Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/14867

"Наукові записки НаУКМА. Історичні науки" (англ. NaUKMA Research Papers. History) - науковий рецензований журнал відкритого доступу, що публікує дослідницькі статті, джерела та фахові рецензії з історії. До 2018 р. виходив друком як частина багатосерійного видання "Наукові записки НаУКМА" (серія "Історичні науки"). З 2018 р. - "Наукові записки НаУКМА. Історичні науки". Виходить раз на рік. Журнал адресовано широкій аудиторії науковців, викладачів, аспірантів, докторантів та всіх, хто цікавиться актуальними проблемами історії України, всесвітньої історії, історіографії та джерелознавства.

Browse

Now showing 1 - 20 of 95

Crimean Tatars in exile: community belonging and being the Others
(2019) Kisly, Martin-Oleksandr
As a result of the deportation, the Crimean Tatars became an "unnation" for the regime and unwanted neighbors for local population, particularly the Uzbeks. The deportation ruined the traditional way of life, social structure and cultural institutes of Crimean Tatars. Among the factors that played an outstanding role in the process of preserving the nation identity, religion, traditions, and holidays have constituted the core elements. At the same time, merging of completely different traditions occurred. Narratives recounted within families played a crucial role in both the maintenance of Crimean Tatar memory about their lost Homeland and creation of the image of the promised land. The family was considered as the last stronghold against Russification. Although the Uzbek language is similar to the Crimean Tatar language and was considered as an option of preserving native language, the level of education in Uzbek schools was much weaker than in Russian ones. After 1956, Crimean Tatars began leaving distant places of exile. They were valued as specialists due to their education, knowledge of the Russian language, and experience in working on leading positions in Crimea before the deportation. Due to these changes in the life of Crimean Tatars, they became the ordinary Soviet citizens, if only they had not been stigmatized as traitors and had the right to return home. An accusation of betrayal, the core component of the life of Crimean Tatars in exile, used to take place in the first years of exile and even later. Nevertheless, Crimean Tatars did not assimilate with Uzbeks due to the differences in faith, socio-economic background, education and culture. Crimean Tatars greatly increased their education level and forced the knowledge of Russian language. By the end of the 1980s, Crimean Tatars along with Russians occupied the majority of knowledge-intensive sectors of industry. However, despite the rapid change in their social status, Crimean Tatars remained second-class citizens, being still labeled as traitors. Due to Soviet propaganda that provoked aggressive othering and dehumanization of Crimean Tatars in exile, as well as socio-economic, cultural difference, and colonial status of Uzbekistan, Crimean Tatars were treated as Others by Uzbeks.
Cлужителі у козацьких господарствах Полтави 1765–1766 рр. : (за матеріалами Румянцевського опису)
(2020) Безсмертна, Юлія
У статті розглянуто особливості найму служителів у середовищі козаків на прикладі полкового центру м. Полтави. Козаки були провідною частиною соціуму Гетьманщини другої половини XVIII ст. Їх поділяють на кілька мікрогруп відповідно до майнового становища, ставлення до несення військової служби та виконання повинностей. Тож для детальнішого аналізу у цій статті серед представників козацького стану виокремлено очільників домогосподарств, які наймали слуг. Умовно поділено їх на урядову й неурядову козацьку старшину, "військових слуг" і "сотенних" козаків. Така класифікація якнайкраще характеризує тогочасну диференціацію у місті за посадою, матеріальним становищем чи професійним заняттям. За матеріалами Румянцевського опису проведено підрахунки кількості слуг у господарствах представників зазначених груп козаків у місті. Також зроблено спробу прослідкувати, чи існує залежність між престижністю соціального статусу, рівнем займаної посади та кількістю слуг у роботодавця. Порушено питання щодо причин, які спонукали господарів наймати слуг, і статевої преференції під час приймання на службу.
In memoriam: Михайло Кірсенко
(2023)
19 вересня 2023 р. могилянську громаду сколихнула жахлива звістка про трагічну і передчасну смерть засновника кафедри історії НаУКМА та її багаторічного професора — Михайла Володимировича Кірсенка. Колеги та учні його смерть сприйняли як завершення епохи становлення і першого етапу розвитку історичної науки в давніх стінах Академії після її відновлення у 1992 р.
In memoriam: Сергій Горін
(2023)
1 серпня 2023 р. пішов у засвіти колишній доцент кафедри історії НаУКМА, доктор історичних наук Сергій Миколайович Горін. Сергій Миколайович вирізнявся принциповістю, загостреним почуттям справедливості і безкомпромісністю своїх високих наукових стандартів. Він залишиться в пам’яті своїх учнів і колег як талановитий лектор і визначний науковець.
