Кіно-Театр. 2007. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26660

Browse

Now showing 1 - 20 of 43

"13 (Tzameti)"
(2007) Свято, Роксолана
Ця стрічка в конкурсній програмі "Молодості" була, мабуть, однією з найочІкуваніших. Як і сподіваною стала отримана нею нагорода - "Дон Кіхот" Міжнародної федерації кіноклубів (FICC). Вже напередодні показу в численних Інтернет-ресурсах можна було прочитати, що "13" (повнометражний дебют молодого режисера грузинського походження Ґели Баблуані, який вивчав режисуру в Сорбонні) здобув гран-прі на Санденському фестивалі незалежного кіно, після чого отримав запрошення на римейк у Голлівуді (пропозицію зробила компанія Бреда Піта "Plan В". У фільмі спільного грузинсько-французького виробництва головну роль - 22-річного Себастьена - виконує брат режисера Ґіорґі Баблуані.
"Orange love" як лабораторний досвід
(2007) Іванишина, Лариса
Вони прийшли. Ті, хто близько десяти років, молодих років віддали телебаченню, аби забезпечити себе найнеобхіднішим і жити не гірше за інших. А ще вони стали заручниками ТБ, аби заробити кошти для самостійного, незалежного прориву у велике кіно. З власною ідеєю, власною історією, власним кінематографічним почерком. Саме до таких і належать творці фільму "Orange love" Алан Бадоєв, випускник Київського університету культури, та Ярослав Пілунський, випускник кінофакультету театрального університету ім. Карпенка-Карого. Безперервний конвеєр кліпів і реклами загартував їх, привчив до праці й при цьому не знищив творчих амбіцій. Повсякденна робота над кліпами натренувала оператора, здатного доводити зміну зображення до віртуозності, коли кожна доля секунди несе візуальне навантаження. Таку інтенсивність можна вітати.
Анатолію Сирих - 60!
(2007)
2 жовтня в Будинку кіно рідні, друзі та колеги вітали українського режисера-документаліста Анатолія Сирих із 60-річчям. Особливим подарунком для присутніх на святі гостей став прем’єрний показ нової стрічки режисера "Михайло Грицюк. Не плач за мною, Аргентино!", знятої на "Укркінохроніці" 2006 року. Перед цим було показано й першу, тонко-іронічну студентську короткометражну стрічку "Гірко!". Родом із Росії, Анатолій Сирих є автором багатьох документальних стрічок, де персонажами є відомі, а часом, навпаки, малознані українські (й не лише українські) митці: Іван Миколайчук, Валентин Сильвестров, Григорій Гавриленко, Сергій Параджанов, Геннадій Айгі, Михайло Булгаков та ін.
Андрій Дончик: "Зйомки як спринтерський забіг"
(2007) Дончик, Андрій
Андрія Дончика називали одним із найперспективніших кінорежисерів 90-х років. Його стрічка "Кисневий голод", знята у 1991 році, завоювала призи на фестивалі в Салоніках (краща акторська роль), у Венеції (приз критики). З 1995 року продовжує режисерську роботу на телебаченні, на каналі "1 + 1". У 2004 році зняв "Украдене щастя" за твором І. Франка (4 серії]. Нині працює над стрічкою "Жага екстриму" (2 серії по 53 хв.).
Артем Сухарєв: "Мені цікаво робити все"
(2007) Сухарєв, Артем
Артем Сухарев (н. 1982, Запоріжжя) — режисер, монтажер, аніматор, музичний редактор. 2004 року закінчив Інститут кіно і телебачення (майстерня Романа Ширмана). 2002— 2004 — асистент режисера й музичного редактора на телеканалі "Інтер" у програмі "Сплеск культури?". Монтажер, музичний редактор, аніматор фільмів: "Небезпечно вільна людина", 2004 (реж. Р.Ширман), "Стратити ката", 2005 (Р.Ширман, для ТРК "Росія"), "Російські корені, або Одного разу в Оренбурзі", 2005 (реж. О.Фетісова), "Стояла собі хатка", 2005 (О.Фетісова). 2005 — режисер фільму "Замки України" (спеціальний диплом, а також нагорода за найкращий короткометражний фільм на фестивалі документального кіно "Контакт"), 2006 - автор анімаційних епізодів до фільму Сергія Буковського "Назви своє ім’я".
