Центр кінематографічних студій

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12695

Browse

Now showing 1 - 20 of 46

16-й ОМКФ: втеча і музика буття
(2026) Швець, Юлій
У статті йдетьсяпро досвід кінорецепції на прикладі програми Одеського міжнародного кінофестивалю, де автор використовує метафору "кристалізації" для структурування хаотичного потоку цифрового кінопростору. На прикладі стрічки "Ескорт" Лукаса Нола критикується зловживання жанровими кліше та надуманість фабули, яка підміняє справжню авторську свободу та психологічну глибину поверхневими провокаціями. Текст акцентує увагу на проблемі деградації змісту в сучасному кінопроцесі, де зовнішні ефекти та "псевдоавторські" прийоми не здатні компенсувати відсутність справжньої подієвості та внутрішньої логіки персонажів.
82-й Венеційський: мистецтво в лабіринтах політики
(2026) Швець, Юлій
Автор аналізує методологічні виклики сучасної кінокритики на прикладі Венеційського кінофестивалю, акцентуючи увагу на важливості аналітичної відстороненості від етичних та політичних тригерів.
Автограф у Венеції. Роман Луцький
(2022) Іванишина, Лариса
Вибір професії актора найчастіше буває усвідомлений, як шлях до здійснення дитячої мрії стати знаменитим і подобатися глядачам. Буває з розрахунку: будь-хто може довідатися про гонорари голлівудських зірок. Звичайно, у нас не Голлівуд – і заробітки айтішників, мабуть, значно солідніші, ніж акторів. І все-таки: інтерес до цієї творчої професії не спадає, попри постійні економічні труднощі в галузі культури.
Анджей Вайда: поліфонія сенсів і єдність мети
(2018) Брюховецька, Лариса
Стаття присвячена творчості польського режисера та сценариста Анджея Вайди
Анджеліна Джолі: шлях до львівської кав'ярні
(2022) Канівець, Анастасія
30 квітня таблоїди облетіла новина: Анджеліна Джолі відвідала Львів. Світові видання із задоволенням цитували журналістку Майю Підгородецьку, якій пощастило в потрібний момент опинитися в кав’ярні на Сихові: "Нічого особливого. Просто Львів. Просто зайшла випити кави. Просто Анжеліна Джолі. Просто Україну підтримує весь світ". Правда, від доброзичливого, але сухуватого, мало не похапцем поданого переліку – зірка відвідала постраждалих від війни дітей, пофотографувалася з дітьми й волонтерами, мусила пересидіти повітряну тривогу в бомбосховищі – мимоволі стискається серце.
Анджеліна Джолі: шлях до львівської кав'ярні
(2022) Канівець, Анастасія
Як уже згадувалося, на початках Джолі була enfant terrible кіношного світу. Про цей період вона говорила: "... будучи дівчинкою, яка любила експериментувати, була зухвалою і трішки божевільною... Я була геть саморуйнівною […] Це як жити в якійсь викривленій реальності".
"Бандерівське смузі", або Кіно як зброя
(2022) Ямборко, Ольга
Війна в Україні ще з 2014 року породила цілий корпус новітнього українського фольклору, а також призвела до культурно-мистецьких зрушень. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, ці механізми у суспільстві зреагували фактично миттєво, документуючи події, що змінювались блискавично. Тут пов’язались сама подія і реакція на неї серед українців – їх психоемоційний стан і сприйняття.
Білле Ауґуст: "Фільм має походити з вашої культурної спадщини"
(2026) Брюховецька, Лариса
Автор статті аналізує творчий метод данського режисера Білле Ауґуста на прикладі його звернення до образів митців, зокрема у фільмі "Дружина художника". Підкреслюється, що режисер відходить від канонів класичного біографічного кіно, фокусуючи увагу не на життєписі, а на психологічній складності творчих особистостей та їхніх взаєминах. Окрему увагу приділено драматичній історії Марі Тріпке та Педера Северіна Крейєра, де мистецький контекст переплітається з темами спадкової депресії та руйнівного впливу психічних розладів на сімейне життя.
В гущі екстремальних подій : документалістика про російсько-українську війну
(2023) Брюховецька, Лариса
