011. Дисертації

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/43

Browse

Now showing 1 - 20 of 224

4,5-дифункціоналізовані [1,2,3]-триазоли в синтезі нових [1,2,3]-триазолоанельованих піридинів, діазепнів та тіазепінів : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Сирота, Наталія; Вовк, Михайло
Дисертаційна робота присвячена створенню ефективних та препаративно зручних методів синтезу 4,5-біфункціоналізованих похідних 1,2,3-триазолу та дослідженню їх синтетичного потенціалу в процесах конструювання біопривабливих похідних [1,2,3]-триазолоанельованих середніх гетероциклів. Розроблено оптимальні умови одержання 4-(N-Boc-аміно)-1,2,3-триазол- 5-карбальдегідів, 4-аміно-1,2,3-триазол-5-карбонових кислот, 5-аміно-N-(2,2- диметоксиетил)-1Н-1,2,3-триазол-4-карбоксамідів та 4-(N-Boc-аміно)-1Н-1,2,3- триазолкарботіоамідів – перспективних будівельних блоків для побудови нових функціональнозаміщених типів конденсованих триазолів. Встановлено, що взаємодія 4-(N-Boc-аміно)-1,2,3-триазол-5- карбальдегідів з пентан-2,4-діоном (ацетилацетоном), малонітрилом, циклічними кетонами та β-дикетонами в умовах реакції Фрідлендера приводить до утворення функціоналізованих та карбоциклічних похідних [1,2,3]триазоло[4,5-b]піридинів, а циклоконденсація із пропандіовою (малоновою) кислотою або 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діоном (кислотою Мельдрума) дає 5-оксо-4,5-дигідро-1Н-[1,2,3]триазоло[4,5-b]піридин-6- карбонові кислоти. Показано, що 5-аміно-N-(2,2-диметоксиетил)-1Н-1,2,3-триазол-4- карбоксаміди в розчині мурашиної кислоти за кімнатної температури схильні до внутрішньомолекулярної циклізації у 5-гідроксизаміщені [1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепіни. Виявлено, що синтезовані 5-гідроксивмісні триазоло[4,5-е][1,4]діазепіни при дії S-нуклеофільних реагентів легко перетворюються у відповідні 5- сульфанілтриазолодіазепіни, які також можуть бути отримані однореакторним перетворенням N-функціональнозаміщених амінотриазолкарбоксамідів в метановій (мурашиній) кислоті за присутності S-нуклеофілів. Селективне відновлення функціональних гідроксильної та карбонільної груп 5-гідрокси[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепінів було вдало використане для синтезу тетра- та гексагідротриазолодіазепінів. З'ясовано, що аміногрупи тетрагідро- та гексагідро[1,2,3]триазоло[4,5- е][1,4]діазепінів суттєво відрізняються за своїми хімічними властивостями. Так, 4,5,6,7-тетрагідро[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепін-8(3Н)-они при дії ангідридів карбонових кислот ацилюються виключно по атому N4 з утворенням моноацильованих похідних, натомість гексагідротриазолодіазепін дає діацетильовану похідну. Запропоновано новий підхід до похідних 1,4,6,7- тетрагідро[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепін-5,8-діону, який полягає в трансформуванні 4-аміно-1,2,3-триазол-5-карбонових кислот під дією гідрохлориду етилгліцинату в присутності надлишку карбонілдіімідазолу (СDI) у відповідні аміди та внутрішньомолекулярній циклоконденсації останніх у цільові продукти при знятті захисної N-Boc-групи та обробленні NаОЕt. Послідовним літіюванням n-BuLi та тіокарбамоїлюванням алкілізотіоціанатами 4-(N-Boc-аміно)-1,2,3-триазолів розроблено зручний метод отримання відповідних 5-тіоамідів. Їх селективне S-алкілювання етилбромоацетатом та подальше дебокування стало ефективним варіантом синтезу похідних нової гетероциклічної системи [1,2,3]триазоло[4,5- e][1,4]тіазепіну. Наукова новизна одержаних результатів. Показано, що препаративно доступні 4,5-біфункціоналізовані похідні 1,2,3-триазолу є зручними синтетичними скафолдами для побудови перспективних для біомедичних досліджень триазолоанельованих гетероциклів. Знайдено, що циклоконденсація 4-(N-Boc-аміно)-1,2,3-триазол-5- карбальдегідів із метиленактивними сполуками є ефективним методом отримання функціоналізованих та карбоанельованих триазоло[4,5-b]піридинів. Розроблено оригінальний варіант синтезу 5-гідрокси- та 5- сульфаніл[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепінів, що базується на внутрішньомолекулярній циклізації 5-аміно-N-(2,2-диметоксиетил)-1Н-1,2,3- триазол-4-карбоксамідів в розчині метанової (мурашиної) кислоти та при дії відповідно S-нуклеофілів. Визначено оптимальні умови селективного відновлення гідроксильної та карбонільної груп 5-гідрокситриазолодіазепінів отримання до відповідних тетрагідро- та гексагідро[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]діазепінів, синтетичний потенціал яких було вивчено у реакціях ацилювання. Показано, що 4-(N-Boc-аміно)1,2,3-триазол-5-карбонові кислоти є принципово новими реагентами в двостадійному синтезі раніше невідомих триазоло[4,5-е][1,4]діазепін-5,8-діонів. Запропоновано препаративно зручний та ефективний шлях до похідних нової гетероциклічної системи [1,2,3]триазоло[4,5-e][1,4]тіазепіну, який передбачає 5-тіокарбамоїлювання 4-(N-Boc-аміно)-1,2,3-триазолів та подальше S-алкілування і внутрішньомолекулярну циклізацію отриманих 5-тіоімідатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні нових та препаративно доступних методів синтезу [1,2,3]-триазолоанельованих піридинів, діазепінів та тіазепінів, дослідженні їх хімічного та біологічного потенціалу. Методами біоскринінгу серед синтезованих сполук виявлено речовини із помірною антибактеріальною та протигрибковою активностями.
