Центр кінематографічних студій
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item В гущі екстремальних подій : документалістика про російсько-українську війну(2023) Брюховецька, Лариса2014 року, ризикуючи життям, українські кінооператори починають знімати війну на Донбасі. Хто на власні, а хто на зібрані благодійниками кошти. Як, наприклад, журналісти "Громадського телебачення" та оператори об'єднання "Вавилон'13". Останні, хоч і надавали фактам важливого значення, знімали не репортажі, а авторські нариси, з висловлюваннями героїв, розкриттям їхньої мотивації. Наприкінці червня того року журналісти "Громадського телебачення" Мустафа Найєм і Богдан Кутєпов розпочали проект "Схід" - серію нарисів замальовок, зроблених на блокпостах, яких на той час на лінії фронту вже було облаштовано чимало, та в землянках, де перебували бійці й командири. Вони фіксували руйнування мирних населених пунктів, згодом презентували фільм "Контакт", у якому були ті, хто домовляється про обмін полоненими та їхнє звільнення. Слово беруть і місцеві мешканці, аґресивно налаштовані до Української держави й армії та продовжують вірити Путіну. Від самих початків характерними ознаками документальних фільмів про війну на Донбасі була відсутність пафосу і максимум правди. Це була пора документалістики, оскільки, на думку режисера та оператора Ярослава Пілунського, постановочний кінематограф не дотягує до драматургії реального світу. Втім, із цим твердженням не можна погодитись - має бути диференційований підхід до постановочних фільмів: у кількох із них протягом останніх семи років все ж таки вдалося показати правду війни.Item У лещатах тоталітаризму. Документи спецслужб як привід для осмислення масштабу постаті Олександра Довженка(Ліра-К, 2022) Брюховецька, ЛарисаРецензія на книгу "Олександр Довженко. Документи і матеріали спецслужб: збірник архівних документів в 2-х т."Item Експонуючи спроможність людини. Образ героя у фільмах 2018 року(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Брюховецька, ЛарисаРозділ з колективної монографії. Вдалий з художньої точки зору образ героя фільму, особливо в періоди, важкі для країни, має важливе значення. Не тільки для зарубіжного глядача, який за таким образом пізнає народ, а насамперед для глядача вітчизняного. Тому що з ним глядач може в уяві перевтілюватися в активно діючого персонажа, ідентифікуватися з ним. Відбувається феномен компенсації. У пропонованому огляді йтиметься про фільми різних жанрів, різних виробників, різної мистецької вартості та художнього рівня і суспільної ваги: "Таємний щоденник Симона Петлюри" Олеся Янчука, "Донбас" Сергія Лозниці, "Позивний "Бандерас"" Зази Буадзе, "Вулкан" Романа Бондарчука, "Шляхетні волоцюги" Олександра Березаня. Нас у цьому огляді цікавить постать героя - чим він цікавий як людина, його особливість, відповідь на запит глядачів тощо.Item Кіноверсії російсько-української війни на Донбасі(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Брюховецька, ЛарисаРозділ з колективної монографії. Ставлення до війни на Донбасі, яка точиться вже восьмий рік, в Україні різне. Й так само різне ставлення до фільмів, темою яких стали ця війна і люди, які захищають Україну від російської агресії. 2020-го року мене як експерта запросили на радіо "Культура" назвати найкращі фільми 2010-х років. Коли я почала називати такі фільми, як "Хайтарма", "Кіборги", "Позивний "Бандерас"", "Іловайськ 2014", "Донбас", молоді ведучі з категорії "всезнаючих" спохмурніли, і один із них запитав - "А "Дзідзьо""? Я послалася на досвід зарубіжних країн - якщо країна воювала, виходили фільми, в яких через долю особистості показано трагедію збройного протистояння. Ніхто не заперечує розважального продукту, але робити вигляд, що війни не існує, не можна. Українцям довелося боронити свою землю зі зброєю в руках - і ми можемо пишатися, що кінематографісти не залишилися осторонь. Коли 20-хвилинний ефір завершився, ведучі навіть не подякували і не попрощалися - мої топ-фільми їх не