Кіно-Театр. 2005. №6

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26671

Browse

Now showing 1 - 20 of 45

(Не)можливість християнського кіно
(2005) Папаш, Ольга
7 вересня 2005 року в межах заходів Центру європейських гуманітарних досліджень у кіноклубі НаУКМА відбувся показ фільму "Декалог" польського режисера Кшиштофа Кешльовського. В обговоренні фільму взяли участь: швейцарський кінознавець Гі Бедуель (Фрібург), почесний професор НаУКМА Жорж Ніва (Женева), о. Антоній Ламбрехтс (Бельгія), Джерардо Чеффарі (Італія), о. Володимир Зелінський (Італія), о. Микола Макар, о. Георгій Коваленко, о. Петро Зуев, о. Андрій Дудченко, Дені Лансель (Франція), Беатріс де Лавільон (Франція), Костянтин Сігов, Лариса Брюховецька, Ольга Брюховецька (НаУКМА) та ін.
Казкар маленького міста
(2005) Фиряєва, Оксана
Гурам Мелентійович Петріашвілі народився 16 травня 1942 року в родині сільського вчителя грузинської історії та літератури. Після закінчення середньої школи у 1958 році вступив на математичний факультет Тбіліського університету ім. Джавахішвілі. Під час навчання захопився літературою, почав писати вірші. Друкуватися почав 1966 року. Після закінчення університету служив у армії протягом 1965 року. Працював учителем математики, інженером у кількох тбіліських НДІ, помічником та асистентом режисера на кіностудії "Грузія-фільм". З 1974 по 1979 роки навчався на кінорежисерському факультеті Тбіліського театрального інституту (завідувач кафедрою Різо Чхеїдзе, майстер Тенгіз Абуладзе). У 1972 році вийшла його перша книга. 1976 року, пройшовши практику у московського режисера Романа Качанова, зняв перший мультфільм — "Кактус". У 1980 році на об’єднанні "Дебют" студії "Грузія-фільм" зняв короткометражний фільм "Про що співає соловей". 1986 року на кіностудії "Грузія-фільм" вийшов перший повнометражний фільм — пригодницька дитяча стрічка "Пригоди Еллі і Рару". її переглянули 2,5 мільйона глядачів у всьому СРСР. З 1978 року почав зніматися як актор, в тому числі в українському серіалі "Роксолана". Всього зіграв у кіно 34 ролі, 7 з яких — головні. Загалом зняв 12 короткометражних фільмів, 1 повнометражний, 8 мультфільмів. Автор багатьох сценаріїв, за якими знімали фільми інші режисери. Поле творчої діяльності Гурама Петріашвілі надзвичайно широке і не обмежується цариною кіно. Він має значний літературний доробок — 15 книг, до яких входять казки, вірші, переклади, критичні та публіцистичні статті.
Чи буде в Києві кінотеатр повторного фільму?
(2005)
Кожного року Міністерство культури видає прокатні посвідчення на 180-200 зарубіжних, переважно американських, фільмів. Українських фільмів на екранах України немає. Відколи Україна стала незалежною, вони зникли. Уявити таке, скажімо, у Франції чи Польщі неможливо. Оскільки виробництво повнометражних фільмів у нас звелося до мініму, то можна було б показувати фільми, випущені за роки незалежності, яких є чимало і які не були в прокаті. Саме з цього конкретного приводу й звернулася редакція до міської влади. Аналогічним лист до Головного управління культури було надіслано і від Національної спілки кінематографістів України. Національний центр О. Довженка надав редакції повну інформацію про наявність у колекції архіву копій українських фільмів і висловив готовність надавати їх для демонстрації в кінотеатрі. Залишається чекати, коли можливість дивитися українські фільми буде надана.
"Веслувати було важкувато..."