В гостях у Івана Яковича
(2007) Брюховецька, Лариса
Документальний фільм "Іван Франко" вийшов до 150-річчя видатного українця. Який-небудь, обійдений увагою сьогоднішній "геній" кине невдоволено: черговий "датський" фільм і що, мовляв, нового можна додати, якщо вже написано про Франка багато, і фільми виходили?.. Таке розумування, однак, безпідставне. Насамперед тому, що Іван Франко — і як письменник, і як громадський і політичний діяч, і як особистість — невичерпний. А по-друге, наш час — час реінтерпретації національних надбань, час нового, не заідеологізованого погляду на творчість і долю наших класиків. Але, оцінюючи фільм, слід нагадати про його шлях до глядача, адже сьогодні багато наших кінематографічних зусиль зводиться нанівець через блокування виходу до аудиторії. Віддамо належне продюсеру Світлані Степаненко, якій вдалася ще одна "неможлива" річ - пробитись на телебачення. Фільм було показано на УТ-1 (вранці й пізно ввечері) вдень народження Франка. А напередодні на прес-показі в Будинку кіно вона запросила одного з учасників фільму - Рональда Тарасовича Франка (онука), і після перегляду він відповідав на запитання присутніх, детально описавши долю нащадків свого видатного діда. Місце цього фільму доречне і на телебаченні, і в навчальному процесі - він потрібний в школах, в університетах для того, щоб в учнів та студентів не складалося спотворене враження про класика. Фільм розширює пізнання - насамперед про особистість Франка.
Випромінювання театру
(2007) Кужельний, Олексій
Фестивальне літо 2006-го склалось у картину семи епізодів у трьох заримованих парах: сербський і два польських фестивалі; цюріхський і амстердамський; на фінал - Корея і Франція. Наскільки мені відомо, це двадцята-тридцята частина того, що відбувалося на світових фестивальних майданчиках. Та будьмо певні, настане час, коли наші часописи зможуть подати повну картину і, розуміючи вартість такого знання, важливість орієнтації українського театру у світовому мистецькому просторі, держава на це не пожаліє коштів. А поки дякуємо Київській міській адміністрації, Посольству Республіки Корея в Україні та окремим меценатам, які сьогодні вважають за краще для себе залишатись анонімними.
Гран-прі "Молодості": "12.08 на схід від Бухареста"
(2007) Свято, Роксолана
На цьогорічній «Молодості» румунський кінематограф викликав особливий інтерес: відразу три фестивальні нагороди дісталися румунським фільмам (дві з них - за найкращу короткометражну стрічку - "Марілена з Р7" режисера Крістіан Немеску, а також Приз імені Іва Монтана найкращій молодій акторці - Крістіні Мітітелу за гру в тому ж фільмі). А Гран-прі здобула перша стрічка Корнеліу Порумбою "12.08 на схід від Бухареста". Вуличні ліхтарі, що наприкінці один за одним запалюються у вечірньому містечку, стають по суті метафорою цілого фільму (її озвучив також один із персонажів): революція шириться як ланцюгова реакція, від однієї особи до іншої, як ліхтарі на вулиці —спершу один, потім наступний — і так аж до останнього. І врешті немає значення, який ліхтар засвітився перший. А відповідь на запитання "чи була таки революція?" ствердна в тому разі, якщо твій ліхтар світився...
Дев'яноста осінь Яна Мєстєчкіна
(2007) Ільченко, Наталія
ЗО жовтня 2006 року Яну Григоровичу Мєстєчкіну — відомому кінооператору і режисеру- виповнилося 90 років. Живе він в Києві, на вулиці Щорса, поблизу студії "Укркінохроніка", де працював оператором, а згодом і режисером з 17 серпня 1945 аж до пенсії 1996 року. Сьогодні Ян Мєстєчкін — єдиний живий з фронтових кінооператорів в Україні. Ян Григорович Мєстєчкін зняв на студії Укркінохроніка стрічки: "Іван Кожедуб", "Україна відроджується", "Кубок СРСР з футболу", "Спартакіада суворовців", "Нафтовики Борислава", "Першість СРСР з акробатики" (1955), "Змагання на кубок СРСР з гімнастики" (1957), "Відкриття республіканської виставки передового досвіду" (1958), "Земля Київська" (1958), "Назустріч життю" (1960), "Земля Донецька - море житейське" (1961, у співавт.), "Ми — з одного загону", "Десята ювілейна" (1962), "Суворовці" (1963), "Слово про генерала" (1964), "Золотий дубль" (1966), "Лише шість секунд" (1966, сценарист, режисер, І оператор, приз І Всесоюзного фестивалю спортивних фільмів, Москва), "Кубок дружби" (1969, у співавторстві, режисер), "Орлятко" (автор сценарію, режисер), "Вище, дальше, швидше" (1969), "Україна спортивна" (II премія V Всесоюзного КФ, Тбілісі, 1972), "Україна спортивна" (1972, Диплом IV Всесоюзного КФ спортивних фільмів, Одеса, 1972), "Кубок" (1974, Диплом V Всесоюзного КФ спортивних фільмів, Таллін, 1974), "Іра, Ірочка, Ірина...", "В небі тільки аси" (1977, автор, режисер, оператор), "Київські адреси Ульянових" (1978), "Сила, мужність, грація" (1981), "Автомобіль і навколишнє середовище" (1987),"Вершники Європи" (1987) "Коні, чудо коні" (1989), "Самбо - українська прем’єра" (1993), "10 золотих вершин", "Два голи капітана" та ін.