надихнули.Item Травматичні моменти національної історії в сучасному ігровому українському кіно(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Канівець, АнастасіяРозділ з колективної монографії. Історична травма та її відображення в кіно - проблема складна та багатогранна. Окремою її складовою є специфіка самого національного кінематографу. Зокрема, в українському виділимо два моменти: по-перше, тривале перебування під повним контролем влади, коли низка важливих тем або напряму витіснялася з простору культурної пам'яті, або подавалася у визначеному системою ключі. По-друге, скромні об'єми кіновиробництва, через які практично кожен новий фільм стає подією. Особливо стосується це повнометражного ігрового кіно, на якому і хотілося б зосередити увагу.Item Кіно і люди: український кінематограф та сучасне українське суспільство(Редакція журналу "Кіно-Театр" : Освіта України, 2022) Ямборко, ОльгаРозділ з колективної монографії. Кінематограф, як стверджує вікіпедія, - галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-науковою роботою. Український кінематограф як галузь культури та економіки і соціальний модератор є об'єктом цієї доповіді. Відтак, ітиметься про феномен кіно як "наймасовішого з мистецтв". В сучасній Україні цей концепт нещодавно досяг кульмінаційного значення, у чому перевершив методичку "вождя світового пролетаріату", адже ефект кіно нині спрацював на випередження, а не як засіб для "виховання мас" пост-фактум.Item "Свободу Параджанову!": Німецький контекст міжнародної кампанії солідарності за звільнення Сергія Параджанова(2024) Брюховецька, ОльгаАрешт Параджанова в грудні 1973 року сколихнув громадську думку в демократичних країнах: почали з’являтись численні ініціативи, покликані чинити тиск на радянську владу і вимагати звільнення режисера. Це були публікації в пресі, відкриті листи, підписані діячами культури, кіно- покази та дискусії, зокрема, спеціальний семінар, присвячений Параджанову, на Венеційській Бієнале інакодумства 1977 року. Хоча багато з цих ініціатив не були скоординовані між собою, наявність спільної мети дозволяє розглядати їх як єдину міжнародну кампанію солідарності за звільнення Параджанова. Контури цієї кампанії окреслені в книзі Джеймса Стеффена, який зосередився на французькому та північноаме- риканському контекстах. По-справжньому інтригуючою ця тема стала після виходу у 2021 році статті італійського дослідника Стефано Пісу, який розкрив невідомі раніше факти і обставини італійського контексту цієї кампанії, зокрема роль, яку відіграв італійський рух за права геїв FUORI!, заснований в 1971 році в Туріні. У листопаді 1977 року Анджело Пiццана, один із засновників FUORI!, навіть приїхав до Москви, щоб публічно протестувати проти криміналізації гомосексуальності в СРСР, зосередивши свою увагу на справі Параджанова.Item Леонід Череватенко як довженкознавець(Видавничий дім Дмитра Бураго, 2022) Брюховецька, ЛарисаІнтерес до Довженка зрозумілий, адже є в ньому щось неймовірно притягальне – і в біографії, і в творчості. Є наступальна енергія - те, чого так часто бракує українцям. А тут жила людина в умовах сталінського тоталітаризму і не боялася чинити і говорити те, про що інші боялися навіть думати. Очевидно, інтелект, помножений на безстрашність та неймовірну творчу енергію, яка прагнула виходу, приваблював до нього багатьох. Хоча не менше було і заздрісників - досить прочитати доноси, які на нього писали і невідомі сексоти, і поважні люди з його кола. Текстів, присвячених Олександру Довженку, в Череватенка більше, ніж досить на одну книгу - і якщо їх зібрати, міг би бути збірник чи монографія. Не виключено, що він це планував, і важко зрозуміти - чому, будучи глибоко обізнаним з біографією і творчістю майстра, він не довершив цю справу? Перешкодив брак часу чи на заваді стала підвищена самовимогливість? Чи одне і друге разом? Охопити повністю його дослідницькі зусилля, присвячені особистості й творчості геніального кінорежисера XX століття, на разі неможливо, й не тільки