Кіно-Театр. 2007. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26660

Browse

Now showing 1 - 20 of 43

Увага! На екрані українська мова!
(2007) Угрин, Олена
"Територія російської мови" - таку табличку можна поставити біля входу в кожен кінотеатр України. Улюблені герої - російські чи американські — розмовляли лише на "общепонятном", і годі було уявити, що ситуація може змінитись. Звісно ж, на цю "територію" залітали й українські ластівки, але було їх надто мало, та й з'являлись надто рідко, щоб спричинити бодай якусь весну. Зрушення повинно було початися із вересня 2006 року - разом зі вступом у дію постанови Кабінету Міністрів України (від 16 січня 2006 року) про 20-відсоткову квоту фільмокопій, дубльованих або субтитрованих державною мовою. Із січня квота мала збільшитись до 50%, а з липня 2007 - до 70 %. "Кіно-Театр" вирішив довідатися, чи й справді зменшилась чужомовна "територія" у кінозалах та які наслідки спричинила нова кінополітика.
Екранні інвазії: ми обираємо, нас обирають
(2007) Гриньок, Інетта
В останньому фільмі Брайана Де Паями "Чорна орхідея" частинки кіноплівки із зафільмованим на них життям виглядають хвилююче непідробними, в той час як "живі" герої - персонажами химерного і байдуже-відстороненого видіння. Екранна псевдореальність втрачає префікс "псевдо", і саме життя починає наслідувати екранні образи: падіння "веж-близнюків" і досі здається вражаючим голлівудським візуальним ефектом. Наш глядач, очевидно, має втомитися від такої одноманітності. На цьому тлі найефективніше створювати свою національну ідею, своїх культурних героїв, національні міфи й гордість саме в царині масового кіно (як це робить Михалков у Росії і Гофман у Польщі). А отже, нам потрібні люди, які вивчатимуть сучасні медіа-технології стосовно кінопродукту, аби, коли дійде до справи, грамотно рекламувати українське кіно, зробити український фільм гучним явищем. У сучасному світі мало зняти фільм. Аби його продати, треба вміти його "подати", "розкрутити". На жаль, від цього ніде не подінешся.
Дев'яноста осінь Яна Мєстєчкіна
(2007) Ільченко, Наталія
ЗО жовтня 2006 року Яну Григоровичу Мєстєчкіну — відомому кінооператору і режисеру- виповнилося 90 років. Живе він в Києві, на вулиці Щорса, поблизу студії "Укркінохроніка", де працював оператором, а згодом і режисером з 17 серпня 1945 аж до пенсії 1996 року. Сьогодні Ян Мєстєчкін — єдиний живий з фронтових кінооператорів в Україні. Ян Григорович Мєстєчкін зняв на студії Укркінохроніка стрічки: "Іван Кожедуб", "Україна відроджується", "Кубок СРСР з футболу", "Спартакіада суворовців", "Нафтовики Борислава", "Першість СРСР з акробатики" (1955), "Змагання на кубок СРСР з гімнастики" (1957), "Відкриття республіканської виставки передового досвіду" (1958), "Земля Київська" (1958), "Назустріч життю" (1960), "Земля Донецька - море житейське" (1961, у співавт.), "Ми — з одного загону", "Десята ювілейна" (1962), "Суворовці" (1963), "Слово про генерала" (1964), "Золотий дубль" (1966), "Лише шість секунд" (1966, сценарист, режисер, І оператор, приз І Всесоюзного фестивалю спортивних фільмів, Москва), "Кубок дружби" (1969, у співавторстві, режисер), "Орлятко" (автор сценарію, режисер), "Вище, дальше, швидше" (1969), "Україна спортивна" (II премія V Всесоюзного КФ, Тбілісі, 1972), "Україна спортивна" (1972, Диплом IV Всесоюзного КФ спортивних фільмів, Одеса, 1972), "Кубок" (1974, Диплом V Всесоюзного КФ спортивних фільмів, Таллін, 1974), "Іра, Ірочка, Ірина...", "В небі тільки аси" (1977, автор, режисер, оператор), "Київські адреси Ульянових" (1978), "Сила, мужність, грація" (1981), "Автомобіль і навколишнє середовище" (1987),"Вершники Європи" (1987) "Коні, чудо коні" (1989), "Самбо - українська прем’єра" (1993), "10 золотих вершин", "Два голи капітана" та ін.
