Кіно-Театр. 2015. №4
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Наше кіно в Голлівуді(2015) Тримбач, СергійПерший фестиваль кращих українських фільмів відбувся в Лос-Анджелесі 8-14 травня. Ініціатором проведення мистецького заходу виступила американська компанія European Film Services Corporation, передусім її керівник, кінопродюсер Анатолій Фрадіс (одесит за походженням). Партнером компанії стала Національна спілка кінематографістів України, зокрема і її Одеське відділення (у фестивальній програмі помітною була частка кращих стрічок, знятих в Одесі). Програму останнього дня фестивалю закривали фільми "За двома зайцями" (респект оператору Вадиму Іллєнку, який пішов з життя 8 травня) та "Брати. Остання сповідь", дебют В. Трофименко, одна із кращих картин останніх років. У фестивалі брала участь невелика українська делегація, до якої ввійшли актриса Лариса Кадочникова (у програмі було одразу кілька фільмів з її участю), режисер Михайло Іллєнко, критик і журналіст Євгеній Женін (Одеса) та автор цих рядків. Нас ознайомили з Голлівудом, цим міфологізованим простором, у якому так багато символів і знаків, знайомих кожному любителеві кіно. Із зустрічей окремо виділю побачення із колишніми киянками, актрисами Катериною Крупенниковою і Галиною Логіновою. Остання, до речі, недавно зіграла роль актриси німого кіно Алли Назимової у фільмі "Німе життя" Влада Козлова, і - склалося враження - знає все і про свою героїню, і про той славетний період в історії кіно.Item Чари "Мельпомени Таврії"(2015) О. В.Велика площа в центрі Херсона. Тепер вона носить ім'я Свободи. Наслідки свободи і декомунізації перед нами: масивний постамент, де тривалий час красувався вождь світового пролетаріату, тепер оздоблений українським орнаментом і національним прапором. У підземному переході можна прочитати стихійні лозунги і символи: знак "=" між нацистською свастикою та серпом і молотом. Суботнього вечора 23 травня площа багатолюдна, херсонці дружно прийшли на традиційне свято: відкриття міжнародного фестивалю "Мельпомена Таврії". В цю подію, яка відбувається вже сімнадцятий рік, задіяне майже все місто, відчувається справній вибух любові до України: і в настроях, і в костюмах, і в музиці. Самодіяльні дитячі її професійні художні колективи просто на майдані танцюють гопак. 380 учасників. Місця вистачає всім, але як же треба було попрацювати, щоб такий масовий танок вийшов злагодженим і красивим! Це - своєрідність нинішнього свята. А далі - хода головною вулицею Херсона до театру ім. Миколи Куліша, де просто неба відбувся концерт.Item Про такий фільм я мріяв давно: "Іда" Павла Павліковського(2015) Бобовський, СлавомірНагородження "Іди" найвищою відзнакою Американської кіноакадемії не заскочило мене зненацька, бо я з самого початку був зачарований твором Павла Павліковського. Відчував, що він винятковий. Не тільки завдяки красі його форми, а й завдяки посланню та діапазону дії. Адже йдеться у фільмі про болючі моменти в історії стосунків поляків і євреїв, але в такий спосіб, який робить їх універсальними, загальнолюдськими. Фабула "Іди" не служить викликанню демонів минулого, але схиляється радше до дослідження історії, людської природи. Бо це фільм про людську природу. Про гріх, страждання, про долю як помилку і можливе визволення. "Іда" своєю красою і мудрістю має примирити ворогуючих і схилити їх до роздумів.Item "Український аргумент"(2015) Іванишина, Лариса"Майдан" - подія великого історичного значення, настільки значуща й масштабна, що скільки б ми не поверталися у спогадах до неї, забагато не буде. Поверненню сприяють кіномитці, пропонуючи свої версії. За останні півтора року вийшло чимало документальних фільмів про Майдан і Революцію гідності, в тому числі й авторських. "Український аргумент" Сергія Маслобойщикова, завершений наприкінці 2014 року й