(2005)
"Я щиро вдячна Івану Михайловичу Дзюбі за довіру і за пропозицію бути членом Комітету Національної премії їм. Тараса Шевченка. Вдячна за можливість співпраці з ним особисто і з усіма членами Комітету. Це не лише моя думка: такого мудрого і виваженого голови Комітету годі уявити. Обсяг роботи був справді великий, доводилося перечитувати масу літератури, їздити у відрядження на вистави обласних театрів, відвідувати виставки та концерти, одне слово, бути в курсі мистецьких подій країни. Члени Комітету, серед яких дуже шановані в Україні люди — письменники Павло Загребельний, Іван Драч, Володимир Базилевський, літературознавець Микола Жулинський, філософ Мирослав Попович, актор Богдан Ступка, композитор Євген Станкович, диригенти Іван Гамкало, Віктор Гуцал, режисер Михайло Резникович, кінорежисер Олег Бійма, художник Андрій Чебикін, мистецтвознавці Олександр Федорук, Неллі Корнієнко, Ольга Петрова, культуролог Тарас Возняк, — всі ми з великою повагою ставилися до думки Івана Михайловича, цінували його коректність та інтелігентність. До цього лише додам, що висунуті мною кандидатури на премію — автори фільмів "Я камінь з Божої пращі"(2002) та "Війна. Український рахунок" (2004) були удостоєні премії. Обидва фільми не тільки стали помітним внеском в українське кіно, а й прислужилися осмисленню драматичної української історії XX століття." Лариса Брюховецька. 2005 року Іван Дзюба залишив посаду Голови Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка.
Пошуки кінообразності по-європейськи
(2005)
Прикро усвідомлювати, що за століття кінематографа ми не спромоглися ні на власну теоретичну кіношколу, ні на переклади існуючих і минулих теорій, ні на поширення кіноосвіти. У польських університетах кіно вивчалося, перекладалися першоджерела кіноестетики, захищалися наукові дослідження проблемних тем. Кінознавець Анджей Гвуздзь опрацював висловлювання про кіномистецтво різних європейських авторів і видав антологію Europejskie manifesty kina (Warshawa, 2002), яка отримала схвальні відгуки кінокритики і заслуговує на цитування думок теоретиків і практиків кіномистецтва, бо у нас вони майже не перекладалися. Книга містить програмні погляди 41 автора чи авторських груп, серед яких 15 перекладів з французької, 7 — з німецької, по 5 — з російської та польської, по 2 — 3 з англійської, шведської та італійської мов, і по одному — з іспанської, голландської і данської. Цей перелік свідчить про увагу, передусім освітніх і творчих середовищ до кіно там, де здобутки в кіномистецтві були найбільшими. Автор відійшов від хронологічного розгляду текстів, згрупувавши їх у п'ять тематичних розділів, які все ж мають хронологічний порядок, і додав до орієнтації послідовно їх появу в додатках разом з бібліографією, фільмографією, індексом імен, відомостями про авторів та назвами ще кільканацяти праць, що не увійшли у цей збірник. Шкода, що поза увагою залишилися такі авторитети, як Гуїдо Аристарко, Андре Базен, згадані лише примітках, чи автори теорії проміжків монтажу Британської кіноакадемії, але автор зазначив, що "маніфести мають характер постулативний і рішуче відрізняються від теоретичних висловлювань" , "це програмна заява, метою якої є прокламація засад і яка має тенденційний характер — деградацію старих вартостей і апологію нових, а не діалог з традицією" . Можна заперечити укладачеві збірника, чому, наприклад, текст феміністки Маргарет фон Тротта розміщений поруч із текстами Бунюеля, Дрейєра, Тарковського, Вендерса, а не в Колі незалежного кіно, або пошуки Дзиґи Вертова приписані до Великих маніфестів, а не до рубрики "Обличчя пропаганди", де автори "Кінетики" протестують проти французької групи Дзиґи Вертова, що намагалися через 50 літ реанімувати політичне кіно і поєднати його з авангардом. До речі, Вертов - єдиний автор зі згаданих, щоправда пізніше наведеного маніфесту, мав стосунок до України і втілював свої експерименти з перетворення людини на машину у ВУФКУ. У фільмах "Одинадцять" (1927), "Людина з кіноапаратом" (1929), "Симфонія Донбасу" (1930) "гвинтики" соцбудівництва, покликані на новобудовах сформувати совєцький народ, можуть послужити прикладом для психоаналітичного дослідження генези явища, наслідки якого спостерігаємо досі. Але автор мав якісь свої мотиви такої структури книжки. Безперечно ось що: кінознавці та кіномитці Польщі мають прекрасний посібник для творення свого стилю, для пошуків кіномови, і нашим кінематографістам залишається позаздрити їм.
