034 Культурологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-наукова програма: Культурологія
Browse
Browsing 034 Культурологія by Subject "cultural identity"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Міфологічний вимір трансформації української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2026) Довганик, Олесь; Демчук, РусланаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 "Культурологія" (03 — Гуманітарні науки). — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. У дисертаційному дослідженні здійснено загальну репрезентацію і аналітику феномену міфологічного виміру ідентичності. Розкрито основні теорії ідентичності та міфів, які становлять концептуальне підґрунтя запропонованого дослідження. Обґрунтовано місце та роль міфів і культурних прообразів у осмисленні української ідентичності. Розроблено авторську класифікацію української ідентичності за доби Незалежності на основі критерію "топос". Встановлено ключові соціокультурні міфи і архетипи, притаманні українській ідентичності, в період 1991 - 2024 років. Окреслено основні соціокультурні трансформації, властиві міфологічному виміру української ідентичності впродовж 1991 - 2024 років. Метою дисертаційного дослідження постає з’ясування ролі міфологічних патернів та символічно - культурних прообразів у процесах формування динаміки або трансформації української ідентичності на основі соціокультурних практик впродовж 1991 - 2024 років. Досягнення вищевказаної мети та завдань дисертаційного дослідження відбувається на основі використання таких методів та підходів: феноменологічний; компаративний; типологічний; системний; історичний; герменевтичний; міфопоетичний; структуралістський; культурно - аналітичний; міфореставраційний; аналітичної психології. Вони забезпечують комплексне вивчення особливостей функціонування та трансформації міфологічних образів української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності. В науковій розвідці продемонстровано, що важливою складовою ідентичності постає міф. Він надає змістовного розуміння реальності та визначає особливості соціокультурних практик людини. Це призводить до кооперації індивідів один з одним та до формування спільної візії соціокультурних процесів. У представлених міркуваннях простежуються формотворчі, мобілізаційні та інтеграційні функції міфу, що свідчить про його важливість для забезпечення функціонування ідентичності. В свою чергу, ціннісно - змістовною основою міфу можна вважати архетип. Він постає його каталізатором і забезпечує структурно - змістовне наповнення міфу соціокультурними елементами. В дисертаційній розвідці запропоновано авторську класифікацію української ідентичності, яка охоплює період 1991 - 2024 років. Вона ґрунтується на визначенні основних топосів або місць, що сприяли формуванню динаміки розуміння української ідентичності та соціокультурних процесів. Перший період української ідентичності охоплює період 1991 - 2004 років. Основним його топосом постає здобуття незалежності українською державою та формування спільної ідентичності. Другий період української ідентичності відбувається у 2004 - 2010 роках. Центральним місцем або подією цього періоду постає Помаранчева революція 2004 року. Вона сформувала динаміку розвитку та поширення української ідентичності в суспільстві на основі державно - громадських компонентів. Третій період української ідентичності триває впродовж 2010 - 2014 років. Ключовим його місцем, що визначає міфологічний вимір української ідентичності, постають президентські вибори. Результати останніх визначили подальшу русифікацію українського соціокультурного виміру. Зважаючи на це, четвертий період української ідентичності триває впродовж 2014 - 2019 років. Основною подією, яка визначає соціокультурний вимір української ідентичності у вищевказаний період, постає Революція Гідності 2013 - 2014 років. Вона сприяла утвердженню національних та розвитку громадських елементів української ідентичності у колективній свідомості народу. Наступний період української ідентичності охоплює хронологічні межі 2019 - 2022 років. У цей період центральними подіями або процесами, що визначають міфологічно - архетипні особливості української ідентичності, постають президентські вибори та поширення пандемії коронавірусу. Останній період української ідентичності триває впродовж 2022 - 2024 років. Його центральним топосом постає повномасштабна російсько - українська війна. Вона забезпечила найбільший рівень розвитку української ідентичності за часів Незалежності та сприяла багатогранній боротьбі народу за збереження власної історико - культурної самобутності. В дослідженні виокремлено такі соціокультурні міфи, притаманні українській ідентичності в період 1991 - 2004 років: формування державної незалежності України; співпраця з широким спектром міжнародних суб’єктів; вплив імперської та комуністичної спадщини на суспільну свідомість українців. Вищевказані міфи демонструють створення передумов чи підґрунтя для формування української ідентичності. У міфологічному вимірі української ідентичності простежено наявність таких архетипів: дитина; мандрівник; дім; земля; поле; бунтівник. В міфах української ідентичності цього періоду наявні такі універсальні міфологічні мотиви: боротьба за виживання; подолання викликів задля віднайдення самобутності; переродження; народження. В період 2004 - 2010 років у міфологічному вимірі української ідентичності наявні такі соціокультурні елементи: інтенсифікація співпраці з європейськими міжнародними партнерами; конституювання державно - громадянських елементів української ідентичності; боротьба народу за свободу та демократичний розвиток української держави; формування політики пам’яті та осмислення ретроспективних подій на основні української культурної спадщини. У вищевказаний період ключовими архетипами міфологічного виміру