Навчально-культурологічна лабораторія
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Михайло Ухман: "Українське кіно повинно бути таким, як українська армія"(2025) Іванишина, ЛарисаМихайло Ухман – військовий журналіст, сценарист, продюсер – народився на Тернопільщині. Закінчив факультет філології та журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Професійну діяльність розпочав 2015 року як фронтовий журналіст тернопільської газети "Свобода" в Добровольчому українському корпусі "Правий сектор". Їздив на передову з 2015 року, висвітлював ситуацію в зоні бойових дій, допомагав військовим і збирав матеріали для фільмів про українських героїв. Та за зброю все одно довелося взятися.Item "Ми були українцями", або Колір квадрата(2025) Швець, ЮлійПід зоряним небом Храму Венери парку римського Колізею італійці та гості Вічного міста дивились "Малевича" Дар’ї Онищенко. Зйомки ігрової біографічної стрічки почалися до повномасштабної війни, а продовжились уже в час її тривання. Прем’єра відбулася в листопаді 2024 року на кінофестивалі "Молодість". Авторки сценарію Анна Паленчук та Дар’я Онищенко зосередились на "епізодах життя" відомого українського художника Казимира Малевича (1879–1935) в умовах пореволюційного більшовицького терору.Item Крижане королівство екрану(2025) Канівець, АнастасіяДо кіно – і власне мистецтва, і світу кіно в цілому – можна підібрати чимало метафор. "Крижана вежа"? Чому б і ні! Оптика перетворює кілька декорацій і купку реквізиту на вигадані світи, освітлювальні прилади сповивають їх магічним сяйвом, чарівники й чарівниці зі знімальної команди наповнюють ці світи життям, і в центрі всього – яскрава Зірка, що мовби випромінює власне світло. Сторонньому оку світ кіно цілком може видатися казкою, тож і пов’язати обидві теми – хід цілком виграшний. І вже мало хто заперечить, що Снігова королева стане вдалим порівнянням для відстороненої, недосяжної у своїй славі та красі знаменитої акторки.Item Ексцентричні подорожі й сентиментальні зупинки 78-го Канну(2025) Швець, ЮлійКаннський кінофестиваль цьогоріч представив рекордну кількість картин – 2909 (з них 1127 – дебюти) з 56-ти країн. У конкурс було відібрано 22 фільми як іменитих режисерів (брати Дарденни, Джафар Панахі, Вес Андерсон, Річард Лінклейтер, Йоахим Трієр, Лінн Ремсі), так і "кінематографічної молоді" (Жюлі Дюкурно, Карла Симон, Олівер Лаше, Маша Шилінскі, Бі Гань, Арі Астер). Не всі з картин основного конкурсу можна назвати проривними (навіть зняті режисерами-майже-класиками), не всі ламають тематичні стереотипи. Однак, у порівнянні з минулорічним Канном (де шедеври на кшталт "Партенопи" Паоло Соррентіно, "Видів доброти" Лантімоса чи "Мегалополіса" Копполи не отримали навіть згадки журі, бо попкорн про походеньки повій у Нью-Йорку та трансгендерність колумбійських наркобаронів захопила його уяву), можна стверджувати, що кілька відзначених журі на чолі з Жюльетт Бінош картин залишаться в історії.Item Степан Коваль: "Іноді обмежував політ фантазій авторів, про що дуже шкодую"(2025) Коваль, СтепанБесіда Лариси Брюховецької з режисером і сценаристом анімаційного кіно Степаном Ковалем.Item Ірина Правило: "Коли ми говоримо про українську мову, – це не тільки про комунікацію..."