Стаття присвячена розгляду міжнародних виборчих
стандартів як часткового випадку загальної категорії
міжнародних правових стандартів, історично першим
зразком яких є міжнародні стандарти у сфері прав людини.
Міжнародні правові стандарти фіксуються в актах двох
типів — міжнародних договорах, що підлягають
ратифікації (зобов’язальні акти), та актах міжнародних
організацій (актах "м’якого права").
Важливу роль відіграє також практика міжнародних судів,
насамперед Європейського суду з прав людини. Зобов’язальні
положення, що виражають стандарти, є принципами
відповідної галузі національного (а не міжнародного)
права і сформульовані максимально абстрактно
у вигляді "принципів-назв".
Розглянуто шляхи імплементації міжнародних стандартів
у національну систему права – законодавчий, правозастосовний,
а також через їх безпосереднє застосування усіма суб’єктами
відповідних правовідносин.
Сформульовано систему основних міжнародних виборчих
стандартів (у вигляді "принципів-назв"), яка включає
принципи: прямих, періодичних виборів, загального і рівного
виборчого права, вільних чесних та справжніх виборів,
таємного та особистого голосування, а також вимогу
стабільності виборчого законодавства.