Ромео і Джульєтта
(2007) Мелєшкіна, Ірина
Життя Р.Черкашина - це приклад непохитної вірності мистецтву, своєму театру, своєму вчителю. І - своїй дружині, своїй Джульєтті... Ромео і Джульєтта прожили разом 66 років. Виховали дочку Марину, потім - онуку Ірину. Але насправді дітей у них було значно більше - Юлію Гаврилівну називала "мамочкою" вся без винятку молодь Харківського театру ім.Т.Шевченка. Романа Олексійовича Черкащина не стало у листопаді 1993-го. Юлія Гаврилівна Фоміна продовжувала займатися справами музею, упорядковувала сімейні документи. Вона відсвяткувала 90-річний ювілей чоловіка - і незабаром пішла, трохи не доживши до свого 90-річчя. Після смерті батьків їхня дочка, відомий музикознавець Марина Романівна Черкашина-Губаренко, передала родинний архів до фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. На цих матеріалах до 100-річчя Р. Черкашина 16 березня 2006 року було відкрито виставку, що презентує життя і творчість митця. І саме завдяки родинному архіву ми можемо ознайомитися з його епістолярною спадщиною.
"Справедливість є!"
(2007) Бондарчук, Лілія
Фільм до сторіччя від дня народження Аркадія Ароновича Народицького (15.10.1906), українського кінорежисера, котрий був утіленням мудрості та смаку, сьогодні був би особливо доречним. І назва його могла б складатися із двох слів (до речі, як і більшість назв його фільмів): "Справедливість є!".
(Хол)одна гора
(2007) Собіянський, Віктор
Спроба часткової реконструкції вистави Львівського театру ім. Марії Заньковецької "Прапороносці" за однойменним романом Олеся Гончара (режисер - Сергій Данченко, 1975). Але ж там, де у Гончара на перший план виходили "Прапороносці", Данченко апелював до (Хол)одної гори; де Олесь Терентійович нарочито оспівував красу подвигу, там Сергій Володимирович звертав увагу на, висловлюючись назвами тодішніх рецензій, "Обличчям до сонця", "Красу вірності" і рідній землі теж. Та все починається з вірності другу; коханій...
Соцреалізм на зарубіжних оглядинах
(2007) Захаревич, Михайло
Історія театру імені І.Франка зберегла відомості про його гастрольну діяльність за 86 років існування. Сьогодні сотні назв міст і містечок, де виступали франківці, разом складають цікаву смислову панораму. В цій панорамі неважко прослідкувати тенденцію до поступового накопичення сил перед творчою, економічною та фізичною можливістю виїхати до найбільших культурних центрів.
Піна Бауш: з пекла афектів до постмодерного раю
(2007) Чепалов, Олександр
Худорляву, з виразним аскетичним обличчям, ніби осяяну внутрішнім світлом — ми бачили Піну Бауш більше 20 років тому у кінострічці Ф.Фелліні "І корабель пливе...", де вона зіграла сліпу принцесу Леремію. У 2007 році Бауш виповнюється 67. Сьогодні вона — одна з найбільш видатних та запитаних постатей у хореографічному мистецтві другої половини XX та початку XXI століть. Вистави Бауш — авторські, тобто вона водночас є драматургом, режисером, хореографом, а часто і виконавицею власних творів. "Мене не стільки цікавить, як люди рухаються, як те, що ними рухає". Ця фраза П.Бауш стала ключовою у розумінні її танцю та загальних важелів пластики у сучасному театрі. З ім’ям П.Бауш пов’язано поняття "театр танцю", де наголос стоїть на першому слові.
Приречене кохання
(2007) Загурська, Ельвіра
Маруся Чурай є. І сьогодення надає достатньо доказів цієї сентенції, серед яких - створена за однойменним "історичним романом у віршах" Ліни Костенко вистава "Маруся Чурай" Івано-Франківського обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка, вистава, яка стоїть дещо осторонь подібного репертуарного надбання інших театрів України. Отак і йде Чураївна протягом століть до свого народу. І тільки цей народ здатний зберегти пам’ять про неї. Те, наскільки довго буде чутно ї ї ходу темними коридорами часу, залежить передусім від нього...