Framing of reputationally damaging events in Russia's strategic communication during the full-scale Russo-Ukrainian war : dissertation to obtain the degree of Doctor of Philosophy
(2026) Kuzmenko, Hlib; Kvit, Serhiy; Romaniuk, Victoriia
PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 061 "Journalism" (06 – Journalism). – National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, 2026. During the full-scale Russo-Ukrainian war Russia has caused several events that damage its reputation, undermine its image and strategic narratives. Such events may include war crimes and severe violations of international law like civilian harm, conflict-related sexual violence (CRSV), executions of prisoners of war (as well as mutilation of their bodies etc.). Hence, as a part of its general warfare and specifically the information war (Russia’s way of strategic communication) Kremlin’s system has been trying to re-construct the social reality to reduce the reputational damage and preserve its image using specific framing. The aim of this PhD thesis (dissertation) is to highlight framing Russia uses for reputationally damaging events in the full-scale war in the context of Russia’s strategic communication. Such events include three central "humanitarian" categories (civilian harm, CRSV, executions of prisoners of war and related crimes) The four research questions (RQ) were formulated as follows: • RQ1: What are the main frames that Russia uses to communicate reputationally damaging events during the full-scale Russo-Ukrainian war?• RQ2: What are the patterns of these frames by (sub-)categories of the events? •RQ3: How do these frames interact with Russia’s strategic narratives? • RQ4: What is the mechanism of Russia’s framing of reputationally damaging events in the context of its strategic communication? In the theoretical chapter, Russia’s strategic communication is defined as information war and analyzed using Lasswell’s classical model. The theoretical exploration identifies two major strategic narratives Russia relies on in the full-scale Russo-Ukrainian war: "the great power" and "external threat, Russia vs. the West". These two narratives, which are labeled metaphorically as "Two Evil Matryoshkas" are crucial elements of Russia’s discourse and the system of strategic communication, whereas frames represent the next discourse level after strategic narratives. The empirical part includes thus two stages: 1) three sub-studies of qualitative exploratory frame analysis of the more "prominent" cases of civilian harm, CRSV, and POWs-related crimes with a preceding pilot exploratory sub-stage – sub-study of typical civilian harm cases; and 2) quantitative frame analysis of both the "typical" and "prominent cases" sub-samples. This empirical part focuses on framing that is conducted through messages, statements, comments, and "non-communications" of Russia’s official communicating actors in a connection to what is labeled here as reputationally damaging events. In total, 370 cases and 408 texts were analyzed. Additionally, within an early pilot exploratory study, 43 cases of civilian harm perpetrated by Russia were analyzed. For the frame analysis in the core stages, the 6-tier frame analysis model is introduced. It involves describing the six features of a frame: four of its functions (based on Entman, 1991; 1993), crisis response (based on crisis response strategies and groups in Coombs, 2007 approach), and interaction of a frame with strategic narratives of Russia. The qualitative stages (exploratory stage and pilot stage) involve using manual coding at basic tools like Google Sheets / Microsoft Excel and Microsoft Word for data structuring. For analysis in the quantitative stage, IBM SPSS statistical software and Google Sheets / Microsoft Excel were used. The AI models Gemini 3.5 Flash, Claude Opus 4.8, and ChatGPT 5.5 were used as supplementary instruments to assist in data collection (web search) and processing (structuring, transforming string into quantitative identifiers, and pre-coding of texts) with further manual verification. According to the results, Russia’s framing varies between categories of cases as well as between more "typical" and more "prominent" sub-categories of cases. For typical cases of civilian harm, CRSV, and POWs-related crimes, Russia tends to apply strategic silence – seemingly, treating those cases as events that are not worth addressing at all. However, for example, for the "prominent" cases of civilian harm, Russia usually applies explicit deny (e. g. the "bloody provocation / anti-Russian insinuation" frame, which shifts the blame on the enemies) or diminish frames (legitimization of the attack using "hit military targets" frame). The results of the empirical research also demonstrate that frames serve not only as structural elements of strategic narratives, but as switchers / enablers of Russia’s strategic narratives. Theoretically, when Russia’s "great power" is undermined, Russia may use framing to protect the "great power" narrative explicitly, switch to the alternative narrative ("external threat, Russia vs. the West"), preserve the "great power" narrative but highlight the alternative one, support both narratives actively, or preserve them both passively through strategic silence. However, in practice, Russia tends not to protect the "great power" image actively and instead either relies on passive reaffirmation, or switches attention on the "external threat, Russia vs. the West" narrative. The scientific novelty of the study is reasoned by several factors. Firstly, the research is perhaps the first attempt at systemizing empirical and theoretical data on Russia’s use of framing within its strategic communication in the context of crisis communication (reputationally damaging events) during the full-scale Russo-Ukrainian war. According to the results of this study, when a reputationally damaging event happens, Russia’s narratives are undermined, and framing is then used within Russia’s crisis communication, interacting with strategic narratives in a certain way like reaffirming it, switching to an alternative narrative etc. Secondly, this study introduces the 6-tier frame analysis model, which is an effective tool of deconstruction of Russia’s framing in the context of crisis communication and Kremlin’s strategic communication system. Thirdly, this research fills in the empirical gaps by systematic empirical analysis of framing in Russia’s official representatives’ statements for the cases of civilian harm, CRSV, and POWs-related crimes. Fourthly, the research provides an alternative perspective on the interaction between frames and strategic narratives, where frames are not only seen as the building blocks of strategic narratives but as entities that serve as their switchers (or rather switchers between narratives). In the practical context, this study provides implications for Ukraine’s and its allies’ understanding of Russia’s information war and prediction of Russia’s patterns of framing reputationally damaging events. This also includes notions that Russia’s framing does not usually follow the "normal" protocols of crisis communication, instead treating war crimes as events unworthy of mentioning or events of e. g. rumor-level. This research also provides grounds for further analytics using the 6-tier frame analysis model and general theoretical and empirical insights that could be used for education content, analytical and media publications.
