи чималі суми на нашу оборону, спонукав подивитися на деякі фільми за його участі під новим кутом зору й знайти в них важливе для сьогодення – відповіді на питання, які, здається, майже неможливо вирішити. Одним із таких фільмів за участі ікони французького й світового кіно є "Шукачі пригод".
  • Item
    "Тіні забутих предків" Коцюбинського і Параджанова
    (2024)
    6–8 вересня 2024 року за ініціативи Львівського інституту літератури ім. І. Франка у Верховині та Криворівні проходив Всеукраїнський симпозіум-пленер "Щоб наблизити день радости і сонця" до 160-річчя Михайла Коцюбинського, 100-річчя Сергія Параджанова, 60-річчя кінофільму "Тіні забутих предків".
  • Item
    Українське кіно перших десятиліть незалежності : з циклу "Українське кіно: сторінки історії"
    (2024) Брюховецька, Лариса
    У цій статті є дві сюжетні лінії: перша - ситуація в кіно часів Незалежності, друга - його художні тексти. І хоч як не хочеться витрачати час на окреслення проблем, без цього не обійтися, бо як тоді пояснити аж надто малу за 20 років кількість текстів-фільмів, що ідентифікуються з поняттям "українські". Історіософія, наука, що тлумачить сенс історії, стверджує, що прогрес в історичному розвитку цивілізації відсутній, а, отже, не слід лякатися, що зміни, які були в українському кіно, більше негативні, як позитивні. А якщо дипломатичніше: розвиток нашого кіно має характер діалектичний. Додамо: жодне явище не вивчається ізольовано, а в зв’язку з епохою, її структурою і світоглядом. Тим більше, коли йдеться про таке складне явище як кінематограф - від суспільної дійсності його не відділити. Зосереджуватися на дійсності потреби немає - з особливістю українських реалій перших десятиліть Незалежності читачі обізнані.
  • Item
    Сучасні тексти на сцені: теми, ідеї, форми подачі
    (2024) Котенок, Вікторія
    Нині українські театри, шукаючи матеріал для нової вистави, все частіше звертаються до сучасних п'єс, прозових творів, поезії. Спостерігається чималий інтерес до творів, які рефлексують на тему війни – як сучасної, так і попередніх. До цієї групи вистав належать: вистава "Проста українська скіфська баба" Миколаївського академічного художнього театру, за романом «Доця» Тамари Горіха Зерня, режисер Артем Свистун; вистава "Легенди Києва" Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, поставлена Наталією Сиваненко за п'єсою Катерини Пенькової ; вистава "Тускульські бесіди" Київського театру на Подолі, автор і режисер американський драматург Річард Нельсон. Такі постановки дають людям можливість прожити внутрішні травми, шукати і знайти відповіді на болючі питання, глянути на свої проблеми збоку, полегшити свій емоційний стан і відчути, що вихід з будь-якої ситуації можна знайти.
  • Item
    Шевченко – Довженко – Миколайчук. Архетип культурної традиції у просторі національної ідеї
    (2024) Ямборко, Ольга
    Культура та нація – поняття взаємопов'язані до тієї міри, що визначають одне одного. Чинник культури, хоча сам собою не становить нації, – стверджував В. Старосольський у своїй монографії "Теорія нації" (1922), – становить одну з найважніших умовин для її народження. Власне, формування української модерної нації є яскравим тому свідченням, її парадигмою-натхненником став Тарас Шевченко. Такого само неподібного до інших національних геніїв уже в масштабах світового кінематографа дала українська культура у ХХ ст. в особі Олександра Довженка. Шевченко і Довженко були заручниками однієї й тієї ж імперії, яка змінилась класово, але не змінилась по суті. Іван Миколайчук волею долі у другій половині ХХ ст. прийме естафету культурної традиції своїх попередників. Його творча місія покладатиметься на морально-етичний принцип, означений в буковинській легенді про білого птаха з чорною ознакою.
