Browse
Recent Submissions
Item "Безнаслідкова необережність" у сучасних умовах реформування кримінального законодавства: проблема та шляхи її розв’язання(2021) Багіров, СергійУ статті висвітлено проблему невідповідності законодавчих положень про необережну форму вини, які містяться в Загальній частині КК України, конструктивним особливостям деяких складів кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиною цього Кодексу. Прогнозується ситуація, виникнення якої зумовлено майбутнім перенесенням значної кількості кримінальних за своєю правничою природою правопорушень з Кодексу України про адміністративні правопорушення до книги кримінальних проступків нового КК України. Переважна більшість цих правопорушень сконструйовані як такі, що мають формальний склад, тобто наслідки перебувають за його межами. Водночас конструкція необережної форми вини та її різновидів – легковажності і недбалості, нормативні моделі яких містяться в Загальній частині проєкту КК України, передбачає психічне ставлення до наслідків. Показано майбутні проблеми з визначенням форми вини кримінальних правопорушень, якщо серед положень Загальної частини проєктованого КК України буде передбачено положення про обмежену караність необережної поведінки. Пропонується принцип побудови норм про кримінальну відповідальність за необережні діяння, згідно з яким результативні необережні делікти мають передбачатися в книзі про злочини, а необережні правопорушення з формальним складом мають належати до проступків. З метою належного охоплення положеннями Загальної частини майбутнього КК України про необережність усіх конструктивних різновидів складів необережних правопорушень автор пропонує передбачити два типи необережної форми вини – результативну необережність і безнаслідкову необережність. Здійснено теоретичне моделювання відповідних кримінально-правових норм, якими закріплюватиметься безнаслідкова необережність та її різновиди.Item Окремі аспекти арешту майна у світлі практики Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду(2021) Биков, ДенисУ статті досліджено критерії віднесення документів, особистих записів особи до категорії "майно" в контексті накладення арешту на майно, вилучене за результатами огляду, обшуку на стадії досудового розслідування. Встановлено, що такі матеріальні об’єкти мають ознаки майна лише у випадку, якщо вони можуть бути об’єктами цивільних прав, мати істотну художню, наукову, літературну, економічну цінність як загалом, так і виключно для володільця майна. Проаналізовано практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду стосовно накладення арешту на документи та особисті записи, практику Європейського суду з прав людини в контексті визначення критеріїв віднесення документів до майна. Наголошено на необхідності внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України в частині чіткого визначення, які матеріальні об’єкти під час огляду, обшуку вилучаються, а які тимчасово вилучаються, належать до категорії "майно" та потребують вирішення слідчим суддею питання про їх арешт. Запропоновано внести зміни до частини 7 статті 236 та частини 7 статті 237 КПК України та привести їх у відповідність до положень статті 16 КПК України та норм цивільного права.Item Світоглядні основи права ранніх держав Сходу(2021) Заєць, АнатолійСтаттю присвячено висвітленню світоглядних основ права держав ранніх цивілізацій Сходу, що ведуть тяглість із VII тисячоліття до н. е. (Шумеру і Аккаду, Вавилону, Індії, Китаю та Єгипту). У статті проаналізовано стихійно сформовані міфічний, релігійний, моральний і раціональний складники світогляду, а також елементи філософських учень; простежено як єдність властивих ученням ранніх держав Сходу уявлень про тяжкість гріха і гріховну поведінку, звичаєву основу права з кровною помстою і принципом таліону, колективною відповідальністю членів сім’ї і навіть общини в цілому, становий характер на основі уявлення про неминучість соціальної нерівності, підпорядковане становище жінки, так і суттєві відмінності різних правових систем, підґрунтям чого є спе- цифіка економічного укладу і політичного устрою, цивілізаційні і культурні відмінності, історичні особливості формування держав, а також світоглядні уявлення народів, їхнє розуміння світу, світового порядку, природних і земних законів.Item До проблеми перепиняльного характеру виборчих строків(2021) Ключковський, ЮрійСтаттю присвячено дослідженню перепиняльного характеру строків виконання виборчих процедур (виборчих строків). Визначення правової природи виборчих строків має важливе практичне значення. Перепи- няльними прийнято називати строки, які мають бути жорстко дотримані, тобто не