Випромінювання театру
(2007) Кужельний, Олексій
Фестивальне літо 2006-го склалось у картину семи епізодів у трьох заримованих парах: сербський і два польських фестивалі; цюріхський і амстердамський; на фінал - Корея і Франція. Наскільки мені відомо, це двадцята-тридцята частина того, що відбувалося на світових фестивальних майданчиках. Та будьмо певні, настане час, коли наші часописи зможуть подати повну картину і, розуміючи вартість такого знання, важливість орієнтації українського театру у світовому мистецькому просторі, держава на це не пожаліє коштів. А поки дякуємо Київській міській адміністрації, Посольству Республіки Корея в Україні та окремим меценатам, які сьогодні вважають за краще для себе залишатись анонімними.
Щось схоже на "Молодість"
(2007) Собуцький, Михайло
Одна з конкурсних короткометражок нинішнього, 36-го Київського міжнародного фестивалю "Молодість" називалася "Щось схоже на щастя". Не саме щастя, а певна його подоба; так от і весь цьогорічний фестиваль - не сама "Молодість", а дещо подібне до неї. Що б там не писала у першому випуску "КІNО-КОЛО газета", упереджаючи очікувану критику переміщення фестивального центру в "гламурні апартаменти" мультиплексу "Батерфляй-Ультрамарин", а "Молодість" без Будинку кіно - "як коляска без мотоцикла". Це - теж цитата з фільму конкурсної програми ("Мавпи взимку", М.Андонова, Болгарія, повний метр - не плутати з французькою "Мавпою взимку" А.Вернея 1962, з Ж.Ґабеном та П.Бельмондо); там, правда, йшлося про жінку без чоловіка...
"Кіноринок Молодість". Український акцент
(2007) Бондарчук, Лілія
II Київський Міжнародний "Кіноринок Молодість", що працював у рамках 36 Міжнародного кінофестивалю "Молодість" упродовж чотирьох днів (25-28 жовтня 2006 року) акцентував увагу прокатників та дистриб’юторів передусім на українському кінематографічному продуктові.
Гран-прі "Молодості": "12.08 на схід від Бухареста"
(2007) Свято, Роксолана
На цьогорічній «Молодості» румунський кінематограф викликав особливий інтерес: відразу три фестивальні нагороди дісталися румунським фільмам (дві з них - за найкращу короткометражну стрічку - "Марілена з Р7" режисера Крістіан Немеску, а також Приз імені Іва Монтана найкращій молодій акторці - Крістіні Мітітелу за гру в тому ж фільмі). А Гран-прі здобула перша стрічка Корнеліу Порумбою "12.08 на схід від Бухареста". Вуличні ліхтарі, що наприкінці один за одним запалюються у вечірньому містечку, стають по суті метафорою цілого фільму (її озвучив також один із персонажів): революція шириться як ланцюгова реакція, від однієї особи до іншої, як ліхтарі на вулиці —спершу один, потім наступний — і так аж до останнього. І врешті немає значення, який ліхтар засвітився перший. А відповідь на запитання "чи була таки революція?" ствердна в тому разі, якщо твій ліхтар світився...
"13 (Tzameti)"
(2007) Свято, Роксолана
Ця стрічка в конкурсній програмі "Молодості" була, мабуть, однією з найочІкуваніших. Як і сподіваною стала отримана нею нагорода - "Дон Кіхот" Міжнародної федерації кіноклубів (FICC). Вже напередодні показу в численних Інтернет-ресурсах можна було прочитати, що "13" (повнометражний дебют молодого режисера грузинського походження Ґели Баблуані, який вивчав режисуру в Сорбонні) здобув гран-прі на Санденському фестивалі незалежного кіно, після чого отримав запрошення на римейк у Голлівуді (пропозицію зробила компанія Бреда Піта "Plan В". У фільмі спільного грузинсько-французького виробництва головну роль - 22-річного Себастьена - виконує брат режисера Ґіорґі Баблуані.
Павло Фаренюк: Голодомор українського кіно
(2007) Фаренюк, Павло
Павло Миколайович Фаренюк (н. 1938, с. Мушкари Борщівського району Тернопільської області). 1973 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (спеціальність кінорежисура). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Працює на студії "Укркінохроніка". Поставив документальні фільми: "Хор імені Кошиця" (1977), "Степан Васильченко" (1978), "Композитор Станіслав Людкевич" (1979), "Хата, моя біла хата" (1981), "Ольга Кобилянська" (1982), "Я наш народ всім серцем люблю" (1984), "Мовою хати і поля" (1985), "В літо 800-е."Слово о полку Ігоревім" (1985), "Полотняні письмена" (1986), "Над берегами вічної ріки" (1987), "Ой, у полі древо" (1988), "Ой, горе, це ж гості до мене" (1989), "Я єсть народ" (1990), "Світ Параски Горицвіт" (1992), "Мої святі тайни" (1994), "Починаючи з минулого" (1996), "До отчого порога" (1997), "Слідами скошених кроків" (1998), "Правди дорога терниста" (2001), "Чому білий птах з чорною ознакою?" (2006).
