Кіно-Театр. 2015. №3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26642

Browse

Now showing 1 - 20 of 31

XII-й "Docudays-UA" у Києві
(2015)
20—27 березня в Києві пройшов фестиваль документального кіно з прав людини "Docudays-UA". Покази тривали в Будинку кіно, кінотеатрах "Київ" і "Кінопанорама". На фестивалі було показано 79 фільмів із 36 країн світу. Крім конкурсної програми в трьох категоріях, оцінюваної окремими журі (DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ ПРАВО та DOCU/KOPOTKO, загалом - 38 фільмів із 22 країн світу), фестиваль пропонував позаконкурсну програму.Головним тематичним акцентом цього року була тема пропаганди: як у кінопрограмах, так і в правозахисних заходах ішлося про найрізноманітніші аспекти — видимої та прихованої — пропаганди, не лише в політиці, а й у мистецтві.
Берлінале 2015: кіно як акт опору
(2015) Брюховецька, Ольга
Директор Берлінале Дітер Косслік охрестив 65-й випуск, що проходив з 5 по 15 лютого 2015 року, фестивалем "сильних жінок в екстремальних обставинах". І дійсно сильна жінка була найбільш повторюваним персонажем конкурсної програми, починаючи від фільму-відкриття фестивалю іспанської режисерки Ісабель Койшет "Ніхто не хоче ночі": конвенційної костюмованої драми початку XX століття з Жульєтт Бінош у головній ролі, яка подає жіночу версію арктичної подорожі, закінчуючи диснеєвською "Попелюшкою" британського режисера Кеннета Брана, кітчева барвистість якої поставила ґламурну крапку фестивалю: головна героїня цього архетипу мелодрами, народженої з духу капіталізму, перемагає крижану мачуху у виконанні Кейт Бланшетт. Сила цих людей, навіть у їхній слабкості та вразливості, полягає в тому, щоб не піддаватись страхові і продовжувати свою роботу. Що ж до "сильних жінок", то цей, як його охрестили у пресі, четвертий фемінізм, повністю інтегрований в культуріндустрію, з її пріоритетом економічного прибутку. Молоде покоління кінематографістів (народжені в 1970-ті) продемонструвало нове сильне кіно, в якому все закінчується погано, а проблиск надії дається лише через важку душевну працю. Саме це молоде покоління зібрало решту фестивальних нагород. Ґран-прі журі "Срібний ведмідь" присуджено чилійському фільму "Клуб" режисера Пабло Ларраїна, в якому розкривається темний бік католицької церкви. "Срібний Ведмідь", приз засновника Берлінале Альфреда Бауера за відкриття нових перспектив у кіно, дістався фільму "Вулкан Іксканул" молодого Гватемальського режисера Хайро Бустаманте про життя селян із племені майя, знятого какчікельською мовою з участю непрофесійних акторів із одного з майянських селищ, що притулилось до підніжжя вулкану недалеко від місця, де виріс сам режисер.
Британсько-українські театральні проекти
(2015)
Британська рада в Україні оголосила три конкурси для українських режисерів, кураторів та художніх команд, які відкривають можливість попрацювати з іноземними колегами над створенням британо-української копродукції, переосмислити "невідомі" тексти Шекспіра, а також на три тижні зануритися в роботу найбільшого експериментального театрального майданчика світу — Единбурзького Фрінджу — в ролі членів журі.
Будьмо реалістами – вимагаймо неможливого!
(2015)
Нині наша країна мобілізує всі зусилля на подолання агресії підступного ворога військовими зусиллями. Ні в кого немає сумніву, що Україна повинна зупинити потік російської продукції на наших телеекранах і в кінопрокаті, продукуючи власне кіно, зосібна й у формі телесеріалів. Це буде не тільки наступ на ворожу пропаганду, а й моральна підтримка, так потрібна сьогодні людям. Зрозуміло, що коштів на повноцінне фінансування кінематографа в держави немає. Але існує світовий досвід фінансового забезпечення кіновиробництва. Кошти можуть надходити на спеціальний накопичувальний фонд від комерційних структур, які використовують екранний і телевізійний простір країни. Для цього Верховна Рада має ухвалити Закон "Про збір на підтримку українського кіно", який передбачатиме створення Фонду кіномистецтва (або Інституту кіномистецтва), куди й надходитимуть кошти з ринку, а саме: відсоток з прибутків від телереклами, відсоток з проданих квитків на іноземні фільми. Зібрані кошти розподілятимуться шляхом конкурсного відбору проектів. Очолити Фонд (Інститут) повинні фахівці з незаплямованою репутацією, які самі не претендують на ці кошти. Такий механізм діє в європейських країнах, зокрема в Польщі, яка 10 років тому ухвалила подібний закон, і сьогодні бачимо успіхи польського кіно як у прокаті в самій Польщі, так і на престижних кінофестивалях.