Genocidal Intent to Destroy a National Group in Whole or in Part : dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy
(2026) Vishchyk, Maksym; Antonovych, Myroslava
PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 293 "International Law" (29 – International Relations). – National University of "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, 2026. The interpretative frameworks of the law of genocide have traditionally overlooked the nuanced contextualisation of the crime’s elements application based on the identity of the protected group targeted. Since a human group and its right to exist is at the heart of the criminalisation of genocide, the interpretation of the crime’s elements – despite preserving the necessary interpretative core – inherently depends on the very identity of the targeted entity. The problem has been particularly relevant in cases of intent directed at the destruction of national groups, raising three fundamental challenges. The first set of problematic aspects concerns the very definition of a national group in international criminal law, as well as its distinction from other groups. The discussions question whether it is necessary and desirable to single out national groups for the purposes of defining genocidal intent at all or, instead, to view all protected groups as an aggregated entity. Further complications relate to what should be the core of a national group’s definition with theories ranging from requiring shared citizenship, to national origin and national identity in the sense of membership in a nation as a complex sociopolitical entity. Inherently, an interconnected issue concerns the definition of a concept of a nation, per se. The second category of intricate legal issues relates to the scope and direction of the required genocidal intent. In particular, they concern the question of defining the national group "in whole" contrasted with the national group "in part" as two alternative manifestations of the intent’s scope. Where the part is targeted for destruction, such a part must be substantial towards the group "in whole". Yet, an algorithm for evaluating the substantiality of the targeted part has traditionally been blurred and full of gray zones. Likewise, the question arises of whether intended destruction, especially in cases of targeting national groups, is limited to physical or biological destruction elimination sought or can, more broadly, also incorporate the group’s social disintegration. Lastly, international legal doctrine and jurisprudence have mainly lacked a comprehensive, sequential and coherent methodology for inferring genocidal intent from indicators. The purpose of the dissertation study is to provide a comprehensive and coherent interpretation of the law of genocide pertaining to the outlined contested issues of the definition of genocidal intent directed at the destruction of national groups "in whole" or "in part", as well as to further test their application in the context of Russian atrocities in Ukraine. The dissertation represents a first-of-its-kind, holistic and multidisciplinary study of the special intent element in cases where national groups are targeted for destruction. The study represents a step-by-step methodology for the assessment of various layers and levels of the intent, pinpointing the gaps and inconsistencies frequently or overall missing or significantly overlooked, both in the commentaries and international jurisprudence. The study also offers ways to bridge the gaps and address the inconsistencies by evaluating various potential approaches and selecting the soundest legal interpretations for the purpose of cohesive application of the law of genocide in a systemic way. In particular, the novelty is attested by the following results distinguishing the present study from other research materials in the field of the law of genocide, international criminal law and public international law more broadly: • The study offers a thorough overview of the approaches to delineate protected groups (labelling them as "distinctionist" and "aggregationist" based on their tendency to prefer or avoid delimitation of protected groups), weighing the benefits and drawbacks of each of them, and proposing an interpretation that avoids major legal risks and conflicts. • The study provides the definition of national groups based on the rigorous discussion of its key characteristics, which is mainly missing in the contemporary commentaries. The study outlines the flaws in the definition of the national groups unfoundedly adopted by certain international jurisprudence, which associates membership in a national group with citizenship, instead proposing a definition linking national groups to nations. The study likewise addresses the key potential challenges and criticisms linked to this approach. • The study presents a first-of-its-kind guidance on interpreting the meaning of the intent to destroy national groups "in whole". It contextualises the definition of the group "in whole" to all protected groups, focusing particularly on national groups, drawing on both objective factors and subjective perceptions of perpetrators and victims. • The study lays out a comprehensive framework for evaluating the intent to destroy a national group "in part". The study provides a rigorous assessment of the substantiality requirement related to the targeted part, evaluating various approaches to the substantiality analysis proposed by the jurisprudence or implicitly stemming from it, concluding on the most sensible and well-founded one. • The study presents a unique proposal for situating the "leadership factor" (i.e., targeting the protected group’s leaders) within the methodology of intent assessment. • The study provides for a meticulous analysis of the nature of the intended destruction required by the mens rea element, evaluating whether the term "to destroy" may encompass the group’s social disintegration in addition to physical or biological forms of eradication sought. • The study offers a comprehensive framework for a step-by-step evaluation of indicators relevant to the assessment of the presence of the intent to destroy national groups. • The study supplements legal findings with the unique attempt to apply the developed framework to the factual context of the Russian atrocities in Ukraine following the 2022 full-scale invasion. Element by element, the study evaluates the scope of underlying acts committed, the alleged targeted group, and indicators capable of both proving and disproving the existence of genocidal intent to destroy the Ukrainian national group. • The study provides a preliminary hypothesis on the commission of the crime of genocide in Ukraine on the basis of the developed methodologies and legal theories. The dissertation study is expected to be of substantial use for both further academic research in the field of the law on genocide and practical application by justice and civic society actors. Particularly, the dissertation study is expected to advance accountability efforts by the Ukrainian justice actors – prosecutors, judges, and investigators – by providing them with a clear methodology for the evaluation of genocidal intent in cases where targeting of the Ukrainian national group is alleged. The study is expected to assist the Ukrainian justice actors in understanding both the foundations of the mens rea element in general, as well as sub-elements of genocidal intent, which have to date received conflicting interpretations in both jurisprudence and legal doctrine. The findings of the study may also be of significant use and relevance to the Ukrainian civic society actors in their advocacy campaigns on the Russian atrocities in Ukraine by providing a coherent framework for the evaluation of the alleged intent behind the Russian actions.