Економічна цензура в дії
(2007)
У Бюджеті на 2007 рік скасовано пільги для українського кіновиробництва, тобто зупинено дію ст. 5, п.2. 18 та 2. 19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою в 2006 році виробники теле- і кінопродукції могли відносити кошти на виробництво валових витрат. Фахівці пропонують вдосконалити оподаткування, а саме - надати преференції для національного кіновиробника без скасування пільг, які вже були запроваджені.
Екранні інвазії: ми обираємо, нас обирають
(2007) Гриньок, Інетта
В останньому фільмі Брайана Де Паями "Чорна орхідея" частинки кіноплівки із зафільмованим на них життям виглядають хвилююче непідробними, в той час як "живі" герої - персонажами химерного і байдуже-відстороненого видіння. Екранна псевдореальність втрачає префікс "псевдо", і саме життя починає наслідувати екранні образи: падіння "веж-близнюків" і досі здається вражаючим голлівудським візуальним ефектом. Наш глядач, очевидно, має втомитися від такої одноманітності. На цьому тлі найефективніше створювати свою національну ідею, своїх культурних героїв, національні міфи й гордість саме в царині масового кіно (як це робить Михалков у Росії і Гофман у Польщі). А отже, нам потрібні люди, які вивчатимуть сучасні медіа-технології стосовно кінопродукту, аби, коли дійде до справи, грамотно рекламувати українське кіно, зробити український фільм гучним явищем. У сучасному світі мало зняти фільм. Аби його продати, треба вміти його "подати", "розкрутити". На жаль, від цього ніде не подінешся.
Згадка про Анну Стен
(2007) Новикова, Олена
28 червня 2006 виповнилося 100 років з дня народження актриси німого та звукового кінематографа, нашої співвітчизниці, киянки Анни Стен (28.06.1906, Київ — 23.1 1.1993, Нью-Йорк). До 100-річчя Анни Степ (уродженої Фесак, дочки Петра Фесака з роду запорозьких козаків) знайдено начерки з німецького періоду діяльності, з її американського життя та враження від американських стрічок за її участю в головних ролях.
"Злидні" мандрують світом
(2007)
Стрічка відомого українського режисера-мультиплікатора Степана Коваля продовжує збирати міжнародні нагороди. Цього разу вона отримала "приз глядацьких симпатій" на Міжнародному кінофестивалі "Анімадрид" (Іспанія).
"Кіноринок Молодість". Український акцент
(2007) Бондарчук, Лілія
II Київський Міжнародний "Кіноринок Молодість", що працював у рамках 36 Міжнародного кінофестивалю "Молодість" упродовж чотирьох днів (25-28 жовтня 2006 року) акцентував увагу прокатників та дистриб’юторів передусім на українському кінематографічному продуктові.
"Кіноромани" та українські письменники
(2007) Свято, Роксолана
У видавництві "Кіно-Коло" побачила світ книжка "Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми". Видання з’явилося як результат однойменного проекту, що проходив упродовж першої половини 2006 року в Державному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса й був ініційований Станіславом Сукненком, керівником кіноклубу "Візуальна лабораторія". Українських письменників запрошували презентувати перед публікою свої улюблені фільми. А вже на основі їхніх виступів, а також спеціально написаних про фільм есеїв і було скомпоновано книжку (до видання додається також DVD, на якому можна також послухати виступи письменників). П’ятнадцять фільмів і п’ятнадцять "персонажів" - подружжя Дяченків, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Наталя Білоцерківець, Євгенія Кононенко, Марія Матіос, Марина Медникова, Лариса Денисенко, Любко Дереш, Марина Гримич, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Леонід Кононович, Світлана Поваляєва, Андрій Курков. Крім розповідей, до книжки ввійшли додаткові матеріали про презентовані фільми, а також короткі біографії самих письменників.
Лабораторія А.К.Т. презентувала "Жінок"
(2007)
У жовтні театральна лабораторія А.К.Т. Центру театрального мистецтва ім.Леся Курбаса презентувала виставу "Жінки" за міні-п’єсами француженки Жанни Вормс у перекладі Зої Борисюк. А.К.Т., що існує у формах відкритої та закритої акторських робітень, поки що показала виставу для обмеженого кола. Актори Роза Кучерова, Наталя Філліпович, Стефанія Бродська, Наталія Кардаш, Павло Цибок, Наталія Яновська та керівник проекту й студії, відомий актор Олег Драч вивчають природу акторської гри, випрацьовують навички творення в довготривалому акторському ансамблі, отже, можна чекати, що скоро народиться новий театр. Щодо прем’єри, - вона вразила по-японськи рафінованою подачею звичайного целофану, сценографічного матеріалу всіх авангардових вистав, зокрема улюбленої фактури художника-сценографа Володимира Карашевського. Сценічне оформлення Карашевського та костюми Ольги Новикової виглядали вишуканим подарунком для багатьох молодих актрис, майстерність яких тільки спинається на ноги.