показаний у кінотеатрі Києва наприкінці травня 2015-го, - також авторський. Тих, що стали провідними персонажами, знімали на Майдані або на Михайлівській площі. Тло подій і люди становлять нерозривне ціле. Режисер не вміщує найбільш вражаючих моментів людського єднання, наприклад, спільного співу Гімну України. Його більше цікавило патріотичне піднесення, виражене у словах звичайних людей. Один із них промовляє: "Українець - найвище звання". У фільмі відчувається магія Майдану, дух єдності, його об’єднувальна сила, що здолала злочинну владу. Але у висловлюваннях кількох осіб там прозвучали прогнози про те, що Майданом не закінчиться, що існує загроза військово-промислового комплексу Росії й агресивності Путіна. На жаль, ці прогнози виявились точними.Item Далеке-недавнє: кіноспомин про Першу українську революцію(2015) Пащенко, Анастасія"Яке воно недавнє, а таке далеке здається оце минуле..." - так розпочинає свої "Спомини з часів української революції (1917-1921)" Всеволод Петрів, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР, колишній офіцер імперської російської армії і активний учасник творення армії української. Особливістю фільм) стала як обрана тема (екранізація спогадів учасника подій), так і стилістика: створена ігровими прийомами кінострічка ставила за мету не умовно "відобразити", а власне "показати" зображувані події: відтворити вигляд будівель 1918 року, примусити персонажів говорити мовою, максимально наближеною до тогочасної, ретельно підібрати реквізит тощо... Поява таких фільмів, сповнених духу здорового українського мілітаризму,свідчить про поступову зміну свідомості. З ’явився новий ідеологічний продукт (а їх нам таки бракує), покликаний виховувати громадян-захисників держави. Поразка Першої української революції не повинна повторитися.Item Політичний сон(2015) Велимчаниця, ОльгаУ театрі ім І. Франка з'явилася вистава, яку планували здійснити ще за життя Богдана Ступки. 2011 року він запрошував Станіслава Мойсеева для постановки п ’єси Августа Стріндберґа "Ерік XIV". Сьогодні ж ця прем’єра франківців є не просто даниною пам'яті видатному акторові, це запрошення глядачів до роздумів над питаннями, які в нинішній ситуації звучать особливо гостро: що відбувається з людиною, яка здобуває владу? Це тягар чи насолода? Яка ціна приватних жертв на тлі великих стратегій та історичних змін? Що чекає на державу зі слабким правителем?Item Не про сталкерів(2015) Свято, Роксолана"Баба Фрося", "Баба", "Сталкери", — під такими назвами в трьох різних театрах (перший із яких, до того ж, російський) поставили п'єсу сучасного українського драматурга Павла Ар'є "На початку і наприкінці часів" (інша назва - "Баба Пріся"): Роман Віктюк у Москві, Олексій Кравчук у львівському театрі ім. Лесі Українки і нарешті Станіслав Жирков на камерній сцені Молодого театру в Києві (спільний проект із театром "Золоті ворота"). Саме про київську постановку і йтиметься в цій рецензії.Item На подвір'ї у баби Юстини...(2015) Губрій, Наталія18 березня на київській сцені відбулася прем’єра моновистави "Не плачте за мною ніколи...", спільний проект Національного театру імені І. Франка та Херсонського музично-драматичного театру імені М. Куліша. Особливе відчуття природи оповідання Марії Матіос об’єднало у творчому тандемі молодого херсонського режисера Сергія Павлюка та народну артистку України Ларису Кадирову. На прем’єрі в Театрі імені І. Франка (Камерна сцена імені Сергія Данченка) була присутня авторка. Вона засвідчила, що це річ автобіографічна, адже йдеться про її рідну бабусю. У моновиставі об’ємна акторська робота проступає на перший план. Характер персонажа - в тонкому, майстерному поєднанні актрисою смішного і трагічного, що спонукає глядача шукати філософський зміст. Павлюк-сценограф "прозвучав" у виставі значно виразніше, ніж режисер. Він