In memoriam: Тетяна Балабушевич
(2023)
Шок, заперечення, розпач, жаль... Ці та інші подібні почуття охоплюють серця багатьох людей, яким пощастило знати чудову людину, відому дослідницю, ветерана й співзасновницю кафедри історії НаУКМА Тетяну Аркадіївну Балабушевич, яку трагічна загибель вирвала з наших лав.
Oбраз "ідеального короля" в інструкціях послам Руського воєводства на сейми 1669–1673 років
(2022) Знак, Марта
У статті проаналізовано сприйняття шляхтою трьох сеймикових кіл Руського воєводства короля Міхала І Вишневецького. Джерелом для цієї розвідки стали формули пошанування, вміщені в інструкціях послам на сейм 1669–1673 рр. Згадка та подяка монаршій особі були обов’язковою їх частиною. Здебільшого її прописували у вступній клаузулі, після зазначення часу й місця парламентського зібрання та імен обраних послів. У шляхетському соціумі Речі Посполитої сформувалися дві опінії щодо особи правителя: ідеальна, що побутувала в мовно-писемній традиції, та реальна, яка опиралася на реляціях панівної еліти з троном. У документальних джерелах, що проливають світло на діяльність шляхетських зібрань, відображено "портрет зразкового правителя", якого би бажали бачити політично активні репрезентанти шляхетського стану. Ідеальні образи короля-батька й мужнього рицаря були елементами світоглядної культури шляхти. У статті продемонстровано, як відрізнялося реальне ставлення річпосполитської еліти від описаного в інструкціях послам на сейм на прикладі одного короля.
Review: Paul Srodecki. Antemurale Christianitatis. Zur Genese der Bollwerksrhetoric im östlichen Mitteleuropa an der Schwelle vom Mittelalter zur Frühen Neuzeit. - Matthiesen Verlag, 2015. - 532 S.
(2018) Grygorieva, Tetiana
Review: "Paul Srodecki. Antemurale Christianitatis. Zur Genese der Bollwerksrhetoric im östlichen Mitteleuropa an der Schwelle vom Mittelalter zur Frühen Neuzeit. - Matthiesen Verlag, 2015. - 532 S.".
Активи, альтернативи і перспективи історії (до 30-річчя кафедри історії в НаУКМА)
(2023) Кірсенко, Михайло
Життя схоже на піщаний бархан чи закрижанілу кучугуру: видряпуймося нагору повсякчас, аби не сковзнути в прірву; неможливо залишитись пасивно на місці. Замолоду шукаємо себе в світі, з плином віку і часу віднаходимо Всесвіт у собі. Ми пагінці й не дамо ся поховати, тож плекаймо самобутність і визначаймось у довкіллі, не хизуймось, а навчаймо і вчімось, добираймо гідні вартості й позбуваймось мотлоху, спілкуймось і борсаймося, сперечаймось (проте не сварімось), вагаймось і сумніваймось, долаймо перешкоди, мріймо і діймо, рухаймось і не втрачаймо віри в майбуття.
Біженці у Києві у роки Першої світової війни: ідентичність, досвід, особисті історії (за матеріалами київського перепису біженців 1916 р.)
(2019) Бетлій, Олена
Статтю присвячено досі нерозробленій в історіографії проблемі – біженцям, які осіли у Києві після масового переміщення населення із західних губерній Російської імперії у 1915 р. Для розкриття цієї теми проаналізовано матеріали перепису біженців, проведеного Київським відділенням Комітету її імператорської високості великої княжни Тетяни Миколаївни у лютому 1916 р. Вони зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ, і досі не отримали належного опрацювання в дослідженнях з історії біженства періоду війни. З метою ґрунтовного розкриття цієї проблематики у статті запропоновано огляд дослідницького підходу, викликів у вивченні історії біженства в Російській імперії, діяльності Київського відділення Тетянинського комітету з реєстрації біженців у місті. На основі опрацьованих карток перепису розглянуто індивідуальний зріз біженства, звернуто увагу на такі аспекти, як ідентичність, причини вигнання, досвід працевлаштування та виживання у Києві. В результаті проведеного дослідження було показано, що історію біженства "знизу" досі не написано. Матеріали ж перепису допоможуть це зробити. Вони дадуть змогу з’ясувати, що відбулося з переселенцями після того, як вони знайшли у Києві свій тимчасовий притулок. З огляду на те, що картки перепису складали в процесі опитування біженців, вони стають чи не єдиним джерелом, в якому біженці, хоч і за посередництва представників Комітету, але все ж проговорювали свою історію та ділилися своїм досвідом. З нотаток, що містять заповнені бланки, у цій статті проаналізовано лише ті аспекти, які дають змогу відповісти на запитання про самоідентифікацію, обставини виселення, робітничу зайнятість (з урахуванням ґендерного аспекту), переживання біженства як стану. Завдяки проведеному аналізу можна краще зрозуміти і повсякденне життя мешканців Києва періоду війни, адже умови проживання біженців відображали реалії життя киян відповідно до їхнього соціального статусу.