Побачення з глядачем. "Відкрита ніч" у кінотеатрах
(2005) Косенко, Анна
Фестиваль "Відкрита ніч" нарешті став справді відкритим не тільки для обраної публіки на Андріївському узвозі, а й для широкого загалу. Це стало можливим завдяки акції "Нове кіно України", яку Головне управління культури і культурної спадщини Київської держадміністрації організувало до Дня незалежності. Завдяки цій безпрецедентній акції українські фільми нарешті змогли потрапити на широкий екран, а глядачі отримали можливість, сидячи в зручних кріслах кінотеатрів, подивитися вітчизняне кіно з якісними звуком та зображенням. Як зазначив начальник ГУК Олександр Биструшкін, метою акції було наблизити українське кіно до глядача, тому кінопокази проходили в усіх муніципальних кінотеатрах Києва, і не тільки в центральних, а й у кінозалах на околицях ("Жовтень", "Київ", "Дружба", "Орбіта", "Київська Русь", "Лейпциг", "Флоренція"), які добровільно погодилися взяти участь в акції.
Тривале стратегічне очікування
(2005)
Оскільки уряд Юлії Тимошенко не спромігся вирішити проблеми українського кіно та проігнорував Рекомендації парламентських слухань "Національне кіно: стан, проблеми та шляхи їх вирішення" (див. №5, 2005), друкуючи лист Голови Верховної Ради, ми сподіваємося, що до виходу наступного номера буде відповідь прем'єр-міністра Юрія Єханурова на запит Верховної Ради, і буде не лише на словах, а й у реальних справах. І визначиться нарешті структурна приналежність кіногалузі, а також давно назріле кадрове питання, принаймні буде призначено заступника міністра культури з питань кіно.
Василь Трубай: "Розвою не буде, доки не запанує наша мова у всіх сферах" : [інтерв'ю]
(2005) Трубай, Василь
Василь Володимирович Трубай — прозаїк, поет, кіносценарист. Народився 6 червня 1952 року в селі Яблунівці Кагарлицького району Київської області. Закінчив Мурманську морську академію. Ходив у море на риболовецьких траулерах, працював начальником зміни на залізниці, вантажником, сторожем, заступником редактора районного тижневика "Приватна газета". З 1998 року — на творчій роботі. З 2003 р. -викладач кінодраматургії у Київському державному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Проживає в Обухові, на Київщині. Член Національної спілки письменників України. Автор книг "Кінець світу" (1995), "Зґвалтування реальності" (1997), "Я не можу не бути" (1999), "Все просто" (2003); автор сценаріїв художніх фільмів: "Посилка для Маргарет Тетчер" (1990), "Вперед, за скарбами гетьмана!" (1992), "Сто тисяч за кохання" (2000), "Мумія" (2003), "Тарас Бульба" (2005). Лауреат літературної премії ім. Г. Косинки. Твори перекладалися російською, німецькою, чеською та англійською мовами.
