Кіно-Театр. 2015. №3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26642

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2015. №3 by Author "Іванишина, Лариса"

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Комедія чи інтермедії-анекдоти?
    (2015) Іванишина, Лариса
    "Політ золотої мушки" - така назва комедії Івана Кравчишина. Слова "золота мушка" належать дівчинці, від якої ведеться оповідь: "А дєдьо казали, що людське життя, як політ золотої мушки...", тобто дуже коротке. Йдеться про контраст між людською суєтою і смертю. Він цілком спроможний набрати художньої ваги, наприклад, у комедії абсурду. В стрічці комізм видобувають з повсякдення провінційного містечка в Карпатах - персонажі розмовляють гуцульським діалектом. Фільм багатолюдний, галасливий, можна сказати, що всі мешканці тут демонструють себе якнайвідвертіше.
  • Thumbnail Image
    Item
    "Сильніше, ніж зброя"
    (2015) Іванишина, Лариса
    Повнометражний документальний фільм "Сильніше, ніж зброя", випущений об’єднанням "Вавилон'13", наприкінці зими вийшов у прокат. Кінематографісти в цьому об’єднанні працюють анонімно, що нагадує один із постулатів "Догми", який передбачав анонімність творців фільму. Самі "догматики" його не дотримувались, але українські документалісти, що почали свою діяльність на Майдані восени 2013 року, фіксуючи події і виставляючи зняте в Інтернеті, своїх прізвищ не зазначали. Звідки небажання афішувати себе - не зрозуміло, тож залишається робити припущення: можливо, для них самі події важливіші за тих, хто їх фіксує. Як би там не було, анонімність є однією з особливостей фільму "Сильніше, ніж зброя". Інша особливість - у фільмі зібрано напрацьоване раніше.
  • Thumbnail Image
    Item
    У Вроцлаві досліджують кіно Східної Європи
    (2015) Іванишина, Лариса
    Кіно — поле для досліджень неміряне, тож тем вистачає усім. Для нас, українців, цей 35-й випуск, що побачив світ наприкінці минулого року, особливо цікавий, оскільки в ньому серед таких країн, як Польща, Білорусь, Росія, Литва, чотири тексти присвячено Україні. Збірник складається з двох розділів — "Студії й ескізи" та "Рецензії й обговорення". Відкривається він статтями про українське кіно: огляд Доброхни Даберт "Кіно в подорожі. Ситуація української кінематографії після 1991 року", статті Маріоли Марчак ("Микола Мащенко - незнаний класик українського кіно") та Пйотра Черкавського ("Ким ви є, пане Лозниця?") і дослідження Лариси Брюховецької ""Звенигора" : оволодіння історичним часом". Для польських читачів будь-яка з цих тем - майже terra incognita, зокрема, про Довженка у Польщі, крім кількох статей, надрукованих після його смерті, не писали; про Лозницю як сучасного режисера, чий фільм був у конкурсі Каннського МКФ, знають хіба сінефіли, а фільми Мащенка "Комісари" та "Іду до тебе" рецензував Януш Ґазда аж на початку 1970- х.