Більше ніж путівник: емоційний відгук і особисті враження від мандрівок до Києва в подорожніх записках зламу XVIII-XIX ст.
(2018) Диса, Катерина
У статті на прикладі подорожніх записок трьох авторів: німецького лікаря Оттона фон Гуна, російського письменника-сентименталіста Владіміра Ізмайлова та російського князя Івана Михайловича Долгорукова, які відвідали Київ на початку ХІХ ст., розглянуто ті риси записок, що відрізняють їх від путівників, які з’являться трохи пізніше – в середині ХІХ ст. Попри деякі спільні аспекти, як-от місця, обов’язкові для відвідання, захоплення святинями і старовиною, ці два різновиди подорожньої літератури мали і значні відмінності. Адже кожен із мандрівників мав власний порядок денний, що визначав унікальність його маршруту. А найголовніше – подорожні записки, на відміну від путівників, фіксували живу реакцію людей на те, що вони бачили в місті. Ця реакція залежала від багатьох факторів: віку, характеру, особистих уподобань мандрівника. Окрім того, подорожні записки відображали повсякденні практики міста і містян, а також особисті спостереження і враження від них подорожнього.
Витворення "нової людини" в контексті реформи середньої освіти в СРСР 1958 року
(2019) Асанішвілі, Микола
Ідея створення "нової людини" була притаманна радянським керманичам протягом усього існування СРСР. Задля виховування людини керівники держави застосовували різні методи, починаючи від репресій у найширшому розумінні цього явища, і закінчуючи насаджуванням моральних категорій та правил, які мали на меті конструювання людської реальності. Автор цієї статті доводить на прикладі шкільної реформи використання репресивного апарату щодо школярів та вчителів під час змін середньої освіти в СРСР 1958 р. Мета статті зумовлена поділом історії СРСР на різні періоди. Такий підхід небезпечний тим, що науковці шукають унікальне та відмінне в кожному відрізку "радянського часу", при цьому часто нехтуючи явищем "тоталітарного", яке було притаманно всім періодам СРСР. Експеримент 1958 р. над загальноосвітньою школою мав виховати "радянську людину". Оскільки в офіційному дискурсі "радянський" означало – "колективний", "робітничий", школу зробили закритою системою, в якій мали виховувати ці якості. через навчальні плани та програми змінили мову, зовнішній вигляд та простір. Також школярів і вчителів інтегрували в колективи підприємств і колгоспів задля отримання практичних навичок. Однак такий експеримент породив практики відторгення та несприйняття шкільної реформи усіма залученими акторами. Результати дослідження дають змогу в широкому сенсі зрозуміти, що період "відлиги" не означав відмову від сталінських тоталітарних практик, як публічно заявляли тодішні лідери країни. Ці практики упокорення та виховання постали у нових формах, через насаджування моральних категорій. Важливим результатом шкільної реформи 1958 р. була зміна соціальної стратифікації СРСР 1970–1980-х рр. Причиною цього був "штучний бар’єр" у вигляді реформи, який заважав громадянам здобути вищу освіту.
Військове мистецтво Богдана Хмельницького та інших козацьких командувачів протягом 1648–1651 рр.: досягнення, недоліки і невтішний фінал
(2019) Гаврилюк, Іван
Повстання Б. Хмельницького стало поворотною подією в історії Речі Посполитої, а 1648 р. історики слушно вважають за момент, що розмежовує часи її слави й могутності від доби упадку. Поразки коронних військ під Корсунем, Пилявцями, Батогом тощо, фактичні "капітуляції" під Зборовом і Жванцем засвідчили не лише кризу старопольського військового мистецтва, а й складну суспільно-економічну ситуацію в польсько-литовській державі. Розсудливим намаганням вирішити "козацьке питання" мирним шляхом бракувало передбачливості й сміливості, а спроби реформування державного устрою були зведені нанівець унаслідок громадянської війни (рокошу Любомирського) 1665–1666 рр. Козацька Україна (Гетьманщина) також переживала складні часи: здобуту в 1649 р. фактичну незалежність від Речі Посполитої вже за п’ять років було формально втрачено; козацьке військове мистецтво після короткочасного підйому в середині XVII ст., через брак реформ, які майже неможливо було проводити в умовах безкінечних воєн, а також брак відповідної волі у більшості наступних після Б. Хмельницького гетьманів, швидко стало на шлях невідворотної стагнації. Головною метою статті є оцінка розвитку військового мистецтва Богдана Хмельницького та інших козацьких командувачів протягом 1648–1651 рр., аналіз їхніх успіхів і помилок у цей часовий проміжок, а також пояснення причин великих козацько-татарських перемог у перші роки повстання під проводом Хмельницького. Наприкінці дослідження я пояснюю, чому знані звитяги з 1648– 1651 рр., а також комплекс соціально-економічно-політичних змін, що мав місце на землях сучасної України в середині XVII ст., закінчилися де-факто поразкою.
