Кіно-Театр. 2015. №3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26642

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2015. №3 by Subject ""Люксембург""

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Чого чекати від українського кіно: лінія розлому
    (2015) Швець, Юлій
    Маємо констатувати: вибірково безцеремонне використання з боку деяких кінорежисерів тематичних ідей очевидно важливої для них культури, звісно, викликає в нас критичне "занепокоєння". Адже чимало згаданих проектів видаються достатньо умовними порівняно зі своїми автентичними аналогами, не маючи стосунку до часу й простору, в якому живемо ми. Ось життя, а ось кіно, - споглядаючи процес, подейкують знайомі журналісти... Ніби два середовища, які не перетинаються, а насправді мають бути одним. Вихідний стан їхній, мабуть, може бути досягнутий лише енергійним струшуванням. Підсвідоме сприйняття або ж неприйняття з боку глядача в цих фільмах традиції різних культур указує на справжню лінію розлому в українському суспільстві, а також і на її проекцію в українському кіно, й зовсім не ту, де її штучно малюють. Адепти російської ліберальної культури в Україні впевнені, що це конфлікт між мистецтвом і антимистецтвом, зараховуючи себе до поборників першого. "Патріотизм знову кладе на лопатки художній смак, а добро нокаутом перемагає розум", - до цього зводяться типові байки про фільм "Поводир". Але на чиєму боці смак? На чиєму розум? Чи не на тому ж, де добро та патріотизм? "Народні страждання і кобзарів" ліберали протиставляють "яскравим сучасним проектам". Але ж "Поводир" каменя на камені не залишає від таких "висновків", стверджуючи, що модерна національна культура може поєднати й народні страждання, і яскравість, і кобзарів, і сучасність.