(2025) Правило, ІринаРозмова Анастасії Канівець з кінорежисеркою, продюсеркою Іриною Правило.Item Вибір оптики: Браяну Де Пальмі – 85(2025) Швець, ЮлійНародився 11 вересня 1940 року в Ньюарку в італо-американській сім’ї. В школі захоплювався фізикою й астрономією, тому вступив на фізичний факультет Колумбійського університету. Але згодом змінив профіль і отримав ступінь магістра в галузі театру. Після перегляду фільмів "Запаморочення" Альфреда Хічкока та "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, які справили на нього незабутнє враження, Де Пальма присвятив себе кіномистецтву. Автор більше сорока картин. Лауреат багатьох премій, зокрема, «Срібного ведмедя» Берлінського кінофестивалю 1969 року ("Привітання"), "Срібного лева" за режисуру Венеційського кінофестивалю 2007 року ("Без цензури").Item Загадка Леонардо(2025) Швець, ЮлійЗовсім недавно, в листопаді 2024 року, Леонардо Ді Капріо виповнилось 50. Мати вирішила дати ім’я майбутній дитині, коли відчула, як вона пручається під час перегляду нею картини Леонардо да Вінчі в Галереї Уффіці. З тих пір магія великого імені невідступно слідує за актором, інколи забігаючи наперед і диктуючи йому шлях. Незважаючи на постійне миготіння його обличчя на сторінках таблоїдів і на телеекрані, ми мало що знаємо про Ді Капріо.Item "Повернення спадщини" і "забута" історія в сучасному українському кіно(2025) Канівець, АнастасіяСтаття написана в рамках дослідження "Постколоніальні та деколоніальні процеси в українському кінематографі після Майдану та російсько-української війни" стипендіальної програми "Постколоніалізм" Інституту Пілецького в Берліні. Чи можна уявити собі кіно поза історичними війнами? Насправді, ні. Свідомо чи неусвідомлено, кінематограф мало не від початків брав участь у творенні картини минулого. Невипадково першим українським, кажучи сучасною кіноговіркою, блокбастером стала сахненківська "Запорозька Січ", спроба оживлення того славного козацького минулого, що йому імперія не лише була поклала край, а й згодом по можливості присвоїла та переозначила.Item Зрозуміти біль: творчий метод Івана Миколайчука(2025) Ямборко, ОльгаВ одному з інтерв’ю Івана Миколайчука запитали: "Коли ви хочете зіграти роль, написати сценарій, як ви вибираєте тему, об’єкт для наступної роботи?" "Я вибираю за ступенем болю", – відповів він. У цьому контексті особливу увагу слід звернути на авторські роботи Івана Миколайчука. Це, насамперед, сценарії та режисура.Item Минає 100 років найпершому українському бойовику(2025) Брюховецька, ЛарисаІдеться про двосерійну "Укразію", фільм Одеської кінофабрики 1925 року, який надійно прописаний в історії українського німого кіно й донині привертає до себе увагу фахівців. Тривалістю (дві серії!), гостротою сюжету і наповненістю подіями. Додамо режисерську вправність та якість акторських робіт, насамперед виконавця голов- ної ролі – Миколи Панова.Item Журналу "Кіно-Театр" – 30! Унікальний літопис українського кіно(2025) Ямборко, ОльгаУ травні 2025-го журнал "Кіно-Театр" – український мистецький аналітичний ілюстрований часопис – відзначив ювілей. У 1995 році його заснували студенти Києво-Могилянської академії – слухачі курсу "Кіномистецтво" на чолі з кінознавицею Ларисою Брюховецькою. Оскільки надихнуло на його створення кіномистецтво, то в цій статті мова піде саме про кінематографічний аспект.Item Чому необхідний музей Івана Миколайчука і чому він має бути в Києві(2025) Ямборко, ОльгаНещодавно, під час моєї відкритої лекції, присвяченої сценаріям Івана Миколайчука у Львівському Фотомузеї, серед перших із залу пролунало питання про музей українського кіномитця. Як видно, це питання, що насправді давно і довго обговорюється, неабияк досі цікавить прихильників творчості Миколайчука. Тим паче, воно знову стало актуальним після відходу Марії Миколайчук. Що буде з архівом Миколайчуків? Стало відомо, що архівом нині опікується родина, і є намір його перевезти на Буковину до Чорториї – у садибу-музей Івана Миколайчука. У зв’язку із цим дозволю собі озвучити кілька думок та аргументів щодо необхідності створення музею Івана Миколайчука саме у Києві.Item "Макбет": One Way Ticket (Квиток в один кінець)(2025) Швець, ЮлійПочинаючи з брутальної й навіть такої, що може здатись абстрактною на початку, візуальної картини, наповненої важливими полотнами художників модерного періоду нарівні з