підляга- ють продовженню чи поновленню. Дії, які мали бути вчинені протягом такого строку, вчинені після його закінчення, не можуть мати юридичних наслідків. Відсутність нормативного припи- су щодо можливості продовження чи поновлення деяких виборчих строків разом із усвідомлен- ням швидкоплинності і незворотності виборчого процесу та аналогією зі строками, визнаними перепиняльними нормативно, дає підстави правозастосовним органам поширювати такий ха- рактер на усі виборчі строки. Практика правозастосування засвідчує різні підходи до розуміння характеру виборчих стро- ків: хоча їх перепиняльний характер завжди декларується, однак не у всіх випадках дотриму- ється. Тому постає проблема пошуку критерію, який дозволив би розділити строки виконання тих чи інших виборчих процедур відповідними суб’єктами виборчого процесу на перепиняльні, з одного боку, і такі, що є зобов’язальними, однак можуть бути продовжені, з іншого. У стат- ті запропоновано такий критерій.Item The Right of Access to Non-State Dispute Resolution in the Legal Order of Larger Europe: A Yardstick to Harmonise Approaches to State and Non-State Dispute Settlement in Ukraine(2021) Marmazov, Vasyl; Pushkar, PavloThe Ukrainian legal thought has traditionally regarded the right of access to justice as a right of access to the State court, or to State managed or controlled procedures for dispute settlement. One of the main reasons for that was that the non-state, or uncontrolled by the State dispute settlement was not formally permitted, prohibition being imposed by the Soviet system and even to a certain extent during the period of domination on parts of the territory of the modern Ukraine, of the various externally imposed requirements of various legal systems in force at the material time. Non-state dispute settlement in its traditional forms, mainly based on the custom, was also left outside the attention in the pre-Soviet times and could not find its dignified place between accessible schemes and instruments for dispute settlement. Moreover, the understanding that justice delivery for the parties to the dispute should remain within State monopoly, became commonly accepted as from 1996. The adoption of the Constitution of Ukraine to a certain extent perverted approach to settlement of conflicts, focusing on the main role for the State courts, to these ends. In particular, the courts are having “direct jurisdiction” over any dispute, this led to perception of pre-trial settlements as unnecessary, even as regards those that remained in force, notably, the commissions on labour disputes that were recognized in the case-law of the European Court as equating in legal force to binding and enforceable legal instruments. Thus, the traditional historical approach to seeing judicial examination of disputes as an exceptional step in dispute settlement, in the absence of agreement or settlement by the parties, notably through mediation, arbitration or conciliation, various forms of third party involvement, steadily disappeared. However, alternative examination of disputes is returning back to its original standing. It is gaining its place in the discussions on the judicial reform and reform of the system for settlement of disputes. This reform is far from being finalised and possibly has not even started in practice. The new approach to settlement of disputes, aimed at breaking the principle of State monopoly on examination of disputes and seeing State dispute settlement by court as an exception, is still not firmly entrenched into the mentality of lawyers, public servants, judges, law enforcement employees and politicians in Ukraine. Thus, the article suggests and points out to importance of taking into account with these changes of a wider European perspective. Such a perspective should relate not only to theoretical and practical advantages of the non-state dispute settlement, but also provides that the privatisation of the dispute settlement procedures and breaking the state monopoly on it, is a part of wider international obligations, also being a part of the supranational legal order of the European Union. This obligation of Ukraine is also seen as part of the requirements stemming from the Council of Europe law. Both the EU law and the Council of Europe provide for extensive soft law recommendations, legal principles, which are formed by the case-law of the European Court of Human Rights. Such an approach provides that alternative means of dispute settlement, including arbitration, do not run contrary to the principles of human rights with regard to fair judicial proceedings. On the contrary, they