2014 року, ризикуючи життям, українські кінооператори починають знімати війну на Донбасі. Хто на власні, а хто на зібрані благодійниками кошти. Як, наприклад, журналісти "Громадського телебачення" та оператори об'єднання "Вавилон'13". Останні, хоч і надавали фактам важливого значення, знімали не репортажі, а авторські нариси, з висловлюваннями героїв, розкриттям їхньої мотивації. Наприкінці червня того року журналісти "Громадського телебачення" Мустафа Найєм і Богдан Кутєпов розпочали проект "Схід" - серію нарисів замальовок, зроблених на блокпостах, яких на той час на лінії фронту вже було облаштовано чимало, та в землянках, де перебували бійці й командири. Вони фіксували руйнування мирних населених пунктів, згодом презентували фільм "Контакт", у якому були ті, хто домовляється про обмін полоненими та їхнє звільнення. Слово беруть і місцеві мешканці, аґресивно налаштовані до Української держави й армії та продовжують вірити Путіну. Від самих початків характерними ознаками документальних фільмів про війну на Донбасі була відсутність пафосу і максимум правди. Це була пора документалістики, оскільки, на думку режисера та оператора Ярослава Пілунського, постановочний кінематограф не дотягує до драматургії реального світу. Втім, із цим твердженням не можна погодитись - має бути диференційований підхід до постановочних фільмів: у кількох із них протягом останніх семи років все ж таки вдалося показати правду війни.
Від "бонапартика" до "мученика": образ Петлюри в кіно
(2022) Канівець, Анастасія
Розмову про Петлюру в кіно слід почати з того, як загалом відображалися в кінематографі Перші визвольні змагання. В радянському кіно вони були складовою ключової теми революції і т. зв. "громадянської війни" – тож увага до них була особливою. Зрозуміло, що за представниками українських національних сил закріпили статус ворога, та репрезентація їх мала свої особливості: в кіно просувався образ Української держави, незалежно від форми устрою, як квазі-державного утворення без майбутнього.
"Війна на бобовому полі Мілагро" і польовий досвід громадського активіста
(2022) Ямборко, Ольга
Ця історія розпочалась у 1973 році. Як згадує у своєму есе автор роману "Війна на бобовому полі Мілагро" Джон Ніколс, того року в США сталось кілька знаменних подій: Верховний суд США прийняв історичне рішення у справі Ро проти Вейда, Генрі Кіссінджер отримав Нобелівську премію миру за підписання угоди про припинення війни та відновлення миру у В’єтнамі, у селищі Вудід-Ні у Південній Дакоті члени Руху американських індіанців взяли у заручники 11 місцевих жителів, протестуючи цим проти політики американської влади щодо корінного населення США, а радник президента Річарда Ніксона – Джон Дін – дав ключові свідчення проти нього у справі розслідування Вотергейтського скандалу.
Експонуючи спроможність людини. Образ героя у фільмах 2018 року
(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Брюховецька, Лариса
Розділ з колективної монографії. Вдалий з художньої точки зору образ героя фільму, особливо в періоди, важкі для країни, має важливе значення. Не тільки для зарубіжного глядача, який за таким образом пізнає народ, а насамперед для глядача вітчизняного. Тому що з ним глядач може в уяві перевтілюватися в активно діючого персонажа, ідентифікуватися з ним. Відбувається феномен компенсації. У пропонованому огляді йтиметься про фільми різних жанрів, різних виробників, різної мистецької вартості та художнього рівня і суспільної ваги: "Таємний щоденник Симона Петлюри" Олеся Янчука, "Донбас" Сергія Лозниці, "Позивний "Бандерас"" Зази Буадзе, "Вулкан" Романа Бондарчука, "Шляхетні волоцюги" Олександра Березаня. Нас у цьому огляді цікавить постать героя - чим він цікавий як людина, його особливість, відповідь на запит глядачів тощо.
Завдяки кіно українці побували у Данії
(2022) Брюховецька, Лариса
З 27 січня в кінотеатрі "Жовтень" впродовж місяця тривав фестиваль "Кращі фільми сучасної Данії". В програмі: "Бенкет Бабетти" Габріеля Акселя (1987), "Помста" Сюзанни Бір (2010), "Меланхолія" Ларса фон Трієра (2011), "Королівський роман" (2012) і "Моя земля" Мартіна Сандвлієта (2016).
Звіт про наукову роботу Центру кінематографічних студій у 2017 році
(2017) Брюховецька, Лариса
Звіт містить інформацію про напрями наукових досліджень, анотовані звіти по науковим темам/проектам, науковий доробок за підзвітний рік, участь у наукових заходах: конференціях, семінарах, літніх школах, міжнародне наукове співробітництво, участь студентів та аспірантів НаУКМА у роботі центру.
Йосип Рона - німецький оператор в українському кіно
(2022) Брюховецька, Лариса
Джерелом інформації про кіно 1920-х є архіви і періодика, зокрема, двотижневий журнал української кінематографії "Кіно". З нього дізнаємося про успішну економічно-господарську політику ВУФКУ, й допомагали успіхам ділові контакти із зарубіжними країнами. У січні 1926 року журнал "Кіно" повідомив, що до Одеси прибули нові (це було вже вдруге) кіноробітники з Німеччини. Четверо поїхали на кінофабрику в Ялту, а кінооператор Йосип Рона включився в роботу на Одеській кінофабриці.