"Давидова сколота": історико-філологічна замітка до тексту "Повісті временних літ"
(2023) Арістов, Вадим; Дегтяренко, Марина
У статті розглянуто фрагмент статті 1097 року "Повісті временних літ", де вжито слово-гапакс "сколота" у зв’язку зі звинуваченнями володимирського князя Давида Ігоровича в осліпленні теребовльського князя Василька Ростиславича. Проаналізовано традицію тлумачення цього слова у пізньосередньовічних і ранньомодерних текстах, зокрема літописних компіляціях XV–XVI ст. та історичній праці Василя Татищева. Вдалося продемонструвати, що автори або переписувачі цих текстів точно не розуміли слова "сколота". Вони намагалися замінити його іншим висловом, переформулювати фразу або просто скоротити цей фрагмент "Повісті временних літ". Зроблено огляд варіантів перекладу відповідного місця тексту в модерних наукових перекладах на різні мови. У більшості випадків учені тлумачили слово "сколота" і відповідний відрізок хроніки відповідно до загального розуміння контексту і спираючись на художній смак. Простежено можливе походження слова. Проаналізовано його місце у хронікальному наративі, зокрема в контексті прямої прямої мови персонажів. Автори роблять висновок, що слово "сколота" має слов’янську етимологію і є одним із реліктів живого мовлення києворуської еліти.
Два документи з історії Києво-Могилянської академії ХVІІІ ст.
(2019) Мицик, Юрій
У публікації подано два документи із фондів Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, що стосуються історії Києво-Могилянської академії ХVІІІ ст. і до цього часу не були введені до наукового обігу. У супровідному тексті проаналізовано ці документи, наведено невідомі дані щодо біографій вихованців Києво-Могилянської академії.
Державний контроль над радянським суспільством у 1920–1930-х рр.: історіографічний огляд
(2023) Клименко, Оксана
У статті подано загальний огляд історіографії щодо державного контролю над радянським суспільством у міжвоєнну добу. Розглянуто три елементи, що були в основі формування "нового радянського світу", про який заявляли більшовики. Зазначено ключові праці, присвячені повсякденному життю в СРСР та історії робітників. Також згадано дослідження на тему творення образу "нової людини" й виховання радянських громадян. Окрім того, охарактеризовано розвідки про "новомову" науковців різних спеціальностей, оскільки ця проблематика перебуває у дослідницькому полі філологів, істориків і вчених інших спеціальностей. Адже витворення нового стилю, того, як говорити про країну, суспільство, про себе, супроводжувалося і державною мовною політикою, і "мовними іграми" самих громадян, які перебували у пошуках стратегій правильної поведінки. У статті розглянуто контекстуальні праці західних дослідників на зазначені питання і водночас зроблено акцент на працях українських учених про державний контроль над радянським суспільством.
Джерела до історії Церкви в повоєнній Україні: досвід історико-антропологічного дослідження
(2019) Шліхта, Наталія
У статті охарактеризовано основні групи джерел для історико-антропологічного дослідження життя Церкви "під комунізмом" на прикладі Російської Православної Церкви та насильницьки "возз’єднаної" з нею греко-католицької громади в повоєнній Українській РСР середини 1940-х – початку 1970-х рр. Також надано характеристику архівним сховищам і фондам як в Україні, так і за кордоном, де зберігаються ці джерела. Авторка прописує методологічні засади дослідження і вибудовує аналіз з урахуванням сучасних дискусій щодо джерельної цінності та достовірності текстів радянської доби. Значне розширення дослідницьких питань, а тому і джерел, що дають змогу їх вивчити, є одним із наслідків застосування історико-антропологічного підходу до дослідження "радянського" загалом і життя Церкви в радянській державі зокрема. Залучення найрізноманітніших джерел – від офіційних документів до его-свідчень, від статистичних матеріалів до усноісторичних інтерв’ю, від періодичних видань до "листів у владу" – водночас стає своєрідним викликом, адже дослідник має розуміти характер кожної з групи джерел і володіти методологічним інструментарієм для їхнього аналізу.