could be seen as a highly relevant actual means of dispute settlement for any modern European society, built on the principles of respect to rule of law and human rights.Item Злочинний вплив та доцільність його збереження у новому Кримінальному кодексі України(2021) Нікітін, АртемУ статті визначено основні хиби норм, що встановлюють кримінальну відповідальність за діяння, пов’язані зі злочинним впливом, проаналізовано можливість їх збереження в нинішньому вигляді у чинному Кримінальному кодексі України та доцільність перенесення в проєкт нового Кримінального кодексу України. На підставі цього зроблено висновок, що зазначені положення щонайменше потрібно суттєво переглянути з урахуванням висловлених науковцями зауважень, їх не можна перенести до нового кримінального закону в тому вигляді, в якому їх сформульовано нині. Автори проєкту нового Кримінального кодексу, обґрунтовано відмовившись від існуючої концепції злочинного впливу, змогли визначити такі кримінально-карані діяння, які можна вважати певним аналогом злочинного впливу, на перший погляд уникнувши тих недоліків, які наявні у відповідних нормах чинного кримінального закону. Водночас зробити остаточні висновки щодо прийнятності відповідних положень можна лише після завершення роботи над проєктом нового Кримінального кодексу за наявності його повного тексту.Item Принципи нормотворчої діяльності органів державної влади(2021) Погорєлова, ЗояУ статті на основі уточнення змісту споріднених понять правотворчої, нормотворчої і законотворчої діяльності, а також правотворення, нормотворення і законотворення розглянуто принципи нормотворчої діяльності як владної діяльності органів державної влади, що з огляду на її значущість має здійснюватися з дотриманням відповідних вимог, процедур та принципів. Такими принципами є принципи гуманізму, демократії (народовладдя), верховенства права (включно з таки- ми його складниками, як принцип прямої дії норм Конституції України, верховенство Конституції як Основного Закону, принцип законності, юридичної визначеності, рівності перед законом і недискримінації, пропорційності), прав людини, наукової обґрунтованості нормотворчих рішень, що зумовлює необхідність професійності нормотворчої діяльності, плановості, системності, комплексності, своєчасного перегляду і оновлення законодавства, гласності. Розкрито зміст зазначених принципів, їх важливість для юридичної науки і практики, а також проаналізовано позиції науковців щодо їх оптимального переліку та характеристик.Item Cтягнення активів у дохід держави в результаті визнання їх необґрунтованими: прихований вид покарання?(2021) Хутор, ТетянаЦя стаття має на меті з’ясувати, чи слід вважати покаранням стягнення активів у дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. З огляду на іноземне походження такого правового механізму та те, що досліджуваний вид стягнення був запроваджений в українське законодавство не так давно, використана методологія охоплює як аналіз чинного законодавства та досліджень українських учених, так і напрацювання іноземних науковців та практику Європейського суду з прав людини. Проведений аналіз дав змогу оцінити, наскільки процедура, суворість, природа і цілі стягнення активів у дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими збігаються з процедурою, суворістю, природою та цілями, характерними для покарання. Отримані результати свідчать про те, що таке стягнення не можна вважати покаранням ні за правом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні відповідно до національного права, адже, окрім іншого, воно не передбачає доведення чи спростування фактів вчинення будь-якого правопорушення або зв’язку акти- вів з будь-яким правопорушенням і не має на меті кари та запобігання вчиненню інших правопорушень. Зважаючи на засадничий характер досліджуваного питання в контексті його конституційного оскарження та відсутності практики застосування такого стягнення в Україні на момент написання цієї статті, результати дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення.Item Земська давність: окремі питання теорії і практики(2021) Шмарьова, ТетянаСтаттю присвячено питанню земської давності в контексті виникнення правового інституту, його становлення, доктринального обґрунтування й випрацювання правових позицій на рівні сенатської практики. Україна має право розглядати випрацювану тогочасними вченими доктрину, а також судову практику з цього питання як власне історичне надбання, оскільки була частиною Російської імперії. Одночасно на її території, окрім Полтавської та Чернігівської губерній, поширювалось загальноімперське законодавство. У панорамному ключі розглянуто дискусійні питання