Informal Employment in Ukraine and European Union Transition Countries : PhD thesis, July 5, 2018 for achieving the degree of PhD scholar of University Paris-Est, discipline: economics
(2018) Nezhyvenko, Oksana; Adair, Philippe
This thesis contributes to a better understanding of the nature of informal employment in transition countries in particular. We present the results of the first Ukrainian Undeclared Work Survey and compare its results with the Eurobarometer-2013. Undeclared work and envelope wages prevail in Ukraine and the EU, and the reasons for working undeclared are mostly driven by necessity. Second, we investigate the wage differentials and determinants in a set of nine EU transition economies with respect to informal employment, and the gender disparities of wage distribution. The significant wage penalty for informal employment proves always higher for females than for males. Regardless gender, individual and job characteristics explain more than half of wage penalty. A wage decomposition suggests that the difference between formal and informal employees is better explained on the demand side of the firms than on the supply-side of the workers. Third, we focus attention on informal employment in Ukraine. The division of all the employed population (formal employees, formal self-employed, informal employees and informal self-employed) suggests strong heterogeneity between these four categories and proves the human capital theory to be robust in as much as educational attainment is a major explanatory factor for formal employees only. Last, we examine prostitution as an informal activity from the demand side and the supply side. We produce four estimates of the number of sex workers in the EU and Ukraine. Our lower bound estimate from the data on HIV prevalence suggests that there are circa 542,000 prostitutes in the EU and 33,000 in Ukraine as of 2010. The legalisation of brothels is positively correlated in all our models with three Estimates in the EU-28 and Ukraine.
Malign Legal Operations (MALOPs) in International Law in the Context of Russia’s Invasion of Ukraine: Dissertation to obtain the scientific degree of Doctor of Philosophy
(2023-12-27) Fisher, Brad; Petrov, Roman
Dissertation to obtain the scientific degree of Doctor of Philosophy in the Field "29 Iinternational relations", specialty 293 "International Law". – National University of Kyiv – Mohyla Academy, Kyiv, 2023. This research offers the theory of Malign Legal Operations (MALOPs) as a complex and multifaceted challenge in contemporary international conflicts that both manipulates and threatens Public International Law (PIL). The need for a comprehensive framework to understand the intricate and increasingly influential nature of these operations has become paramount. The international rule of law hinges on unanimity among states, revealing the absence of a universally agreed-upon interpretation of international legal instruments and fundamental principles. These norms are designed to regulate state behavior, prevent conflict, and maintain global stability. However, state actors like Russia and China have demonstrated a sophisticated understanding of this system, exploiting its intricacies for strategic gains. As a result, we find ourselves at a crossroads where the principles of the international legal order are weaponized and manipulated in pursuit of political objectives. This nuanced phenomenon is exemplified in the complex interplay of state actors, legal instruments, and information warfare. Hence, understanding the nature, implications, and counter-strategies related to MALOPs has become crucial in maintaining international stability and upholding the customs and principles of the law itself. This situation underscores that the international legal system is a battleground where states vie for influence and shape perceptions of legitimacy to advance their political objectives. As such, the law, particularly PIL, should be considered both an instrument of conflict and an operating domain within which conflict occurs. Traditionally, the acquisition of power was synonymous with military force, but modern conflict introduces a new paradigm. It suggests that power shifts can be achieved through the artful manipulation of international legal norms, blurring the lines between the legal and political domains. This ability to acquire power without the overt use of force represents a form of asymmetry, even for those confronted by more powerful adversaries. This research delves into the complexity of this asymmetric phenomenon, one that creates power disparities by twisting international norms and laws to prevent measured responses from those who adhere to these norms. The terminology often employed to describe this multidimensional strategy is hybrid warfare. Yet, this term falls short of comprehensively capturing the essence of the challenge posed by MALOPs and has no normative significance within the accepted body of PIL. Similarly, the concept of lawfare exists as a bumper-sticker attempt to educate non-lawyer decision-makers, military leaders, and politicians about the use of law to achieve strategic military objectives. It originally applied primarily in the context of non-state radical organizations. However, the term has undergone various redefinitions, leading to debate and over-politicization. Ultimately, it has failed to provide a satisfactory characterization of the role of law, particularly PIL, in modern conflict. As such, the dissertation introduces the concept of MALOPs, aiming to serve as an all-encompassing framework to describe, identify, and counter the modern manipulation of legal domains. It distinguishes between clever applications of legal mechanisms within the boundaries of the law and manipulations that involve mischaracterizing or distorting the law's spirit and intent to feign legitimacy. This comprehensive framework is essential for recognizing and addressing the multidimensional nature of MALOPs. The dissertation provides numerous historical and contemporary examples of these operations, including in-depth legal analysis and emphasizing the critical need for