Ганна Яровенко: "Мій фільм - це зброя"
(2015) Яровенко, Ганна
Ганна Яровенко — кінорежисер-документаліст. Закінчила Інститут журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка (1996), Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка Карого (1999). З 2001 р. працювала на студії документальних фільмів "Вертов і Ко" (Москва), з 2004-го — проекти на українському телебаченні (на "1+1" серіали "Сімейні драми", "Сімейні мелодрами" і телепрограма "Міняю жінку", на "ICTV" телепроект "Фабрика краси"). Фільми: "Борис Васильєв" і "Федір Хитрук" з циклу "Портрети епохи" (2002), "Кіноманія" (2004), "Фієста" (2007), "Жінка - банкомат" (2013), "Вільні люди" (2014). Зіграла головну роль у фільмі "Las Meninas" (2007) Ігоря Подольчака.
Дві половинки одного пінгвіна
(2015) Свято, Роксолана
Марина Врода (н. 1982), в чиєму доробку на сьогодні вже шість короткометражок і одне каннське "золото", представила на цьогорічному фестивалі документального кіно про права людини "Docudavs-UA" зняту за підтримки фонду "Відродження" нову стрічку, в конкурсній програм "DOСU-ПРАВО". Хоч, здається, Не менш органічно вписалася б вона і в програму "DOСU-ЖИТТЯ", адже діапазон порушених у фільмі проблем - як безпосередньо, так і натяками - виходить за межі розмови тільки про права людей із особливими потребами, зокрема в українських умовах.
До 75-річчя Леоніда Осики
(2015)
4 квітня в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрилася виставка "Поетична кіноправда Леоніда Осики", присвячена 75-й річниці з дня народження режисера.
Жан Ренуар - живописець кадрів
(2015) Муравська, Моніка
Ренуар - митець двозначності й того, що можна окреслити як балансування на межі суперечності. З погляду чоловіка, видається, що "Золота карета" - це розповідь про жінку, яка грається з почуттями закоханих, а з погляду жінки - це розповідь про чоловічу недосконалість і неможливість здійснення її очікувань. "Золоту карету" можна назвати "комедією dell’arte в технокольорі". Це другий фільм Жана Ренуара, який він зняв у кольорі, і перший кольоровий фільм, знятий у Європі.
З приводу оскароманії
(2015) Брюховецька, Лариса
Нещодавно довелося слухати виступ перед учнями і вчителями одного з діячів Чернігівського земляцтва, який бідкався, що Олександрові Довженку досі не присвоїли звання Героя України. Ось він — наш рідний абсурд! Замість того, аби розказати школярам про Довженкове розуміння краси, замість думати, як гідно увічнити пам’ять кінорежисера і письменника (зокрема посприяти вже запланованій реконструкції музею в Сосниці), як пропагувати його фільми, землякові генія йшлося насамперед про нагороди. Наче від того фільми Довженка зростуть у ціні, щось додадуть до його величі. Та хоч би й чотири зірки Героя — нічого це не змінить, бо він уже давно класик світового кіно. І в наступних поколіннях, як і в нинішньому, хтось захоплюватиметься його фільмами, шукатиме в них нові смисли, а хтось закидатиме митцеві сервілізм і співпрацю з владою.
Збереження обличчя
(2015) Самолевська, Ольга
До 100-річчя заслуженої артистки України Марії Капніст було відправлено молебень у рідному Володимирському соборі, відбулися вечори - в Харкові й Києві, в Будинку кіно; Укрпошта ввела в обіг поштову марку "Марія Капніст. 1914-1993", прозвучали радіопередачі, її вулицю Кавказьку прикрасила меморіальна дошка... Ось якби цю вулицю ще й прикрасити її іменем! Жила серед нас справжня графиня, яка походила зі старовинного роду Капністів (Капніссісів), православних греків. У січні 1702 року кавалер ордена Св. Марка Стомателло Капніссіс (з усім його спадковим потомством) отримав графський титул за військові заслуги і вірну службу, про що свідчить грамота венеційського дожа Алоізія Мочченігі. У березні 1879 року герб Капністів був затверджений імператором Олександром I I у Царському Селі, після чого його внесли до "Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії". По материнській лінії Марія Ростиславівна належить до славного козацького роду, її справжнє ім’я - Маріетта Капніст-Сірко. Мама, Анастасія Дмитрівна, - прапраправнучка знаменитого полководця, оборонця України, запорозького отамана Івана Сірка.