не перевантажує простір, послуговується лише відповідною палітрою барв. А Лариса Кадирова метафорами гаптує сценічну канву, полотно, довершуючи актом творення ляльки-мотанки. Таких смислових акцентів забракло в окремих сценах, що часом призводить до монотонності. Тому тема війни на сході країни та Революції Гідності видаються певною мірою штучним украпленням. «Не плачте за мною ніколи» спонукає / глядача до пошуку себе, усвідомлення приналежності до свого роду, коріння. Тож не оминайте можливості переглянути її, щоб причаститись із животворящого джерела на "подвір'ї баби Юстини".Item Вистава високого темпоритму(2015) Логвинова, НінаТемпоритм вистави високий. Він не дає змоги ні на секунду відволіктися від того, що відбувається. Це проявляється в швидкій зміні ситуації і заплутаності подій, яскраво підкреслених танцювальними мотивами. Великою перевагою виконавців є їхня мова. На жаль, харківський глядач відвик від культури сценічної мови. Тут режисер певно звернув значну увагу на цей аспект. Ставити таку п ’єсу непросто. В ній легко скотитися до клоунади або відвертої вульгарності, чого не позбавлена п 'єса Рея Куні. Та постановник щасливо уникнув цього. На перший план він вивів заплутаність ситуації, яка по суті своїй комічна.Item Віталій Лінецький хотів, щоб більше всміхалися(2015) Швець, ЮлійРоль "зірки" чи, навпаки, "свого хлопця" у форматі діалогу йому не імпонувала. Схоже, він завжди бажав розмови на рівних - і про мистецтво, а не про себе. І цей формат ми домовились продовжити, але вже на ходу, тому що друзі кликали його на святкування прем’єри. І він пішов... Якусь мить я відчув у собі людину, що прагне врятувати Моцарта, але Віталій був потрібен усім. Але ж якась "посвята" чи звання "заслужений артист", якого був удостоєний Віталій, навряд чи замінить і доповнить поняття "чудовий актор", особливо, коли це ще й "талант від Бога", - а саме таким, з усіх точок зору й на думку багатьох, був Віталій Лінецький. "Свідок - продавець цілодобового кіоску - бачила, як чоловік 16 липня о шостій годині ранку присів на парапет, що огороджує сходи в підземний перехід, і несподівано впав вниз, прокотившись по сходах. Те, що чоловік у цей час був один, зафіксувала й камера відеоспостереження, встановлена неподалік". За кілька днів до цього, але вже не сухими рядками міліцейських резюме, а в спогадах друзів, з якогось дива 42- річний Віталій процитував рядки Василя Стуса: "І я найперше помолюсь! вдруге помолюсь! втретє помолюсь. І в смерть землею поріднюсь". Про такий збіг обставин кажуть: ніби у воду дивився!Item Олексій Богданович про емоційні стани, метод Данченка і поезію Шекспіра : [інтерв'ю з укр. актором театру і кіно](2015) Богданович, ОлексійОлексій Богданович (н. 1963) — український актор театру і кіно, народний артист України (2006). 1984 р. закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Леоніда Олійника). Працює в театрі ім. І. Франка. Ролі в театрі: Володя - "Трибунал" А. Макайонка, Паллант - "Енеїда" І. Котляревського, Іван Бездомний - "Майстер і Маргарита" М. Булгакова, Федір - "Тев’є-Тевель" Шолом- Алейхема, Михась — "Гріх" В. Винниченка, Гриць - "У неділю рано зілля копала" О. Кобилянської, Ілько — "Патетична соната" М. Куліша, Роман - "Сто тисяч" І. Карпенка-Карого, Лукаш - "Лісова пісня" Лесі Українки, Дон Жуан - "З коханням не жартують" П. Кальдерона, Король Артур - "Мерлін, або Спустошена країна" Т. Дорста, У. Еллера, Петруччо — "Приборкання норовливої" В. Шекспіра, Едмунд — "Подорож у ніч" Ю. О’Ніла, Едгар - "Король Лір" В. Шекспіра, Густав — "Бал злодіїв" Жана Ануя, Принц Уельський — "Кін IV" Г. Горіна, Граф — "Кохання у стилі бароко" Я. Стельмаха, Чичиков — "Брате Чичиков" М. Гоголя, Ксанф — "Езоп" Г. Фігейредо, Тартюф - "Тартюф, або ..." Ж. Б. Мольєра, Людовик XIV - "Ех, мушкетери, мушкетери..." Є. Євтушенка, Граф Альмавіва — "Весілля Фігаро" П.