тому, що вони написані в різні роки й розкидані по різних виданнях (зрозуміло, якби були зібрані в одну книгу, завдання значно полегшилося б), а й тому, що це не дозволяє обсяг статті. Тому зосередимося на двох, але суттєвих, аспектах — Довженко очима Заходу і полеміка з авторами фальшивих концепцій.Item Канн-2023: драматургія епохи(2023) Швець, МаргаритаКаннський кінофестиваль, попри традиційний шик і блиск, зазвичай насичений складною драматургією. Свято цивілізації й один із найяскравіших символів умовного Заходу точно відобразив основну сюжетну схему – якщо не всієї епохи, то, принаймні, ключових її пріоритетів.Item Лірика і драма генерації 1990-х(2023) Канівець, АнастасіяЦьогорічне, 73-тє Берлінале (16–26 лютого) проходило під синьо-жовтим прапором: російсько-українська війна й протести в Ірані стали центральними його темами. Безпрецедентною була й українська присутність на фестивалі. Епоха 90-х нині популярна в українських кінематографістів. "Носоріг" Олега Сенцова, "Я і Фелікс" Ірини Цілик, "Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка... Кожен із них по-своєму успішний, кожен показує якусь грань цієї непростої доби. "Ти мене любиш?" пропонує свою: тут це час переходу, прощання з минулим і рух у майбутнє. І яким би не-простим майбутнє не було – воно неуникне. Бо це і є життя.Item У вирішальну мить без вагань узяв до рук зброю (Роман Мацюта)(2023) Іванишина, ЛарисаРоман Мацюта (н. 12. 02. 1976, Каховка) – український актор і співак. У 1995 році закінчив Херсонське державне музичне училище, 2000 року – Донецьку музичну академію ім. С. Прокоф’єва. З 2014 року знімається у кіно, спочатку у невеликих ролях ("Пес", "Нюхач"), а 2017 року – в головній ролі слідчого майора Віктора Тарана у детективі "Ментівські війни. Київ" (режисер Андрій Руденко), а також узяв участь у створенні саундтреку і виконав пісні, які звучать у серіалі. Інші ролі: Петро Болбочан ("Таємний щоденник Симона Петлюри" Олеся Янчука, 2018), Кирило (українсько-грузинський фільм "Вузький міст" Бориса Квашньова, 2020). Ролі у серіалах: білогвардієць Орловський ("Сувенір з Одеси" Олега Туранського), Грачов, бандит ("Дільничний з ДВРЗ" Романа Бровка, Романа Ткаченка та ін.), Скіф ("Доброволець" Ахтема Сеітаблаєва), Бубенцов ("Консультант" Олега Туранського). З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вступив до Добровольчого українського корпусу.Item Луганські прикордонники: вірність Україні(2023) Іванишина, ЛарисаЩе з 2015 року в Україні почали з’являтися зразки воєнної драми: режисери ігрового кіно не могли залишитися осторонь подій, якими живе країна. Воєнна драма "Кіборги" Ахтема Сеітаблаєва (2017) високо підняла планку якості. Режисери, які працювали в цьому жанрі згодом – Заза Буадзе, Іван Тимченко, Тимур Ященко, Мар’ян Бушан, – долучилися до творення художнього літопису гарячих подій, виправдали очікування – і глядачів, і тих, про кого розповідалося у їхніх фільмах. Інакше й не могло бути, адже у зйомках виконавцями ролей і консультантами ставали воїни ЗСУ.Item Постать Григорія Сковороди в українському кіномистецтві(Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022) Брюховецька, ЛарисаТези доповіді учасника VIII Міжнародної науково-практичної конференції "Григорій Сковорода у сучасному багатовимірному світі", м. Львів, 16 листопада 2022 року.Item Леонід Череватенко як сценарист(Видавничий дім Дмитра Бураго, 2022) Брюховецька, ЛарисаМоя повага до Леоніда Васильовича викликана не тільки його глибокою обізнаністю й умінням донести власні думки до читача, а й моментом особистого плану. 