Комедія чи інтермедії-анекдоти?
(2015) Іванишина, Лариса
"Політ золотої мушки" - така назва комедії Івана Кравчишина. Слова "золота мушка" належать дівчинці, від якої ведеться оповідь: "А дєдьо казали, що людське життя, як політ золотої мушки...", тобто дуже коротке. Йдеться про контраст між людською суєтою і смертю. Він цілком спроможний набрати художньої ваги, наприклад, у комедії абсурду. В стрічці комізм видобувають з повсякдення провінційного містечка в Карпатах - персонажі розмовляють гуцульським діалектом. Фільм багатолюдний, галасливий, можна сказати, що всі мешканці тут демонструють себе якнайвідвертіше.
Кінотеатр українського фільму в Києві
(2015)
27 лютого в Києві на базі кінотеатру ім. Чапаєва (Львівська площа) відкрився перший кінотеатр українського фільму "Ліра". До репертуару входять українські повнометражні стрічки й альманахи, зняті за останні роки, а також вітчизняна кінокласика. Окрім кінопоказів, кінотеатр проводить зустрічі з режисерами, акторами, знімальними групами, кінознавчі лекції та дискусії. Розклад показів можна знайти на сторінці кінотеатру "Ліра" у Facebook.
Лариса Зубенко: "Показати український фільм у кінотеатрах України - велика проблема"
(2015) Зубенко, Лариса
27 лютого в Києві відкрився репертуарний кінотеатр українського фільму "Ліра". "Ліра" - такою була найперша назва кінотеатру ім. Чапаєва, яку він мав від дня заснування в 1913-му й до 1937 року. її незабаром повернуть кінотеатру офіційно. За словами директорки Надії Трубайчук, українські фільми й раніше становили значну частку репертуару, це переважно тематичні стрічки про Чорнобильську катастрофу та військові фільми радянського часу ("В бій ідуть тільки " старики" ", "Ати-бати йшли солдати..."). Тепер кінотеатр перепрофілювався на українське кіно (за винятком показів світової кінокласики в кіноклубі "Ракурс"). Марія Тетерюк поспілкувалася з начальницею відділу кінопрокату "Київкінофільму" Ларисою Зубенко з приводу кінотеатру "Ліра" та його перспектив.
Невичерпний ентузіазм Джафара Панагі
(2015) Шатіло, Ірина
Численні тексти, присвячені Джафару Панагі, подають його творчий доробок як кінематографічний подвиг, оду любові до кіно, любові активної, оскільки інакшої він не знає. Панагі перебуває під домашнім арештом з 2011 року — так стався акт стиснення політичних рамок видимими стінами кімнати, який розсік лінію тематичного становлення режисера на дві частини: до 2011-го і після нього, коли іранський суд заборонив йому працювати за камерою протягом двох наступних десятиліть (заборона, яку буде не раз обійдено). Фільм "Таксі", третій, знятий у таких скрутних умовах, отримав у лютому 2015 року головний приз Берлінського фестивалю -"Золотого ведмедя".
Перемога Сергія Михальчука на Берлінале
(2015)
14 лютого оголошено переможців 65-го Берлінського кінофестивалю. Український оператор Сергій Михальчук ("Поводир", "Параджанов", "Меніни", "Мамай") здобув "Срібного ведмедя" за роботу над фільмом "Під електричними хмарами" режисера Олексія Германа-молодшого (копродукція Росії, України та Польщі).