наївними об’єктами поп-арту, що вміло чергуються між собою (спливаючи густими кривавими складками в фіналі), режисер швидко наповнює вакуум простору експресіонізмом і шаленим ритмом акторського виконання, яке час від часу рветься на шматки поясненнями Прологом суті термінів, які звучать з уст акторок. Так, усі ролі – чоловічі й жіночі – виконують у виставі акторки.Item "Опіум масового ураження". Кіно як засіб поневолення й обману(2025) Ямборко, ОльгаУ 2024 році телеканал "Суспільне. Культура" започаткував цикл документальних фільмів "Велика російська брехня", метою якого, за словами творців, є "спростування наративів російської пропаганди".Item Незламна сила Мустафи Джемілєва(2025) Іванишина, ЛарисаЛіто 1980-го року. Дисидент – кримський татарин Мустафа Джемілєв – відбуває чотирирічне заслання в якутському селищі Зирянка. Працює на кисневій станції, щодня наповнює киснем іржаві балони й котить їх на причал. Правозахисник і дисидент, який за антирадянську діяльність за часів Радянського Союзу сукупно провів п’ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув’язнений у 1966–1967, 1969–1972, 1974–1975, 1975–1976, 1983–1986 роках, а у 1979–1982 роках відбував заслання в Якутії. Він є головним героєм фільму.Item Захід блакитного місяця(2025) Канівець, АнастасіяОднією з прем’єр цьогорічного Берлінале став "Блакитний місяць" ("Blue Moon") режисера Річарда Лінклейтера. У фестивальному розмаїтті камерна драма про знаменитого американського поета-пісняра 1920-х–1940-х років Лоренца Гарта посіла осібне місце – формою, настроєм та, певною мірою, і змістами.Item На червоних доріжках успіху. Роман Луцький(2025) Брюховецька, ЛарисаПро актора Івано-Франківського драматичного театру Романа Луцького журнал публікував статтю в 2022 році, коли фільм "Відблиск" Валентина Васяновича вже побував у головному конкурсі МКФ у Венеції, й інтернет облетіли фото з трьома українцями. Перед об’єктивами фото- і телерепортерів були Валентин Васянович, Ігор Римарук та Роман Луцький. Це фото тішило зір і приносило сатисфакцію: за стільки років ігнорування й перебування в тіні російського українське кіно вийшло на міжнародну арену. Це обнадіювало нас, але натомість викликало шалену лють в росіян, чиє лобі на міжнародних кінофестивалях досить потужне. Їхні боти безперебійно, немов з кулеметів, строчили зі своєї інформаційної зброї: навіщо запросили на фестиваль українських кінематографістів- «нацистів»? Про це розповідав Роман Луцький, котрий відстежував відгуки на "Відблиск" в інтернет-просторі.Item Клаус Марія Брандауер: історія однієї кар'єри(2025) Швець, ЮлійРік тому виповнилось 80 років Клаусу Марії Брандауеру – найвідомішому австрійському актору, режисеру, педагогу, який гідно представляє свою країну на світовому екрані. Він народився під час Другої світової 22 червня 1944 року (за іншими даними – 1943) в сім’ї державного службовця Георга Штенга, але для свого творчого псевдоніму взяв дівоче прізвище матері. Після закінчення школи в 1962 році вступив у Штутгартську вищу школу музики й акторської майстерності, яку покинув після другого курсу: молодому таланту здалося, що в школі надто багато уваги приділяють технічним дисциплінам – фехтуванню, танцю, дикції, співу тощо. Й уже в 1963 році в провінційному театрі відбувся його дебют в комедії Шекспіра "Міра за міру". Минуло дев’ять років – і Клаус стає провідним актором та режисером славнозвісного Міського театру Відня та професором "Семінару Макса Рейнгардта" в австрійській столиці.Item Мультикультуралізм у сучасному українському кіно(2025) Канівець, АнастасіяСтаття написана в рамках дослідження "Постколоніальні та деколоніальні процеси в українському кінематографі після Майдану та російсько-української війни" стипендіальної програми "Постколоніалізм" Інституту Пілецького в Берліні.