"Директор України". Поведінкові механізми та специфіка професійних відносин Першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
(2021) Бажан, Олег
На підставі детального вивчення та аналізу корпусу архівних джерел і свідчень сучасників подано характеристику методів і принципів Петра Шелеста з добору кадрів на ключові посади в Українській РСР, його стосунків із підлеглими у процесі роботи, формування найближчого кола соратників. Проведено аналіз персонального складу політбюро ЦК КПУ в 1963–1972 роках. Спираючись на мемуарні джерела, вивчено риси характеру, описано особисті якості, своєрідність стосунків першого секретаря ЦК КПУ з підлеглими, вищим керівництвом радянської держави та членами родини. Проукраїнський курс керівника республіканської партійної організації дістав відображення і в авторській книжці "Україно наша Радянська", що побачила світ у 1970 р. На перший погляд відверто ідеологічно-пропагандистська, праця Петра Шелеста наочно демонструвала увагу республіканської партійно-державної еліти до соціально-економічних проблем України, зацікавлення її історією та культурою. Автор статті з’ясовує основні тенденції у розвитку системи пільг і привілеїв радянської номенклатури у період "застою". Виявлено причини та закономірності, які зумовили скинення Петра Шелеста з політичного Олімпу.
Дисидентський рух на Сумщині в 1960 – на початку 1980-х рр.: особистості, ідеї, напрями діяльності
(2019) Рожкова, Людмила
У статті висвітлено основні аспекти дисидентського руху на Сумщині в 1960 – на початку 1980-х рр. Автор акцентує увагу на регіональних особливостях дисидентського руху. Проаналізовано творчість письменників-"шістдесятників" як явища національно-культурного та суспільно- політичного життя, їхній внесок у правозахисний рух. Визначено напрями та ідеологію дисидентського руху, зокрема ідеологічну спрямованість творчості "шістдесятників" Сумщини. Досліджено форми діяльності дисидентів на теренах Сумщини. Охарактеризовано участь уродженців Сумщини у діяльності українських та загальносоюзних правозахисних організацій. Розглянуто, яким чином реагували на діяльність дисидентів керівництво обласної організації Компартії України та радянські спецслужби (КДБ), як позначилася на творчій, професійній діяльності та приватному житті "шістдесятників", правозахисників їхня участь у дисидентському русі.
Документи Мгарського монастиря 1737 р. про визначних випускників Києво-Могилянської академії
(2020) Мицик, Юрій
У публікації подано три документи 1737 р. із Центрального державного історичного архіву у Києві, з фонду Мгарського монастиря, що стосуються історії Києво-Могилянської академії у першій половині ХVІІІ ст. і до цього часу не були введені до наукового обігу. У супровідному тексті проаналізовано ці документи, наведено невідомі дані щодо біографій вихованців Києво-Могилянської академії.
Друга італо-ефіопська війна у публіцистиці Євгена Онацького
(2023) Ситор, Антон
У статті проаналізовано еволюцію публіцистичного наративу щодо Другої італо-ефіопської війни (1935–1936) українського націоналістичного публіциста, члена Організації Українських Націоналістів та її представника у фашистській Італії Євгена Онацького (1894–1979). Цю еволюцію представлено в контексті спроб Онацького поєднати у своїй україномовній публіцистиці апологію італійського колоніалізму та адвокацію права українського народу на національне самовизначення, а також його намагань поширювати свої погляди на італійську агресію як серед верхівки ОУН, так і з-поміж представників інших еміграційних середовищ. Розвиваючи свою аргументацію, Онацький транслював для своїх читачів тези італійської імперської пропаганди, що в цій статті розглянуто як частину великої мережі риторики й тем, спільних для модерних колоніальних потуг. Упродовж 1935–1936 рр. Онацький заявляв про "несправедливість" розподілу колоній між провідними імперіями, обстоював цивілізаторську місію режиму Муссоліні, апелював до "варварства" ефіопів із використанням расистської риторики, а в 1936–1937 р. сформулював інтерпретаційну схему, що з’єднувала профашистську, проукраїнську, антиефіопську та антирадянську позиції в єдину авторитарно-націоналістичну систему поглядів.

Browse

Browsing Наукові записки НаУКМА. Історичні науки by Title

Results Per Page

Sort Options