Полум'я спротиву
(2015) Тетерюк, Марія
Увагу режисерів прикуто до мирних людей, які раптово опиняються на передовій і стають учасниками протистояння. Творців фільму цікавить не попередня ідейна мотивація чи громадянська позиція (у фільмі немає монологів на камеру), а лише спостереження зблизька за спонтанними людськими реакціями у вирі протистояння. Протестувальники переборюють страх, підбадьорюючи себе войовничими вигуками, долають незграбність власних тіл. Та лише незначна частка їхніх зусиль переходить у пряме насильство, решта вибухає галасом, пожежею, шматками бруківки, що летять у різні боки, феєрверками. Лише поодинокі молодики в масках виявляють здатність чинити насильство ефективно та цілеспрямовано; чоловіки з відкритими обличчями більше кричать і демонструють готовність до агресії, ніж реально когось б’ють. Давати вихід агресії легше на неживих предметах (машина регіонала, пам’ятник). Документальний фільм "Все палає" Олександра Течинського, Олексія Солодунова та Дмитра Стойкова, який отримав приз як кращий східноєвропейський фільм на фестивалі документального кіно в Лейпцигу, ще більше суперечить популярним репрезентаціям Революції Гідності.
Презентація кінопроекту "Солодка Даруся"
(2015)
У спокійну течію кінематографічного життя (чи його відсутності?) увірвалась незвична подія: презентація кінопроекту "Солодка Даруся" за мотивами однойменного твору Марії Матіос і показ тізера майбутнього фільму (16 березня в кінотеатрі "Київ"). Групу, яка має працювати над фільмом, очолює випускник філософського факультету Львівського університету та Кіношколи Анджея Вайди Олександр Денисенко. Фільм буде його дебютом. Говорити про успіх ще не знятого фільму не випадає, але слово це напрошується до 7-хвилинного тізера - динамічного і насиченого, сповненого творчої енергії. Літературна основа у поєднанні з талантом, вразливістю і унікальним поглядом Олександра Денисенка, дає шанс на створення незвичайного фільму, витриманого в кліматі народної байки-алегорії. Фільм - спільне виробництво України і Польщі - гідно представлятиме Україну у світі. Це приклад творчої співпраці: від України, окрім постановника, оператор Олександр Рощин і актор Олег Стефан зі Львова. Продюсер - Клавдія Шмеєр. Головні жіночі ролі зіграють польські акторки Магдалена Маліна і Магдаленка Ружанська.
Прем'єра фільму "І я таки жив"
(2015)
6 березня в кінотеатрі "Україна" Національна радіокомпанія України, Перша рекордингова компанія та Символ ТБ показали художньо-документальний фільм "І я таки жив". У розповіді про Шевченка використано не лише маловідомі біографічні факти чи добре відомі поетичні твори, а й художні образи Шевченка. Тому героями фільму стали і Шевченкова мальована Катерина, і оспівана в поезіях юна Оксана, і Шевченкові дід і батько — Іван та Григорій. Усі вони зі своїми історіями були частиною Шевченкового життя.
Притягальність кіношедевра
(2015)
б березня 2015 року в рамках Днів науки в НаУКМА відбулася наукова конференція "Фільм "Тіні забутих предків" в Україні і світі. До 50-річчя виходу на екран". Організатори - Центр кінематографічних студій НаУКМА і редакція журналу "Кіно-Театр" — запросили до участі відомих науковців: докторів наук Вадима Скуратівського і Ольгу Петрову, кандидатів наук Ольгу Брюховецьку, Сергія Марченка, Оксану Бут та Ольгу Ямборко (Івано-Франківськ), завідувача відділом кіно Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАНУ Сергія Тримбача, аспірантку КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого Анастасію Пащенко, співробітника Польського інституту в Києві Олену Бабій, бібліографа Наталю Казакову (Парламентська бібліотека), а також письменника й журналіста Василя Нагірняка, який познайомив з діяльністю музею фільму "Тіні забутих предків" у Верховині. В конференції також взяли участь президент НаУКМА Андрій Мелешевич, дослідниця біографії Сергія Параджанова Марта Дзюба. Фільм Параджанова розглянули в різних аспектах, досліджуючи стиль, роль музики в ньому, співвідношення з повістю Михайла Коцюбинського, коло художників, з якими спілкувався режисер, англомовні дослідження про кіношедевр, його значення як твору національного.
Пішов з життя Юрій Шлапак
(2015)
18 квітня раптово помер кінознавець, член НСКУ Юрій Шлапак. Викладав у різних вишах Києва, з 2004 року - в КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого. Досліджував творчість Івана Кавалерідзе: працював в Меморіальному музеї кінорежисера, автор книги "Іван Кавалерідзе: життя і творчість" (у співавторстві, 2007). Інші книги: "Про кіно, про театр. Рецензії, огляди, есеї" (2009), "Двор приключений. Воспоминания, свидетельства, письма" (2010).

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2015. №3 by Title

Results Per Page

Sort Options