Кіно-Театр. 2005. №6

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26671

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2005. №6 by Author "Кандинська, Віра"

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Анджей Вайда: портрет на тлі епохи : [рецензія]
    (2005) Кандинська, Віра
    У київському видавництві "Етнос" нещодавно побачила світ книжка "Кіно і решта світу" — автобіографічний твір видатного польського режисера кіно і театру Анджея Вайди (переклад і примітки Віри Авксентьєвої). Життєпис у книзі А. Вайди невіддільний від історії країни: політичного і культурного життя Польщі довоєнних часів, періоду ПНР, виборювання незалежності періоду "Солідарності", а також сучасної ситуації. Відверта розповідь про особисті події переплітається з глобальними роздумами над історією, демократією і свободою, проблемами міжнародного звучання. Читачеві відкриваються основні етапи творчої біографії митця: період категоричного прощання з роматичними ідеалами батьків, ознаменований одним із найвизначніших досягнень світового кінематографа — картиною "Попіл і діамант", роздумів про долю польського народу у драматичних випробуваннях "Льотна" (1959), "Попіл" (1965), "Пейзаж після битви" (1970); спроби протиставити політичним гаслам і голослівним соцреалістичним деклараціям національні культурні традиції у стрічках "Весілля" (1972 — 1973, за С. Виспянським) та "Земля обітована" (1974, за В. Реймонтом), а також світ справжніх людських почуттів у ліричних екранізаціях творів Я. Івашкевича і Т. Конвіцького "Березняк" (1970), "Диригент" (1979), "Панни з Вілька" (1979); період "кіно морального неспокою", започаткований новаторськими картинами "Людина з мармуру" (1976) і "Людина з заліза" (1981), які суттєво змінили обличчя польського кінематографа. Видання, сповнене цікавих фактів, позначене виразним авторським почерком, ілюстроване рідкісними фотографіями, зацікавить не лише фахівців, а й широку читацьку аудиторію.
  • Thumbnail Image
    Item
    Кінематографічна Буковина : [рецензія]
    (2005) Кандинська, Віра
    Бібліографічний покажчик "Кіно і Буковина", виданий 2005 року в Чернівцях за сприяння Відділу внутрішньої та інформаційної політики та Управління культури Чернівецької облдержадміністрації, а також Чернівецької обласної наукової бібліотеки імені М. Івасюка, нині дуже на часі. Численні матеріали (від монографій до статей у періодиці) згруповано за тематичним принципом. Покажчик відкривається оглядом загальної літератури з історії кіно на Буковині, далі читачам пропонується інформація, що стосується окремих фільмів, згрупованих за назвами в алфавітному порядку, причому в спеціальну рубрику виділено "Фільми, присвячені видатним людям". Окремі розділи присвячено буковинським кінорежисерам та кіноакторам (О. Ананьєв, В. Безпольотова, В. Жихарський, В. Зимня, О. Ільїна), Іванові Миколайчукові, режисерам та акторам, які перебували на Буковині, документальному кіно, аматорському кіномистецтву, відеофільмам та кіномережі в області. Попри безсумнівну цінність викладених фактів, структура покажчика видається доволі нечіткою, що суттєво ускладнює пошук інформації. Хочеться сподіватися, що цей недолік буде виправлено в наступних, доповнених виданнях.
  • Thumbnail Image
    Item
    На гребені "нової хвилі" : [рецензія]
    (2005) Кандинська, Віра
    Вже вкотре майбутнім кінознавцям доводиться студіювати профільні дисципліни з. давно пожовклими радянськими виданнями, неуникно позначеними відповідною ідеологією. Одна з небагатьох спроб заповнити згадану "білу пляму" — навчальний посібник Оксани Мусієнко "Новаторські течії у французькому кінематографі (друга половина XX століття)", у 2005 році виданий видавництвом "Заповіт". У центрі уваги дослідниці — "нова хвиля", знакове явище, що в кінці 50-х — 60-ті роки XX століття захопило не лише французький, а й світовий кінематограф. У посібнику ґрунтовно проаналізовано філософські й теоретичні витоки цього напряму, творчі засади та особливості кіномови. Окремі розділи присвячено провідним митцям — Роже Вадіму, Франсуа Трюффо, Клодові Шабролю, Жан-Люкові Годару, Алену Рене, Луї Малю, а також режисерам, близьким до філософських та естетичних пошуків "нової хвилі" — Аньєс Варда, Ерікові Ромеру, Жоржу Франжю, Жан-П’єрові Мельвілю. Підкреслюючи неповторну індивідуальність стилю кожного з названих митців, дослідниця наголошує на спільних рисах, які й дозволяють віднести їхню творчість до одного напряму, а саме: настанова на боротьбу з кінематографічними штампами та оновлення кіномови; звернення до реальності, відродження естетики документалізму; ліризм, виразне авторське начало; мотиви самотності й розриву зв’язку між поколіннями; схильність до самоіронії; широкий спектр цитувань. У посібнику також простежено еволюцію "нової хвилі", її пізніші модифікації, а також поступове повернення французького кінематографа до колись відкинутих традицій: роботи в студійних декораціях, вишуканого освітлення, умовних персонажів, — прихід авторського кінематографа, який часто називають "новою новою хвилею". Мова посібника (що особливо важливо для навчального видання) проста й лаконічна, матеріал чітко структуровано, наприкінці подано коротку фільмографію митців "нової" і "нової нової хвилі". Без сумніву, книжка допоможе студентам у вивченні важливого етапу в історії світового кінематографа й спонукає до подальших пошуків.