this framework in contemporary international affairs. The principal example is Russia’s invasion of Ukraine that began in 2014 and continues today. However, Russia’s invasion of Georgia in 2008, China’s illegal accession of territory in the South China Sea, and the legal manipulations of transnational terrorist organizations and unrecognized entities are also major examples used throughout this research. The introduction provides an overview of the problem and summarizes this author’s research and contributions to the state of the art. Chapter 1 discusses the current crisis of international law and explores what role hybrid warfare has, if any, in contemporary legal discourse. It determines that the concept has no normative significance and should be discarded. Chapter 2 discusses the notion of lawfare as it relates to the current crisis and determines that the term has no commonly accepted meaning or significance beyond political applications. It, too, should be discarded. Chapter 3 formally introduces the theory of Malign Legal Operations and Chapter 4 provides the Counter-MALOPs toolkit. Finally, Chapter 5 addresses Russia’s 2022 total invasion of Ukraine and highlights several limitations and victories as it pertains to PIL and Russia’s aggression. This research is not a singularly comprehensive solution to the problem of malign legal manipulation, particularly between major state powers. However, it offers a new baseline for future researchers to explore this phenomenon and develop new and creative solutions. Perhaps the greatest challenge to the theory of MALOPs is that many states manipulate the law for political benefit. However, there exists a major difference between a state employing MALOPs as a matter of political expedience, or perhaps as a strategic blunder, and those recognized and unrecognized entities that employ MALOPs as a matter of state doctrine or strategy to achieve an objective. It is crucial to clarify that a mere violation of the law does not automatically constitute MALOPs. To be classified as such, the manipulation of legal domains must involve a particular level of sophistication, misrepresentation, or distortion of international norms. The dissertation outlines a range of tactics to counter and dissuade MALOPs, categorized within the Counter-MALOPs Toolkit. These strategies encompass the identification of MALOPs through literacy and intelligence, the disruption of these manipulations through integrated strategic litigation, the illumination of MALOPs, accountability mechanisms, and the defense of legal domains through legal resilience and deterrence, red teaming and war gaming, and the closure of legal gaps and loopholes. Furthermore, those engaged in the task of countering MALOPs are referred to as MALOPs Defenders. This term acknowledges the role of individuals, be they legal experts, policymakers, or international entities, in safeguarding international norms and confronting the manipulation of legal domains. It underscores the importance of education, awareness, and international cooperation in addressing this issue effectively. Ultimately, the existence of a comprehensive theory of Malign Legal Operations provides legal theorists and practitioners with a foundational framework to build a harmonious and principled body of international law. As President Zelenskyy aptly stated,"right now, it depends on our joint efforts whether humanity will have such an instrument as international law." The overarching objective is to preserve and protect international law itself, as it remains a crucial instrument for resolving conflicts and maintaining global stability. This research underscores the necessity of acknowledging the problem, creating a shared vernacular for discourse, and developing a foundational body of work to further the legal theory that safeguards international norms. In this era of evolving conflicts and manipulations of legal domains, preserving and safeguarding international law is of paramount importance, calling for collaborative efforts from governments, legal experts, and international entities alike.
Mechanisms of organizational adaptation to social disruption caused by the full-scale russian invasion of Ukraine : dissertation to obtain the degree of Doctor of Philosophy
(2026) Serdyuk, Artem; Pugachova, Olena
This PhD thesis is submitted in fulfillment of the requirements to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Program Subject Area 054 "Sociology" (05 – Social and Behavioral Sciences). – National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, 2026. Organizations are the primary structures through which societies coordinate economic activity, deliver services, and sustain collective life. On February 24, 2022, russia’s full-scale invasion of Ukraine shattered the conditions on which ordinary organizational life depends. The result is a social disruption: a rapid, externally imposed breakdown of the institutional arrangements that coordinate social life within a given territory. Two qualitatively different pathways of organizational adaptation now operate simultaneously on the same finite social fabric: the organizational pathway, through formal institutions (regulation, taxation, mobilization orders), and the self-organizational pathway, through informal institutions (trust-based partnerships, voluntary action, coordination without central direction). Under sustained warfare, the two pathways compete for the same resources and can interfere with each other. Institutional theory specifies how formal mechanisms produce conformity. Network theory predicts that inter-organizational ties shape recovery after disruption. The crisis-agency framework (L. Bevzenko) distinguishes the two pathways and predicts their mutual interference. None of these frameworks specifies how the mechanisms interact at the population level or where the thresholds between adaptive regimes lie. The object of research is organizational adaptation to social disruption caused by the full-scale russian invasion of Ukraine. The subject is the mechanisms of this adaptation and the regime structure their interaction produces. The research