-О. Бомарше, Іван Федорович - "Брати Карамазови" Ф. Достоєвського, Жіль - "Маленькі подружні злочини" Е.-Е. Шмітта, Подкольосін — "Одруження" М. Гоголя, Просперо - "Буря" В. Шекспіра, Протасов - "Живий труп" Л. Толстого. Ролі в кіно: "Все перемагає любов" (1986, режисер М. Мащенко); "Останній бункер" (1991, режисер В. Іллєнко); "Для домашнього вогнища" (1992, режисер Б. Савченко), "Злочин з багатьма невідомими" (1993, режисер О. Бійма); "Природа", із серіалу "Острів любові" (1996, режисер О. Бійма); "Украдене щастя" (2004, режисер А. Дончик); "Вовчиця" (2006, режисери Б. Недич, О. Тараненко, С. Альошечкін), "П’ять хвилин до метро" (2006, серіал, режисер С. Альошечкін), "Гоголь. Найближчий" (2009, режисер Наталя Бондарчук), "Мільйонер" (2011), "Остання роль Рити" (2012). У виставі "Ерік XIV" за А. Стріндберґом (прем’єра: травень, Національний театр ім. Івана Франка) роль наближеної до короля особи - прокуратора Йорана Перссона - зіграв Олексій Богданович. Персонажеві не позаздриш: йому випало не тільки боротися з противниками монарха, а й постійно приводити його до здорового глузду. Однак зусилля пішли намарно — їх обох знищили їхні супротивники. Але співчуття ні один, ні другий не викликали. Ось така "оптимістична" вистава. Однак, величезний творчий досвід актора, його багатюща акторська палітра дали можливість поговорити не тільки про прем’єрну виставу.Item Петро Панчук: "Завдання актора - створити внутрішню лінію"(2015) Панчук, ПетроЦьогорічним лауреатом Шевченківської премії став відомий актор театру і кіно Петро Панчук. У виставі "Всюди один" Національного театру російської драми імені Лесі Українки він грає Тараса Григоровича Шевченка, національного пророка, поета, художника. Вже втретє актор втілює цей образ на українській сцені.Item Олександр Кобзар: "Негативні герої мені цікавіші"(2015) Кобзар, ОлександрОлександр Кобзар (н. 1976) - український актор театру і кіно. Закінчив акторський факультет КДІТМ ім. І. Карпенко-Карого (курс Бориса Ставицького, 2000), режисерський факультет того ж інституту (курс Костянтина Дубініна, 2005). З 2000 року працював у Донецькому театрі ім. Артема, з 2002-го - в Ніжинському українському драматичному театрі ім. М. Коцюбинського, в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2004 року. Режисерські роботи: "Ці вільні метелики" за Л. Гершу, "Морфій" за М. Булгаковим, "Дурня" за Некрасовим. Ролі в театрі: Віктор ("Останній герой" за О. Марданем, реж. Д. Богомазов), Ллойд ("Глядачі на виставу не допускаються!" за М. Фрейном, реж. Ю. Одинокий), драматург Куїлті ("Лоліта" за В. Набоковим, реж. А. Білоус), Войцек ("Карнавал плоті" за Г. Бюхнером, реж. Д. Богомазов), Левін ("Анна Кареніна" за Л. Толстим, реж. Е. Митницький), Прозоров ("Три сестри" за А. Чеховим, реж. Е. Митницький), бізнесмен ("Черга" за О. Марданем, реж. Д. Богомазов), П’єтро, Нотаріус ("Дон Жуан, або Уроки Зваби" за А. Міллером, реж . Д. Богомазов). Основні ролі в кіно і серіалах: утопленик Льоня ("Загін", 2008), Володимир ("Поводир", 2013), Родіон ("Полонянка", 2013), Ботов ("Правила угону", 2009). Премія "Київська пектораль" у номінації "Найкраща чоловіча роль" (Віктор), "Останній герой" (2007) та в номінації "Найкращий режисерський дебют" за виставу "Граємо Чонкіна" (спільно з Андрієм Самініним, 2009).Item Федір Александрович: "Щоб побороти війну, потрібно навчитися довіряти"(2015) Александрович, ФедірФедір Александрович (н. 1982) - з родини художників. 