Анкета "Що буде з українським кіно?" : [відповіді українських кінематографістів
(2005)
Спілка кінематографістів має брати все у свої руки. Важливо вирішувати також питання авторських прав і соціальної підтримки, бо кінематографісти просто бідують. Має бути група з питань захисту авторських прав, яка б виробляла і пропонувала нову, дієву систему. Досі кінематографічна спільнота сподівалась, що хтось робитиме це за неї, адже творці є творцями, а не виробничниками чи юристами. Необхідно також контролювати прокатний ринок України, тобто встановлювати перепони проникненню на наші екрани всіх без винятку російських фільмів, американських. Погляньте на Польщу або Чехію, де на телеекрани потрапляє продукція 50 на 50. Але в тому, щоб відстоювати українське, повинні бути зацікавлені урядовці. При Президентові Кучмі цим не переймалися. Керівники телеканалів також. Тож нищили своє, українське. Це серйозне питання, яке сьогодні треба регулювати законодавчо. Встановлювати квотування.
В розпал ялтинського кіноліта
(2005) Брюховецька, Лариса
Найцікавіше в конкурсі — "Настроювач" Кіри Маратової, "Свої" Дмитра Месхієва та певною мірою "Статський радник" Пилипа Яновського. "Бій з тінню", "Піжмурки", "Ми помремо разом", "Нічний продавець" не додали чогось нового до палітри середньостатистичного російського фільму. Два українські конкурсні фільми — "Татарський триптих" і "Секонд хенд" — взагалі розчарували. Фестиваль, який фінансується міністерствами культури України і Росії, організатори втримали і цього разу — навантаження лягло на продюсера Сергія Аршинова, оскільки його колега, режисер і директор Ялтинської студії В. Пендраковський, цього року монтував свій фільм "Та, що біжить по хвилях". Як буде наступного літа, достеменної відповіді не було. Особливо в українців, яким гірко від бідності програми, від того, що кіно в країні занедбане і немає лідера, який би взявся його відродити, хоча творчих сил і бажання робити його — достатньо.
Фестиваль імені Майстра : [інтерв'ю з директором ІV Булгаковського фестивалю]
(2005) Малахов, Віталій
IV Булгаковський фестиваль став гарячою подією цього літа в Києві. Присвячено його було автобіографічним творам письменника. Насамперед "Білій гвардії". Про фестиваль розповідає його директор Віталій Малахов. Минулого року фестиваль був присвячений "Майстру й Маргариті". Ми запрошували вистави лише за цим романом — починаючи від лялькового театру і закінчуючи камерними операми. А в нинішньому — "Біла Гвардія" та інші автобіографічні твори. Наприклад, польський театр імені Юліуша Словацького привіз виставу про Булгакова за "Театральним романом" та іншими творами. Крім того, ми робили в Національному музеї медицини акцію-інсталяцію якщо можна її так назвати, присвячену Булгакову-лікарю, за творами раннього Булгакова (за "Нотатками лікаря"). І протягом 22—23 липня відбулися самі читання "Білої гвардії" в Гостиному дворі на Подолі.
І корабель пливе
(2005) Косенко, Анна
«Крок» вже 12-й раз плавав у творчу подорож, цього разу по Дніпру. "Хоча з кожним роком фестиваль стає дедалі важче влаштовувати на кораблі, все ж його організатори докладають максимум зусиль, щоб зберегти обличчя свята аніматорів".