Сергій Михальчук: "Створити цілісну річ"
(2007) Михальчук, Сергій
Сергій Михальчук (н. 1972) закінчив кінофакультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, спеціальність оператор (майстерня Олексія Прокопенка). З 1996 року — оператор компанії "Фільмотехніка". Зняв ряд повнометражних фільмів, серед яких: "Мамай" (режисер 0. Санін), "Коханець" (режисер В. Тодоровський), "Мій зведений брат Франкенштейн" (режисер В. Тодоровський), "Посвідчення особи" (режисер Г. Шмейт), "LAS MENINAS" (режисер І. Подольчак); кілька документальних, телевізійних та короткометражних стрічок. Працює також у фотожурналістиці.
Андрій Дончик: "Зйомки як спринтерський забіг"
(2007) Дончик, Андрій
Андрія Дончика називали одним із найперспективніших кінорежисерів 90-х років. Його стрічка "Кисневий голод", знята у 1991 році, завоювала призи на фестивалі в Салоніках (краща акторська роль), у Венеції (приз критики). З 1995 року продовжує режисерську роботу на телебаченні, на каналі "1 + 1". У 2004 році зняв "Украдене щастя" за твором І. Франка (4 серії]. Нині працює над стрічкою "Жага екстриму" (2 серії по 53 хв.).
Роман Балаян: "Треба просувати молодих режисерів"
(2007) Балаян, Роман
Держава має виділяти гроші на кіно. Гроші є, вони крутяться, чорт знає де. Якщо немає бюджетних коштів, треба зацікавити олігархів. А як їх зацікавити? Поспілкуватися з кінематографістами інших країн, дізнатися, як у них це робиться? Одна з моїх пропозицій витікає з практики сучасної Росії: там всі телеканали кинулись знімати кіно. Щоправда, вони знімають тільки блокбастери. Можливо, і правильно, тому що з блокбастерами вони можуть проникнути на Захід, там технології, а не тільки історії. Отже, нам потрібно бодай два блокбастери. Я не знаю, що знімає Олесь Санін, але я запропонував йому зняти "Захара Беркута" - це був би вражаючий блокбастер на сучасних технологіях, з відомими акторами. Треба заохотити народ ходити в кінотеатри. І не на американське кіно, а на своє. Крім молоді, всі решта верств населення втомилися від американського кіно. Молодь росте, а виросте, і її оцінки зміняться.
Згадка про Анну Стен
(2007) Новикова, Олена
28 червня 2006 виповнилося 100 років з дня народження актриси німого та звукового кінематографа, нашої співвітчизниці, киянки Анни Стен (28.06.1906, Київ — 23.1 1.1993, Нью-Йорк). До 100-річчя Анни Степ (уродженої Фесак, дочки Петра Фесака з роду запорозьких козаків) знайдено начерки з німецького періоду діяльності, з її американського життя та враження від американських стрічок за її участю в головних ролях.
Рай Поліни Райко
(2007) Іванишина, Лариса
Поліна Райко свою мрію здійснила. За останні три роки свого життя заясніло не тільки небо на стелі, - вона розмалювала усю свою хату. Жіночими портретами, птахами й казковими звірами. Ця хата — у нічим не примітному селищі Гола Пристань на Херсонщині. Саме про ці феноменальні розписи, про жінку з гіркою долею, яка все оте намалювала, зняла фільм "Рай" молода режисер Надія Кошман. Завдяки цьому ми побачили диво, яке нагадало роботи Марії Приймаченко, і дізналися про незбагненний сплеск творчості серед звичайного буденного потоку життя. Що це? Веління Бога? Форма протесту проти гіркої долі? Нерозгадана, незбагненна потреба скривдженої душі? І навіть якщо нинішні власники хати й знищать розписи (про що страшно подумати!), залишиться фільм, який збереже мистецький витвір для нащадків, стане "музейним експонатом", який вивчатимуть дослідники, як вивчають творчість Марії Приймаченко чи Никифора з Криниці. А глядачі, дивлячись фільм "Рай", отримуватимуть естетичну насолоду.

Browse

Recent Submissions