operates at the meso-level of organizational populations. The purpose is to establish how formal institutional and informal self-organizational mechanisms interact as a complex adaptive system to produce population- level outcomes in order to adapt to social disruption caused by the full-scale russian invasion of Ukraine. The research tasks are: to identify the mechanisms through qualitative interviews and establish their population-level distributions through a quantitative survey; to formalize them in an agent-based model and calibrate it against Ukrainian wartime data; to validate the model and map its empirically credible scope; and to establish through computational experimentation the regimes, tipping points, and reversibility of the wartime transformation. The theoretical foundation integrates the crisis-agency framework (L. Bevzenko), institutional theory (P. DiMaggio, W. Powell, C. Oliver), and network theory (D. Aldrich, R. Burt) within a complex adaptive systems logic (D. Byrne), supplemented by the Ukrainian sociology of emergencies (S. Makeiev, O. Pugachova), disaster sociology (P. Sorokin, E. Quarantelli), and organizational ecology (M. Hannan, J. Freeman). The empirical investigation comprises 37 semi-structured interviews with owners and managers of Ukrainian organizations (two waves, 2022–2023) and a structured CAWI survey of 35 organizations (February 2026). Twenty-seven empirically grounded mechanisms are computationally formalized in an agent-based model in NetLogo 7.0.3 with 38 behavioral rules. Validation combines pattern-oriented testing against 43 criteria across eight empirical domains, multi-model structural comparison, counterfactual scenario analysis, and complex systems diagnostics, across approximately 22,200 simulation runs in four experimental batteries. The empirical basis is supplemented by aggregate wartime data from the International Organization for Migration, the State Statistics Service, the Ministry of Finance of Ukraine, World Bank RDNA assessments, and Center for Strategic and International Studies (CSIS) and Centre for Eastern Studies (OSW) military analyses. Findings. The results show an institutional paradox. Government is necessary for organizational survival under warfare, but beyond a threshold, it crowds out the informal adaptation on which survival also depends. Under full government provision, domain expansion drops by 25.5 percentage points relative to the no-government condition. The self-organizational pathway outperforms the organizational pathway across all tested configurations, and decentralized configurations outperform centralized ones at every level of government capacity. Adaptation is dispositional rather than reactive: pre-existing prosocial dispositions determine outcomes more strongly than crisis severity. Three tipping points bound the system’s viability: military attrition, institutional capacity, and network connectivity; network fragmentation, not direct threat exposure, is the proximate cause of organizational death. The two pathways’ interaction produces four regimes, visualized in the phase diagram: Viable, Stressed, Degraded, and Collapsed. War damage is selectively irreversible: material infrastructure recovers when the threat recedes, but solidarity capital is consumed by the activation this adaptation requires. This is resilience without adaptation (Pugachova, 2025b): the system retains material capacity while losing the social fabric on which future adaptation would depend. Scientific novelty (original contribution). To our knowledge, this study is the first to show that organizational adaptation under sustained warfare behaves as a complex adaptive system with two interacting pathways rather than as a linear response to external disruption; the dissertation specifies how the pathways interact at the population level and where the thresholds between them lie. The study further develops the crisis-agency framework (L. Bevzenko) by computationally specifying and quantifying the institutional paradox. To our knowledge, this is the first demonstration of the structural advantage of the self-organizational pathway across the tested range of government capacity, threat intensity, and pre-invasion institutional structure under sustained warfare. The study further develops disaster scholarship by showing that organizational adaptation is dispositional rather than reactive. To our knowledge, this study is the first to establish network connectivity as an immediate condition of organizational survival rather than a resource for post-disaster recovery. The three-phase model of social tension (L. Bevzenko) is further developed by identifying a fourth (Degraded) regime, in which organizations persist at permanently reduced capacity without the relational infrastructure to recover. The pattern of resilience without adaptation (Pugachova, 2025b) is further developed through its computational specification and quantification. This study provides a systematic inventory of mechanisms of organizational adaptation under sustained warfare. The 27 empirically grounded mechanisms, 11 of which were discovered abductively without a prior theoretical template, constitute a new empirical base for computational formalization. The methodological contributions improve existing agent-based modeling practice through an eight-criterion assessment of ABM appropriateness and a validation-method selection framework covering 76 scenarios. Practical significance. The findings can inform state policy on organizational resilience under wartime conditions and post-war reconstruction, in particular by specifying the limit of regulatory and mobilization burden beyond which institutional provision begins to suppress self-organizational adaptation. The dissertation was prepared within the research topic «Sociocultural Transformations and Dynamics of Social Inequalities in Ukrainian Society» (state registration number 121U112229) at the Department of Sociology, National University of Kyiv-Mohyla Academy. The dissertation consists of an introduction, six chapters, conclusions, a list of references (176 sources), and six appendices.