української ідентичності постають такі: дитина; трікстер; герой; мудрець; земля. Визначено, що українській ідентичності цього періоду властиві такі універсальні міфологічні мотиви: мужність; відвага; хоробрість; сила. Впродовж 2010 - 2014 років українська ідентичність характеризується крізь призму таких соціокультурних міфів: посилення міжнародної співпраці з Росією; поширення російського гібридного впливу на український соціокультурний вимір; поширення тенденції узурпації влади. В свою чергу, до ключових архетипів, які характеризують українську ідентичність у цей період, можна зарахувати такі: тінь; трікстер; дитина. Розкрито, що у вищезазначений період українська ідентичність визначається на основі таких універсальних міфологічних мотивів: всевладдя; помста; тиранія; безконтрольність. У період 2014 - 2019 років українська ідентичність визначається на основі міфів, які стосуються таких соціокультурних аспектів: демократичного державного розвитку; міжнародної інтеграції в Європу; подолання російського гібридного впливу на українське православ’я; боротьби українського народу за власну свободу та незалежність. Центральними культурними прообразами, що притаманні українській ідентичності, постають такі: герой; захисник; мученик; матір; мудрець; дім; Батьківщина; поле. Визначено, що у вищевказаний період в українській ідентичності відбувається превалювання таких універсальних міфологічних мотивів: жертовність; героїзм; боротьба; очищення; самопізнання. Впродовж 2019 - 2022 років у міфологічному вимірі української ідентичності спостерігаються такі соціокультурні елементи: формування в суспільній свідомості уявлення про летальність або смертельність вірусу COVID - 19; трансформація способу життєдіяльності індивідів; мережева репрезентація української ідентичності; переосмислення символічного сприйняття медичних працівників. У цей період архетипи героя, матері та тіні характеризують міфологічний вимір української ідентичності. Встановлено, що впродовж вищевказаного періоду універсальні міфологічні мотиви самопожертви, відваги, мортальності, репрезентуються в змістовно - символічному вимірі української ідентичності. В період 2022 - 2024 років соціокультурні міфи, які стосуються об’єднання українського народу в боротьбі проти Росії та захисту європейської цивілізації, здійснюють ключовий вплив на динаміку функціонування української ідентичності. У вищевказаний період архетипи захисника, поля, часу, долі та кордоцентризму постають фундаментальними для української ідентичності. Універсальні міфологічні мотиви винахідливості, покарання, професійності, хоробрості, руйнування, самопожертви, переродження репрезентують специфіку української ідентичності у вищевказаний період повномасштабної війни. Наукова новизна запропонованого дисертаційного дослідження полягає у розробці авторської типологізації етапів розвитку та функціонування української ідентичності. Вона здійснюється на основі застосування критерію «топос». Цей критерій сприяє виокремленню центральних соціокультурних місць та подій, що впливають на міфологічний вимір української ідентичності у період 1991 - 2024 років. Критерій «топос» дав змогу виокремити такі періоди міфологічного виміру української ідентичності: створення передумов для формування міфів і архетипів української ідентичності (1991 - 2004 роки); утвердження в міфологічному вимірі української ідентичності громадянських елементів (2004 - 2010 роки); посилення неоколоніальних радянсько - російських соціокультурних символічних образів в міфологічному вимірі української ідентичності (2010 - 2014 роки); створення передумов для дистанціювання від неоімперського російського дискурсу в міфах і архетипах української ідентичності (2014 - 2019 роки); трансформацію ключових складових символічно - культурних та міфологічних образів української ідентичності впродовж поширення пандемії COVID - 19 (2019 - 2022 роки); поширення національно - мілітаризованих компонентів у міфології української ідентичності (2022 - 2024 роки). Пояснення вищевказаних періодів відбувалося на основі вивчення наукового дискурсу, який стосувався характеристики соціокультурних процесів в українській державі впродовж 1991 - 2024 років. В науковій розвідці комплексно та систематизовано виокремлюються основні культурно - символічні каталізатори української ідентичності. Вищезазначена оптика дисертаційного дослідження постає новаторською та спрямована на формування альтернативної інтерпретації української ідентичності. Значна увага в дослідженні приділяється виявленню зв’язку міфологічного виміру української ідентичності з універсальними міфологічними мотивами. Запропонований дослідницький погляд представлений вперше в науково - академічному знанні у контексті проблематики української ідентичності та спрямований на демонстрацію спільних структурних мотивів між різними типами міфів. У дисертаційній розвідці вперше розкриваються основні тенденції розвитку міфологічного виміру української ідентичності за часів Незалежності. Аналітика міфологічного виміру передбачає виокремлення динаміки розвитку соціокультурних міфів, архетипів та універсальних міфологічних мотивів, притаманних українській ідентичності. Вказаний дослідницький фокус дає змогу осмислити та інтерпретувати українську ідентичність на символічно - культурному рівні. Дисертаційна робота характеризується значною практичною цінністю. Це зумовлено тим, що запропонована наукова розвідка сприяє конструюванню науково - методологічного інструментарію дослідження, валідного для застосування науковцями в процесі вивчення різноманітних соціокультурних феноменів крізь призму міфів. Результати, репрезентовані в дисертації, можуть складати основу для створення науково - академічних курсів у межах гуманітарних та соціальних наук, які спрямовані на символічно - культурне розуміння української ідентичності.