Кінофільми 2005 року
(2005)
За повідомленням Міністерства культури в Україні 2005 року випущено фільми: повнометражні - "Братство" (сценарій - С.Клименко, І. Дзюба, Д. Мовчан, Б. Олійник, реж. С. Клименко), "Подарунок долі" (сценарій М. Мішуріної, реж. Г.Шигаєва, "Секонд хенд" (сценар. О. Жовни, реж. Я. Лупій). Науково-пізнавальні - "Інакші" (сцен. С.Зінов'євої, реж. М. Сурков), "Алло, мамо" (сценар. і реж. Т. Калужна), "Десята муза в Україні" (сцен. В. Кузнецова , реж. І. Шкляревський). Документальні - "Один день з життя хірурга" (сцен, і реж. М. Кондратьєва), "Аксіома кохання" (сцен. Н. Черницька, реж. І. Дернова), "В степах України. Півстоліття по тому" (сцен. О. Москаленко, реж. Г. Давиденко), "Пам'ятати" (сцен. О. Завгородня, реж С. Дудка), "Миттєвості Помаранчевої" (сцен. В. Васильєва, реж. B. Колодяжний), "Мистецтво без кордонів" (сцен. А. Лебедєва, реж. М. Лебедєвої). Анімація - "Примха" (сцен, і реж. М.Депоян), "Про кішку, яка упала з неба" (сцен. C. Кусенко, реж. Н. Марченкова), "Будиночок для равлика" (сцен, і реж. О. Педан).
"Холідей!"
(2005)
27 вересня в Культурно-мистецькому центрі НаУКМА відбулася подія під назвою "Театрально-джазовий проект "Холідей", що привернула велику увагу студентської молоді й усіх шанувальників джазу. Спершу- прем'єра вистави за п'єсою сучасного німецького драматурга Леоніда Тумазова "Холідей!" (режисер — Алла Заманська, в ролях — Тетяна Шуран і Олег Примогенов, переклад на українську: Марко Білорусець та Олександр Ірванець), в якій ідеться про останні години життя зірки американського джазу Біллі Холідей, розгортається драма життя співачки: приниження, страждання, любов, слава та її згасання. Вперше цю п’єсу було поставлено в Берліні, де головну роль зіграла сучасна джазова співачка Паскаль фон Вроблевскі. Вона й приїхала до Києва з концертом спеціально в день київської прем’єри, виконавши пісні Біллі Холідей, Курта Вайля та ін. у супроводі українських музикантів. Проект реалізовано завдяки підтримці Гете-Інституту в Києві, відділу культури Посольства Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарської культурної програми "Україна" та ін.
Олесь Санін фільмував на Кубі
(2005) Брюховецька, Лариса
Як повідомив Олесь Санін кореспондентові газети "Без цензури", він разом із оператором Сергієм Михальчуком на приватні інвестиції (продюсер Валерій Боровик) знімав документальний фільм про Кубу. Куба зацікавила замовників як один з останніх оплотів комунізму. Був намір також зняти Фіделя Кастро, щоб дізнатись, що він думає про світ та про Україну зокрема. Але після того, як Президент України задекларував своє зобов'язання боротися з тоталітаризмом у Білорусії, на Кубі та в інших аналогічних країнах, Фідель Кастро відмовився зніматися. Щоправда, невідомо, чи український глядач побачить цей фільм. Однак приємно, що Олесь Санін повернувся до режисури, адже з його ім’ям чимало українців пов'язують сподівання на наступні кроки українського кіно.
"Один день з життя хірурга"
(2005)
М. Кондратьєва прагне змалювати портрет свого героя об’ємно, не обмежуючись тільки роботою, а показуючи його приватне життя: Бобров на рибалці, в родинному колі. На жаль, фільмові бракує авторського ставлення до зображуваного, тому він залишає враження телевізійного продукту. Фільмів як ігрових, так і документальних про подвижників-хірургів знято чимало, адже ця професія привертає увагу кінематографістів своєю унікальністю, екстремальністю, а люди, які її обрали, - своїм благородством. В цій галереї фільм "Один день з життя хірурга" займе своє місце.