щодо загальної доктрини давності, умов та меж її застосування, а також співвідношення набувальної та позовної давності ("usucapio" та "praescriptio"). Проаналізовано критерії володіння, дотримання яких гарантувало набуття права власності за земською давністю – в контексті вимог законодавства та сенатської практики. Розглянуто питання предмета давнісного володіння, категорій майна, виведених з-під дії давності. Наведено приклади судової практики щодо розширеного тлумачення законодавства про давність та предмети давності.Item Квазірегуляторна роль правових висновків Верховного Суду на прикладі справи про відшкодування моральної шкоди у сімейному спорі(2021) Шумило, МихайлоУ статті розкрито проблему правової природи рішень Верховного Суду, а саме виокремлено таку їхню ознаку, як квазіпрецедентність. У дослідженні доведено, що квазіпрецедентність практики Верховного Суду – це не тільки імперативність рішень суду касацій для судів нижчої інстанції, але й такі рішення можуть виконувати квазірегуляторну функцію. Обґрунтовано думку, що квазірегулювання є спеціальним правовим інструментом Верховного Суду, за допомогою якого спори вирішуються на засадах принципів верховенства права та справедливості, а також за допомогою нього касаційний суд може заповнювати прогалини та долати колізії в законодавстві. Наголошено на тому, що квазірегулювання має межі, тобто можливе тільки за відсутності спеціальної норми права, яка фактично створюється судом у процесі розширеного тлумачення загальної норми. Для ілюстрації квазірегулювання в дії обрано сімейний спір про відшкодування моральної шкоди на користь дитини з біологічної матері, яка її покинула. Це перший в історії українського правозастосування приклад щодо захисту права дитини та яскравий приклад квазірегулювання, яке здійснює Верховний Суд.Item Колізії щодо участі прокурора в цивільному процесі(2021) Ярош, ІлляУ статті досліджено колізії, пов’язані з участю прокурора в цивільному судочинстві. Зазначено, що виникнення колізій щодо участі прокурора в цивільному процесі пов’язане з реформуванням та прийняттям нового цивільного процесуального законодавства, а також із внесенням змін до Конституції України. Описано колізії, що виникли між нормами Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" 2014 року, Сімейного кодексу України, а також Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України "Про прокуратуру". Проаналізовано наукові публікації останніх чотирьох років і наголошено на суперечливих моментах у них. Вказано, що не всі науковці послідовно розглядали питання участі прокурора в цивільному процесі. Недоліки та суперечності в законодавстві призвели до різночитання законів не тільки суспільством, а й науковою спільнотою. Наголошено, що законодавство України щодо участі прокурора в цивільному процесі потребує узгодження з положеннями Конституції України, а функції прокурора передано іншим державним органам.Item Cases of the European Court of Human Rights significant for European integration of Ukraine: "Maidan judgments" concerning Ukraine, of 21 January 2021 (final on 21 April 2021)(2021) Pushkar, PavloThe present case commentary is focused on cases concerning the so-called Maidan events of 2013-2014. The commentary suggests that the cases at issue underline existence of the long-standing systemic and structural problems within the domestic legal system of Ukraine, which need to be resolved, notably in order to harmonise the legislative and institutional framework of protection of human rights with the requirements of the European human rights law, which incorporates both the European Convention of Human Rights and the EU Charter of Fundamental Rights. The cases touch upon a number of previously deficient legislative provisions and institutional practices. However, most importantly they underline the need to adopt legislation to regulate and ensure protection of freedom of association. Such demand is clearly ensuing from the case-law of the Court and its findings in specific cases as to the lack of coherent legislative framework for this right. The extensive Council of Europe expertise in the area covered by the judgments is surely of reference to the implementation measures – the CPT standards, Venice Commission recommendations, other elements, as well as the findings of the International Advisory Panel are all of relevance. Change is needed urgently as the problems identified in the judgments of the Court clearly fall within the rule of law and justice cooperation aspects of interaction not only with the Council of Europe, but also with the European Union, under the Association Agreement with Ukraine.