Микола Боклан: "Не буває легких ролей" : [інтерв'ю]
(2007) Боклан, Микола
Микола Боклан - актор театру і кіно. Закінчив КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого в 1988 році. З 1988 року працював у Молодому театрі, з 1997-го - актор Київського державного академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Театральні роботи: Сіро, "Комедія про принади гріха" Н. Макіавеллі, режисер Ю.Одинокий; Іаков, "Ти, якого кохає душа моя" Н.Птушкіної, режисер Д. Лазорко; Петрюс, "Рогоносець" Ф.Кроммелінка, режисер О.Лісовець; Тоні, "Так закінчилось літо" І. Шоу, режисер Е. Митницький; Олексій Вронський, "Анна Кареніна" Л.Толстого, режисер Е. Митницький; Фредерік Феллоуз, "Глядачі на виставу не допускаються" М. Фрейна, режисер Ю.Одинокий; Жорж Данден, "Любов часів Людовіка" Ж.-Б.Мольєра, режисер О. Дзекун; Лікар Гіббс, "Наше містечко" Т.Вайдлера, режисер Л. Зайкаускас; Лопахін, "Вишневий сад" А.Чехова, режисер Л. Зайкаускас; Сірано де Бержерак, "Сірано де Бержерак" Е. Ростана, режисер А. Білоус; Федір Орловський "26 кімнат..." А. Чехова, режисер Е.Митницький. Знімався у фільмах: "Два кроки до тиші" (1991), режисер Ю.Тупицький; "Декілька любовних історій" (1994), режисер А. Бенкендорф; "Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені" (1995), режисер О. Янчук; "Чорна рада" (2000), режисер М. Засєєв-Руденко; "Богдан Зиновій Хмельницький" (2002), режисер М.Мащенко; "Дух Землі" (2003), режисер В. Янощук; "Залізна сотня" (2004), режисер О. Янчук; "Філософія" (2005), режисер А. Пасікова.
Найкращий дебют - український
(2007)
54 країни взяли участь в XVI МКФ короткометражного ігрового, документального, анімаційного кіно "Послання людині", що проходив улітку 2006 року в Санкт-Петербурзі. Перемогу в номінації "Найкращий дебют" здобула українка — режисер Олена Бойко з фільмом "Жили собі були".
Несподівана театральність музичної класики
(2007) Грицук, Валентина
Останні музичні проекти Німецького культурного центру Ґете-Інститут у Києві вразили духом театру в музичній стихії. 17 жовтня в Будинку вчених кияни вперше мали змогу вживу почути твори одного з найвідоміших композиторів XX століття угорця Дьордя Лігетті, що довго працював у Німеччині і розробив мікрополіфонію - стильову композиційну техніку більше десяти самостійних голосів. Як для театрознавця - кожен з цих голосів - окремий персонаж. Відомий своєю ексцентричністю сучасний український композитор і диригент Володимир Рунчак з камерним ансамблем "Нова музика в Україні", напевне, тільки посилили закладену композитором специфіку.8 листопада вокальний секстет "Singer Pur", який запропонував концерт "Пісні кохання на всі часи", кожну з пісень (від середньовічних німецьких чи ірландських Ч/ до хіта Стінга "Англієць у Нью-Йорку") перетворював на драматичну, комічну, мелодраматичну чи романтичну сценку на сцені Колонного залу імені М.Лисенка. Не минуло це і нашого "Щедрика", який був повною несподіванкою, адже з’явився на біс, - і нашою милозвучною мовою. Ось як далеко заходить перевтілення у німецьких музикантів.
Олексій Колесник: "Ролі мене знайдуть"
(2007) Слободян, Валентина
Першим розгледів у Колесника хист до кіно проникливий митець - кінорежисер Микола Мащенко, який ще студентом запросив Олексія на епізодичну роль в телесеріалі "Як гартувалася сталь", а потім знімав його і в наступних фільмах - "Овод", "Карастаянови". Інші режисери почали запрошувати актора, коли йому вже виповнилося тридцять. Завдяки зовнішнім даним - високому зросту, мужньому обличчю, тренованій статурі - він був ідеальним виконавцем ролей військових: "У лісах під Ковелем", "Війна", телесеріал "Державний кордон". Його виразна типажність була доречною також в історичних стрічках: "Ярослав Мудрий" Г.Кохана, "Легенда про княгиню Ольгу " Ю.Іллєнка.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2007. №1 by Title

Results Per Page

Sort Options