1988 року він у видавництві "Радянський письменник" рецензував мою книжку "Література і кіно: проблеми взаємин". Що таке внутрішня рецензія? Видавництво доручає комусь із фахівців рукопис і рецензент письмово подає свою оцінку та зауваження. Автор і рецензент, якщо вони не знайомі, майже ніколи не зустрічаються. Але Леонід Васильович побажав висловити зауваження мені безпосередньо. Ми зустрілися в мене вдома й годин п’ять, якщо не більше, тривала його лекція з приводу рукопису. Але найбільше запам’яталися судження про людей кіно - тут моя обізнаність була на нулі; я розглядала фільми, до книжки увійшли також мої інтерв’ю з Валерієм Шевчуком, Іваном Драчем, Юрієм Щербаком. Він же був просвітителем і не шкодував свого часу на мене, не достатньо обізнану зі справами кіно, з професійними стосунками. Ще одна нагода поспілкуватися з ним випала наприкінці 1990-х, коли він пропонував редакції журналу "Кіно-Театр" свої статті — ми їх охоче друкували. Ми ніби помінялися ролями: тепер він був у ролі автора, проте в характері спілкування за 12 років нічого не змінилося, він так само небайдуже оцінював і ситуацію, і персон, з непорядними діями яких не міг змиритись. Я ж, як і раніше, залишалася уважним слухачем. Звісно, нічого у його текстах я не правила, та й не було жодної потреби в цьому.Item "Бандерівське смузі", або Кіно як зброя(2022) Ямборко, ОльгаВійна в Україні ще з 2014 року породила цілий корпус новітнього українського фольклору, а також призвела до культурно-мистецьких зрушень. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, ці механізми у суспільстві зреагували фактично миттєво, документуючи події, що змінювались блискавично. Тут пов’язались сама подія і реакція на неї серед українців – їх психоемоційний стан і сприйняття.Item Шабаш "оптимізацій": як Держкіно воює з Центром Довженка(2022) Канівець, АнастасіяДовженко-Центр є унікальною установою з найбільшим зібранням українського художнього кіно. В його фондах – понад 10 000 найменувань ігрових, документальних та анімаційних українських і закордонних кінострічок, а також понад 24 000 архівних документів з історії вітчизняного кіно і понад 400 музейних експонатів. Край науковому центру, що за лічені роки зміг стати одним з найпомітніших та найпопулярніших культурних осередків України, вирішило покласти... Держкіно України, в підпорядкування якого ЦД потрапив буквально кілька місяців тому.Item Анджеліна Джолі: шлях до львівської кав'ярні(2022) Канівець, АнастасіяЯк уже згадувалося, на початках Джолі була enfant terrible кіношного світу. Про цей період вона говорила: "... будучи дівчинкою, яка любила експериментувати, була зухвалою і трішки божевільною... Я була геть саморуйнівною […] Це як жити в якійсь викривленій реальності".Item Не моя рука карає, а рука Божа...(2022) Брюховецька, ЛарисаВійна культивує жорстокість, нівелює людяність. Але у фільмі, про який ітиметься, фокус саме на людяності воїна, ще вчора абсолютно мирної людини, яка свій інтелект, замість мирних справ, змушена спрямовувати на подолання ворога.Item Український орденоносець Шон Пенн(2022) Канівець, Анастасія24 лютого, на тлі вісток з фронтів, порівняно малопомітною пройшла інформація: всесвітньовідомий актор Шон Пенн в Україні й збирається знімати про неї фільм. Втім, під час вручення президентом Володимиром Зеленським нагород іноземним зіркам, що відвідали Україну, його відзначення викликало найменше сумнівів. Від початку російського вторгнення, до того, як світовою спільнотою пройшла хвиля солідарності з Україною і стало гарним тоном демонструвати підтримку їй, Шонн Пенн чітко висловив свою позицію: "Якщо ми дамо Україні битися самій, наша американська душа буде втрачена". Ці слова, сказані 25 лютого, коли думка про "Київ впаде за три дні" ще не була заперечена самим життям, можна сміливо вважати одним із гасел опору демократичного світу новітньому тоталітаризму.Item "Радянські мультики" чи національна школа: то чия українська анімація?(2022) Канівець, АнастасіяЯк визначити особливості анімації? Що робить її "національною"? Дати відповідь на це питання не так просто. Зрозуміло, що ніколи не існувало єдиної умовної "школи анімації", де б учили "знімати по-українськи". Тим паче, більша частина історії української анімації припадає на час Радянського Союзу. І ще одне: українська художня анімація по суті народжувалася двічі, у 1927 і 1959 роках, і кожного разу в нових умовах треба було шукати її умовне «обличчя».