  • Item
    Носії національного в українському кіномистецтві. Олександр Довженко та Іван Миколайчук
    (2024) Брюховецька, Лариса
    Олександр Довженко та Іван Миколайчук. Паралель, безперечно, зухвала, адже це різні, скажімо так, вагові категорії. Якщо Довженко – визнаний у світі класик, чиє ім’я занесене в кіноенциклопедії і якому присвячено багато досліджень, виданих в Києві, в Москві, а перелік книг, що вийшли в незалежній Україні, доповнює десяток зарубіжних, то простір, у якому високо цінують Миколайчука, вужчий. За свого життя він здобув визнання і любов не в офіційних колах, а в широкого глядача, став легендою. З роками його творчість піднімається в ціні: в Незалежній Україні його фільми переглядають, йому присвячують вечори пам’яті, випускають фільми і телепередачі, про нього вже видано більше 10 книг, вийшли друком його сценарії. І все ж, попри різний резонанс, паралель між Довженком і Миколайчуком цілком правомірна. Насамперед тому, що національна ідентичність обох була даною їм від народження, і вони від неї не відцуралися.
  • Item
    Жертовність іноземних легіонерів
    (2024) Іванишина, Лариса
    У стрічці "Легіони світла" йдеться про добровольців з 55 країн, які воюють в Україні проти російських військ. Як і в інших документальних фільмах на матеріалі війни, цей монтується з кількох компонентів: зйомка під час боїв, слова учасників бойових дій. Стрічка перебивками умовно поділена на кілька частин. У першій розповідається про добровольців з далекого зарубіжжя, переважно з Британії і США, у другій – про поляків і тих, хто прибув з колишніх республік СРСР. І заключна частина висвітлює добровольців з росії. Найважчі бої іноземні легіонери вели у Сєвєродонецьку та Бахмуті. "Легіони світла" – шостий фільм із циклу "Воєнна розвідка в Україні". Перші п’ять – "Авіапрорив на Азовсталь. Небо", "Битва за острів Зміїний. Море", "Харківський контрнаступ. Земля", "Збиті льотчики росії" та "Війна за море: від Дніпра до Криму" – вже доступні на каналі YouTube ГУР МО України.
  • Item
    "Я і Фелікс": колективний спогад про 90-ті
    (2024) Канівець, Анастасія
    Фільм "Я і Фелікс" став повнометражним ігровим дебютом режисерки Ірини Цілик і письменника та військовослужбовця Артема Чеха (Чередника). Хоча у фільмі йдеться про чоловічі досвіди – досвід переходу хлопчика в підлітка, а з підлітка в юнака, досвід покаліченого війною чоловіка – проте передані вони поглядом жінки, що сама була дитиною в 90-ті і стала матір’ю в 2000-ні. Окрім дорослішання й образу 90-х як часу випробувань і пошуків, важливою темою фільму є тема війни. Для покоління 30-40-річних дев’яності залишаться часом, що водночас травмував і зростив. Нашим колективним Феліксом.
  • Item
    Вкрадена весна: "Про сухі трави" Нурі Більге Джейлана
    (2024) Швець, Юлій
    Інтрига забороненого кохання вчителя, вчительки й учениці в Богом забутій сільській школі в горах Анатолії стала хорошим приводом для іншої – всеохоплюючої красивої історії про (не)можливість особистісної свободи в тенетах кислотної моралі, яка, незалежно від географічних координат, втримується на плаву завдяки диким обрядам середньовіччя та вікторіанської епохи. Про це стрічка живого класика світового кіно Нурі Більге Джейлана.
  • Item
    Західна оптика "хорошого росіянина"
    (2024) Канівець, Анастасія
    Серед серіальних новинок року український глядач, на превеликий жаль свій, побачив і мінісеріал під назвою "Джентльмен у Москві". Факт сам по собі маловтішний, адже показує, наскільки західному світу важко скинути з себе російські чари і бодай на час міжцивілізаційної війни відкласти вбік стереотипи про "матушку-росію". Цей аватар має змусити глядача «зрозуміти» і полюбити показаний йому світ – байдуже, наскільки далекий той від реального.
  • Item
    Герої 77-го Каннського кінофестивалю
    (2024) Швець, Юлій
    Якщо спробувати узагальнити тематику показаних на 77-му Каннському кінофестивалі картин, то вона вписується в основний політико-кінематографічний конфлікт між класичними й "ново-етичними" цінностями, між екзистенційною глибиною й "актуальною журналістикою".