Resource-Aware Embodied Intelligence through the Optimization of Data, Compute, and Trust : dissertation to obtain the degree of Doctor of Philosophy
(2026) Kuzmenko, Dmytro; Shvai, Nadiia
PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 122 "Computer Science" (12 – Information Technologies). – National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, 2026. Modern robotic systems must learn and act under hard constraints of wall-clock time, onboard compute and memory, and energy, while remaining safe, reliable, and understandable in interaction with people. State-of-the-art perception, decisionmaking, and vision-language models often assume large training budgets or cloud resources, which limits real-world deployment. This dissertation is aimed specifically at solving these problems. It develops a set of algorithms and system designs that reduce temporal and computational cost without degrading task performance, and extends the notion of efficiency to human-robot interaction in terms of trust, safety, and cooperation. In the dissertation, methods are proposed and experimentally studied for efficient perception from egocentric video, resource-aware object-goal navigation with visionlanguage components, time-efficient model-based reinforcement learning with policy distillation for multi-task deployment, and a manager-level mixture-of-experts for vision-language models that selects among experts at inference time according to memory and latency budgets. The work also introduces an experimental benchmark for Empathic Ethical Disobedience (EED Gym), which formalizes efficiency in humanrobot interaction as maintaining safety and cooperation while minimizing unnecessary risk and interaction overhead. The research applies methods of machine learning and control, including semisupervised learning with pseudo-labels, architectural selection and ablation of visionlanguage stacks, model-based reinforcement learning with trajectory optimization, policy and ensemble distillation, mixture-of-experts routing with budget-aware expert selection, and simulation-based human-robot evaluation with safety-aware reward shaping and trust metrics. The experimental program covers large-scale egocentric perception datasets for walking environments, embodied navigation in scanned 3D scenes, multi-task control domains, and scripted human-agent interaction scenarios. Scientific results obtained in the dissertation: – A methodology for label- and compute-efficient visual perception based on semisupervised learning for egocentric locomotion scenes. – Resource-aware configurations for vision-language object-goal navigation that trade off success and path efficiency against GPU memory and latency. – Algorithms for time-efficient model-based reinforcement learning and a distillation pipeline that compresses multi-task agents into compact deployable policies. – An energy-efficient RL extension with a fuel-consumption penalty that reduces operational energy use with minimal impact on lap-time performance. – A manager-level mixture-of-experts (MoIRA) for vision-language models that provides budget-adaptive routing over heterogeneous experts. – A benchmark and methodology for efficiency in human-robot interaction (EED Gym), formalizing trust, safety, and cooperation under constraints. Conducted experimental research: An experimental study was performed across four strands. For perception, semi-supervised pipelines on egocentric datasets were evaluated with accuracy and label-efficiency metrics and analyzed with confusion matrices and deployment footprints. For object-goal navigation, vision-language stacks were profiled on HM3D-based splits with success, SPL, and module-wise time/VRAM measurements, producing deployable configurations under limited memory. For model-based reinforcement learning, training recipes and distillation procedures were evaluated by wall-clock, reward, and policy size across multiple tasks, including generalization and ablations. For human-robot interaction, EED Gym scenarios were used to measure safety risk, trust dynamics, and cooperative payoff for baseline policies and learned agents, with interventions such as clarification and refusal. Practical significance: The proposed methods form a software and experimental suite for building robotic systems that operate within realistic budgets. Semi- supervised perception reduces annotation and training cost and is suitable for mobile or embedded devices. Resource-aware navigation stacks enable zero- or low-shot object-goal navigation under modest GPU memory. Time-efficient RL with distillation shortens training cycles and allows multi-task deployment on limited hardware. The MoIRA manager permits a single agent to adapt its expert usage to changing latency or memory budgets without retraining. EED Gym provides an evaluation environment for developers and researchers to quantify safety-aware efficiency in interaction with people. The first chapter of the dissertation is dedicated to the analysis of existing research in label-efficient perception, object-centric navigation with vision-language models, time-efficient reinforcement learning and policy distillation, mixture-of-experts for large vision-language models, and efficiency in human-robot interaction. It outlines the main problems and challenges, including the dependence on large annotation budgets, instability under memory limits, and the need to optimize not only compute but also interaction safety and trust. The second chapter is dedicated to the methodology and experiments for efficient perception in robotics. The chapter presents a class of semi-supervised pipelines for egocentric walking environments, describes pseudo-label mining and augmentation strategies, and shows how coarse-to-fine training schedules and compact backbones yield accurate recognition with reduced labeled data and practical deployment footprints. The third chapter is dedicated to vision-language frontier maps for object-goal navigation. The chapter analyzes alternative vision-language backbones and detectors, introduces a resource-aware composition of components, and studies how success and path efficiency change with memory and latency budgets. A set of recommended configurations is provided for machines with limited VRAM. The fourth chapter presents the main algorithms for time-efficient model-based reinforcement learning and policy distillation. Training and planning schedules are introduced to reduce wall-clock time without degrading reward, multi-task distillation is used to compress ensembles and controllers into compact policies, and a joint energyefficient RL study augments the reward with a fuel-consumption term, reducing fuel per lap of the race car with minimal impact on lap time. The chapter includes ablations, generalization studies, and deployment considerations. The fifth chapter introduces MoIRA, a manager-level mixture-of-experts for visionlanguage-action agents. It proposes two zero-shot routing strategies – embeddingbased cosine similarity and prompt-driven language model inference – and three model serving configurations, then validates the framework on GR1 and LIBERO benchmarks, demonstrating that specialist routing matches or outperforms generalist baselines with explicit control over memory and latency trade-offs. The sixth chapter focuses on human-robot interaction and the Empathic Ethical Disobedience Gym. The chapter defines tasks, metrics for trust, safety, and cooperation, and intervention policies, and shows experimental results that quantify efficiency in interaction beyond compute alone, including when a robotic agent should clarify, comply, or refuse. In the general conclusions, the main findings of the dissertation are summarized, including the development of sample-efficient learning and inference methods across perception, navigation, control, and interaction, and the confirmation that efficiency can be optimized jointly with performance and safety for deployment-ready robotic systems.