2007-го закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, 2011-го - асистентуру стажування там же. Педагоги: В. Будніков, С. Зорук, А. Твердий, А. Кириченко. Член НСХУ з 2008 р. Фундатор та керівник Мистецького центру ім. Д. Лідера. Викладач кафедри сценографії НАОМА. Автор чотирьох поетичних збірок. Як сценограф здійснив понад 40 постановок, серед яких: "На полі крові", "Сон смішної людини", "Скляний звіринець" (Національний академічний театр ім. І. Франка, 2012, 2013), "Загоничі вогню", "Казка про Моніку" (Гомельський драматичний театр, 2006), "Гравці" (Київський театр на Подолі, 2007), "Прощавай, Арлекін" (Чернігівський молодіжний театр, 2003), "Детектор брехні" (Миколаївський український театр), "Вій" (Білиць Арт Центр), автор концептуальних проектів на "Гоголь-фесті". Як художник бере участь у мистецьких проектах з 16 років. Учасник понад ЗО виставок, серед яких: "Вишневий сад" (Музей видатних діячів української культури); "Кракозабр" (разом з Ю. Сивирином) Музей Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури), проект "Аут" (Шоколадний будиночок), виставка живопису (галерея "Бранкузі", Бухарест, Румунія), трієнале сценографії ім. Д. Лідера (Музей російського мистецтва), "Меридіан серця", "Територія душі", "Тербрюген. Сучасні візії", "Абетка сучасного українського мистецтва" (проекти "Тадзіо"). Режисер кіно. Короткометражні фільми: "Перешкода" (Гран-прі фестивалю їм. А. Тарковського, Гран-прі фестивалю "Кінолев", Гран-прі фестивалю "Відкрита ніч", 2010), "Знайдіть нашого хлопчика" - приз за краще образне вирішення фестивалю "Відкрита ніч", 2010. Повнометражний фільм-казка за литовською легендою "Егле — королева вужів" (Україна— Литва— Латвія, в головних ролях: з. а. Латвії Юріс Стренга та співачка й актриса Скайдра Янчайте). Автор ідеї про розслідування причин чорнобильської трагедії та художник фільму "Російський дятел" режисера Чеда Граці (представлений від Великої Британії, фільм отримав І приз на фестивалі "Санденс" у США). Література: Проект "Шиті netion" (каталог); "Александровичи. Под знаком Фортуны", журнал "Free Time. #12, 2003; пленер у Литві, Вільнюс, Календар" АРУ grupe, 2014; Абетка сучасного українського мистецтва, 2010; "Тербрюгген. Сучасні візії", 2013— 2014; "Територія душі". Київ, Чернігів; "Меридіан серця". Присвята Паулю Целлану. Чернівці-Київ-Париж-Бухарест, 2006-2007; Проект фестивалю сучасного мистецтва "Територія душі" на честь 1100-річчя першої писемної згадки про місто Чернігів (грудень 2007 p. ) ; Лідія Аполлонова "Діапазон наростаючих ідей", ж. "Образотворче мистецтво"; каталог Всеукраїнської виставки "Ідеї, задуми, мрії театральних художників", 2012; Трієнале сценографії ім. Данила Лідера. Київ, 2013; Проект "MAGNUSDUCATUSARTIS FRUMUSHIKA NOVA", 2010. Литва— Польща— Україна та MAGNUS DUCATUS POESIS (Велике князівство поезії), 2010; "Наші діти", 2013; Благодійний аукціон на підтримку Державної художньої школи їм. Т. Г. Шевченка, Аукційний дім "Дукат", 2013; "Дітям Донбасу", 2014, Благодійний аукціон на підтримку постраждалих бійців АТО, Київ, 2014.Item Актуальність екологічних проблем у фільмах Леоніда Осики(2015) Пащенко, АнастасіяЛеонід Осика "антигероями" вивів саме "мирних" вчених. І не просто "мирних", а за фахом прямо пов’язаних із вивченням і збереженням природи: ботанік, біофізик, еколог... Саме вони абсолютно випадково і, здається, навіть не помітивши, зруйнували маленьку "соціальну екосистему". Так від притчі фільм дійшов до межі соціальної критики. Тут можна згадати історію іншої кінострічки, з якою "Стражденних" ріднить багато що: і жанр кінопритчі, і проблема "міської" людини, і навіть піщаний пейзаж. Ідеться про "Криницю для спраглих" К). Іллєнка 1965 року, покладену на "полицю" через ту саму приховану соціальну критику. Кінокартина "Увійдіть, стражденні!" створювалася вже в іншу епоху -роки "перебудови", тому доля її щасливіша. Чимало вона, як і "Море", мала сказати своєму поколінню, чимало говорить і сьогодні. Бо, хоча ми вписали фільми у "їхній" культурний контекст, заявлені ними проблеми не зникають, а то й загострюються. Свідомо і несвідомо, через браконьєрство на різних суспільних рівнях