"Молодість" - фестиваль для іноземців
(2005)
Україна таки унікальна, бо де ще знайдеш таку країну, де б увесь кінопрокат, відеоринок і телебачення обслуговували іноземного кіновиробника, де б провідна кіностудія країни виробляла зарубіжні телесеріали?! Міжнародний кінофестиваль "Молодість", який фінансово підтримує держава, також змушений показувати іноземне. До Києва приїдуть режисери Роман Полянський, Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман та багато інших знаних кінематографістів. Пройде "Майстерня талантів" для молодих українських митців. Майже у всіх кінотеатрах, а також у кіноклубі НаУКМА демонстуватимуть фільми позаконкурсних програм. У програмі "Фестиваль фестивалів" покажуть фільми, які вже брали участь в інших міжнародних конкурсах. Є програми "Сучасне кіно Франції", "Німецький бульвар", "Нове російське кіно". Україна бере участь у конкурсі студентських фільмів, з короткометражного і повнометражного кіно нашій країні немає чого представити.
Міліція з народом
(2005) Блейман, Ірма
12 вересня 2005 року в кіноклуб Києво-Могилянської академії завітала міліція. В цей день там відбувалась "Акція кіноманської непокори" з приводу заборони комісією при Міністерстві культури і туризму фільму Дж. Ромеро "Земля мертвих". Ідея полягала в тому, щоб зібрати альтернативну комісію, до якої запросити викладачів, аспірантів та студентів Академії, і з'ясувати, чи були підстави забороняти цей фільм, а також взагалі законність (у світлі конституційних прав на свободу думки) будь-яких форм заборон щодо продуктів культури. Перед перглядом фільму до керівника кіноклубу Ольги Брюховецької звернувся молодик у штатському, який представився капітаном міліції з відділу по боротьбі з торгівлею людьми, пояснивши, що тут він через дзвінок від пана Ростоцького з Міністерства культури і туризму. Пригрозивши кримінальною відповідальністю, бравий капітан із своїми трьома колегами, однак, не перешкоджав показові фільму, але залишався під дверима кіноклубу до його завершення, а потім узяв свідчення чотирьох студентів академії і керівника кіноклубу. Як пояснили правоохоронці, ніяково наголошуючи, що це всього-навсього їхня робота, те, що вони роблять, називається дослідними діями, а зібрані матеріали передаються слідчому, який має вирішити, чи є тут склад злочину і чи слід відкривати кримінальну справу проти керівника кіноклубу.
"Стожари"
(2005)
Міжнародний фестиваль акторів кіно відбувся вп’яте в київському Будинку кіно з 25 по 30 вересня. Урочисте відкриття пройшло у Міжнародному центрі культури і мистецтв, після чого демонструвався новий фільм російського режисера Станіслава Говорухіна. Паралельно з конкурсними програмами (повнометражного і короткометражного фільмів), відбувалися прес-конференції, "круглі столи", діяв Акторський клуб. В конкурсі взяли участь фільми з Грузії, України, Росії, Польщі, Австрії, Білорусії. Найповніше було представлене польське кіно, в програмі якого був фільм про видатного художника-примітивіста з Криниці Никифора ("Мій Никифор" К.Краузе). Завершився фестиваль фільмом Агнешки Холланд "Юлія повертається додому". Жаль тільки, що переклад з іноземних мов озвучувався не українською, як би належало, а російською.
Авторка нашого журналу - лауреат премії імені Олени Теліги
(2005)
Комітет Фундаторів, до якого входять Голова ОУН Микола Плав’юк, Голова Української республіканської партії "Собор" Анатолій Матвієнко, Голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Горинь, Президент адвокатської фірми Ігор Бардин (Канада), Голова НТШ в Європі Аркадій Жуковський, 5 років тому заснували Міжнародну літературно-мистецьку премію ім. Олени Теліги. Цього року Національний університет "Києво-Могилянська Академія" висунув на цю премію кандидатуру українського літературознавця, професора Римського університету "Ла Сап’єнца", засновницю та завідувачку кафедри україністики Оксану Пахльовську за книжку "Українська літературна цивілізація", видану в Римі італійською мовою, та статті, опубліковані в Україні (серед них — і в "Кіно-Театрі"). Премію Оксані Пахльовській було вручено 24 серпня в приміщенні Музею книги і друкарства України.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2005. №6 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options