Канн-2023: драматургія епохи
(2023) Швець, Маргарита
Каннський кінофестиваль, попри традиційний шик і блиск, зазвичай насичений складною драматургією. Свято цивілізації й один із найяскравіших символів умовного Заходу точно відобразив основну сюжетну схему – якщо не всієї епохи, то, принаймні, ключових її пріоритетів.
"Картинка" чи "зображення": діалектика візуального у кіно. Частина 2
(2026) Ямборко, Ольга
У статті аналізується концептуальна різниця між поверхневою "картинкою' та глибоким "зображенням" у кінематографі, зосереджуючись на ролі кольору як інструменту кіномови. Автор розглядає кризу візуальної форми в сучасному українському мистецтві під час війни та протиставляє технічне використання кольору суб'єктивному, символічному підходу майстрів української школи — Параджанова та Іллєнка. Текст стверджує, що справжнє зображення має живописну природу та здатне бути самостійною мовою фільму, перетворюючи колір на алегорію національної історії чи емоційний стан героя.
Кіно і люди: український кінематограф та сучасне українське суспільство
(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Ямборко, Ольга
Розділ з колективної монографії. Кінематограф, як стверджує вікіпедія, - галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-науковою роботою. Український кінематограф як галузь культури та економіки і соціальний модератор є об'єктом цієї доповіді. Відтак, ітиметься про феномен кіно як "наймасовішого з мистецтв". В сучасній Україні цей концепт нещодавно досяг кульмінаційного значення, у чому перевершив методичку "вождя світового пролетаріату", адже ефект кіно нині спрацював на випередження, а не як засіб для "виховання мас" пост-фактум.
Кіноверсії російсько-української війни на Донбасі
(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Брюховецька, Лариса
Розділ з колективної монографії. Ставлення до війни на Донбасі, яка точиться вже восьмий рік, в Україні різне. Й так само різне ставлення до фільмів, темою яких стали ця війна і люди, які захищають Україну від російської агресії. 2020-го року мене як експерта запросили на радіо "Культура" назвати найкращі фільми 2010-х років. Коли я почала називати такі фільми, як "Хайтарма", "Кіборги", "Позивний "Бандерас"", "Іловайськ 2014", "Донбас", молоді ведучі з категорії "всезнаючих" спохмурніли, і один із них запитав - "А "Дзідзьо""? Я послалася на досвід зарубіжних країн - якщо країна воювала, виходили фільми, в яких через долю особистості показано трагедію збройного протистояння. Ніхто не заперечує розважального продукту, але робити вигляд, що війни не існує, не можна. Українцям довелося боронити свою землю зі зброєю в руках - і ми можемо пишатися, що кінематографісти не залишилися осторонь. Коли 20-хвилинний ефір завершився, ведучі навіть не подякували і не попрощалися - мої топ-фільми їх не надихнули.
Леонід Череватенко як довженкознавець
(Видавничий дім Дмитра Бураго, 2022) Брюховецька, Лариса
Інтерес до Довженка зрозумілий, адже є в ньому щось неймовірно притягальне – і в біографії, і в творчості. Є наступальна енергія - те, чого так часто бракує українцям. А тут жила людина в умовах сталінського тоталітаризму і не боялася чинити і говорити те, про що інші боялися навіть думати. Очевидно, інтелект, помножений на безстрашність та неймовірну творчу енергію, яка прагнула виходу, приваблював до нього багатьох. Хоча не менше було і заздрісників - досить прочитати доноси, які на нього писали і невідомі сексоти, і поважні люди з його кола. Текстів, присвячених Олександру Довженку, в Череватенка більше, ніж досить на одну книгу - і якщо їх зібрати, міг би бути збірник чи монографія. Не виключено, що він це планував, і важко зрозуміти - чому, будучи глибоко обізнаним з біографією і творчістю майстра, він не довершив цю справу? Перешкодив брак часу чи на заваді стала підвищена самовимогливість? Чи одне і друге разом? Охопити повністю його дослідницькі зусилля, присвячені особистості й творчості геніального кінорежисера XX століття, на разі неможливо, й не тільки тому, що вони написані в різні роки й розкидані по різних виданнях (зрозуміло, якби були зібрані в одну книгу, завдання значно полегшилося б), а й тому, що це не дозволяє обсяг статті. Тому зосередимося на двох, але суттєвих, аспектах — Довженко очима Заходу і полеміка з авторами фальшивих концепцій.

Browse

Browsing Центр кінематографічних студій by Title

Results Per Page

Sort Options