і науку, як "мілітарну", так і "мирну", людина продовжує масштабне руйнування свого довкілля. Хоча й проговорює це дедалі частіше - що, вочевидь, дає надію на розв’язання бодай частини проблем. Своє слово у цій справі, одним з перших у вітчизняному кіно, сказав і наш класик Леонід Осика.Item Із нотаток назустріч 120-річчю кінематографа(2015) Скуратівський, ВадимНаприкінці 2015-го відзначатиметься 120-річчя винаходу кінематографа. Себто "рухомого зображення". Світове кінознавство дуже характерно розпочинається з усесвітнього шоку довкола "рухомого зображення". Зі свого роду інтелектуально-психологічної травми цивілізації, яка, "широко закритими очима", впродовж перших десятиріч того "зображення", дивилася на нього, не дуже-то спочатку розуміючи, що ж то за диво, і не дуже-то розуміючи саме те своє подивування.Item Українські кінозірки Голлівуду. Іван Годяк (John Hodiak)(2015) Мицик, Юрій19 жовтня 1955 року Іван, перебуваючи в будинку своїх батьків у Лос-Анджелесі, збирався на кіностудію для завершення роботи над фільмом "На межі всесвіту" (On the Threshold of Space). Тоді й стався фатальний серцевий напад (інфаркт). Голлівудська зірка першої величини в зеніті своєї слави помирає у неповних 42 роки... На .Алеї Слави в Голлівуді вкарбовано зірку на честь Джона Годяка, а його ролі в найкращих фільмах і досі хвилюють глядачів.Item Знайдено дві стрічки українського виробництва початку 1930-х(2015) Новикова, ОленаУ Бундссархіві в Берліні знайдено копії двох українських фільмів, оригінали яких втрачено. Вивезла їх разом з іншими матеріалами команда Геббельса з окупованого Києва. На цих стрічках "Українфільму" є позначка Reichsfilmarсhiv. Знято їх було в Одесі, на Першій Комсомольській фабриці, в 1931-1932 роках. Фільми німі, кадри із титрами - російською мовою, подекуди з українськими реченнями. Українська мова зустрічається у кадрах в текстах оголошень, в окремих репліках персонажів. "Свиня - скрізь свиня" режисера і сценариста Я. Шмаїна (1931р.), Друга знайдена копія - фільм "Вітаю з переходом!" Євгенії Григорович за власним сценарієм, знятий в Одесі (Українфільм, Перша Комсомольська кінофабрика, 1932). Проте співробітник Держкіноархіву Росії (Бєлиє Столби) П. Багров, який і віднайшов українські фільми, відзначає рідкісне для раннього радянського кіновиробництва явище - включення до ігрового кіно фрагменту мультиплікації.Item Розмаїтий вертеп(2015) Велимчаниця, ОльгаВертеп — одне з найзагадковіших театрально-естетичних явищ минулого... Він об'єднав у собі два головних театральних напрямки: обрядовий, магічний театр і театр пародійного народного ігрища; театр релігійний та театр світський, театр, який проповідує, та театр, який відкидає будь-які форми проповіді, театр літературний і театр імпровізаційний, театр трагедії та театр комедії. Книга "Різдвяна містерія" стала результатом зустрічі двох залюблених у театр ляльок культурних діячів. Один із них - Хенрік Юрковський, президент УНІМА, професор з Варшави. Інший - Данило Поштарук, засновник і художній керівник Волинського театру ляльок, а також директор Міжнародного фестивалю театрів ляльок "Різдвяна містерія". Саме завдяки фестивалю "Різдвяна містерія", заснованому в 1993 році, Данилу Поштаруку та його однодумцям вдалося відродити перервану в радянські часи традицію вертепу, запрошуючи мистецькі колективи лялькових театрів з усього світу, зокрема й з Америки та Африки, оживлюючи рух в українському ляльковому театрі.Item Вітання з 20-річчям "Кіно-Театру"(2015)З ювілейною датою улюблене видання, яке вже цілих два десятиліття наполегливо прищеплює українцям любов до мистецтва кіно і театру, розвиває повагу до національної культури, несе інформацію про здобутки культури світової. Нехай живе магія театру і кіно! Нехай тривають невсипущі творчі пошуки дослідницьких талантів "Кіно-Театру"!