The use of digital platforms in a crisis: the case of Telegram during the full-scale invasion of Ukraine 2022 : dissertation for the degree of Doctor of Philosophy
(2025) Gordiienko, Tetiana; Orlova, Dariya
The dissertation examines the use of the Telegram digital platform as a source of information during crisis situations, focusing on the case of Ukraine following the full-scale Russian invasion in 2022. It investigates the motivations and selection rationale behind user adoption, the role of platform affordances in shaping media consumption patterns, and the strategies employed by both users and media professionals. On February 24, 2022, Russia launched a full-scale invasion of Ukraine. These events led to large-scale destruction, a migration crisis, and the biggest global human-caused shock the world has experienced in recent decades. In addition to the above-mentioned series of changes, this disruptive event also triggered alterations in the distribution and consumption of news in digital space. According to the NGO Ukrainian Institute of Media and Communication, since the invasion of the Russian army in February 2022, the number of Ukrainians who primarily read news on Telegram channels has almost doubled (UIMC report contains data for 2023). However, digital platforms increasingly became linked to the spread of propaganda, misinformation, disinformation, and the manipulation of the information environment. And in the case of the Telegram platform, this is not the only peril that is associated with its functioning. A number of risks associated with using the Telegram platform include privacy and security concerns, as end-to-end encryption in the messenger is not used by default, which can mislead users; almost no moderation and the associated spread of misinformation, disinformation, propaganda, and other harmful content; illicit activities such as fraud, sale of illicit substances or hacking tools; anonymity abuse, as it is easy to hide one’s identity or commit identity fraud using Telegram; risks associated with data storage, as Telegram stores messages (outside secret chats) on its servers, which are subject to legal demands depending on jurisdiction; and risks related to abuse and harassment, as Telegram has been used to spread personal information or private content without consent, especially in unmoderated groups. Although these risks were not in the focus of research questions that were posed within the study, related reflections were present in the self-reporting of the study respondents, both from the side of users and from the side of media professionals who actively use the Telegram platform. There are three primary research questions posed within the study: (1) What features guided users in choosing Telegram as their main platform for news consumption during the crisis? (2) How did the platform’s affordances influence the formation of user news routines? and (3) How do Ukrainian media professionals adapt their professional practices on Telegram in response to user needs and platform constraints during crisis conditions? The study builds on qualitative methods and is situated within the frameworks of Uses and Gratifications, Media Affordances, and Crisis Communication. Drawing on a qualitative methodology involving semi-structured in-depth interviews with both Telegram users and media professionals, the research uncovers how the affordances of Telegram aligned with the urgent information needs of users during a major crisis. The study is based on two datasets, which total 50 in-depth interviews. The first dataset contains 40 interviews with users, while the second dataset contains 10 interviews with editors and media professionals. Including both users and media professionals as informants enhances the analytical depth of the study by allowing a comprehensive two-sided perspective on the use of Telegram for media consumption during crisis situations. Users provide insight into motivations, routines, their subjective responses, and perceptions of trust, control, and information relevance. Media professionals, in turn, offer understanding of platform-specific constraints and editorial strategies they employ in order to address perceived audience needs and expectations. This dual approach reveals the interaction between audience needs and media production choices. The study employed an iterative analysis approach, which allowed for a systematic yet flexible exploration of qualitative data collected through semi-structured interviews. The analysis process was initiated early in the research cycle and continued throughout data collection, emphasizing ongoing reflection and theoretical engagement. The analysis began with first-level descriptive coding to capture recurring patterns. These were followed by the development of second-level analytic codes, enabling the identification of deeper thematic structures. A comprehensive codebook for both datasets was constructed to ensure consistency and alignment with the research questions. The findings reveal a complex intertwining between user agency and platform’s design. Ukrainian users prioritized speed, local specificity, and a sense of control over information consumption, while also encompassing issues of misinformation, emotional overload, and digital security. Important factors for users were also the ability to receive timely notifications about air raid alerts and air threats. In this way, the platform performed a full information cycle, from the initial dissemination of threat warnings to monitoring and then post-event information. User behavior also revealed patterns of selective engagement and self-regulation. While some users engaged heavily, monitoring multiple channels hourly, others implemented limits to manage psychological stress, including muting channels or setting boundaries on news exposure. Telegram’s interface facilitated such strategies through its notification settings, the ability to subscribe discreetly, and an interface free from algorithmic recommendations. Participants highlighted the importance of emotional control and the need to avoid 'doomscrolling,' particularly during periods of high military activity. Features that motivated users to turn to Telegram as their primary platform for media consumption during the crisis period fell into two classes of affordances, according to the MAIN model (Sundar, 2008), namely Modality and Navigability. This finding underscores that though platform features enable certain users’ practices, their needs and experiences influence how those features are regarded and utilized. Telegram’s evolving role is also perceived to be driven both by its affordances and by the broader socio-political context. The research highlights that media professionals adjusted their distribution and operational strategies to meet growing user demand on Telegram, despite limitations in audience analytics and content moderation, and control over its spread and visibility. While media outlets initially perceived the platform as a tool for content distribution, the study found that large newsrooms began to assess the platform differently, giving teams working within it more editorial autonomy and freedom in organizing workflow. Respondents from among media professionals noted that certain types of content are created specifically for Telegram, and in some cases, content on Telegram is published faster, without delays or limitations of editorial practices connected to other media’s channels. Media professionals also emphasized the tension they experience between reach and reliability, noting that Telegram allowed faster reporting but raised concerns about source verification, misinformation, and content proliferation by non-journalistic actors. Informants among media professionals in the study noted that they are able to notice and monitor such manipulative information campaigns implemented within the Telegram platform, but at the same time they feel compelled to also respond to such information waves in some way, even by simply publishing fact-checking or refutation of false rumors or manipulative posts. Thus, the media find themselves involved in such information campaigns although it was not initially part of their strategic and operational plans and workflow. Ultimately, the dissertation contributes to the understanding of emerging digital platforms in crisis communication and audience studies. It underlines the importance of examining under-researched platforms like Telegram, especially in contexts where mainstream media infrastructures are under pressure and the platform in question itself carries a variety of security threats and risks. The study also takes into account the experiences of users in the extreme conditions of full-scale war, presenting a unique perspective for research and policymaking in crisis situations. The study's implications extend to fields of media studies, digital communication, and crisis communication, offering insights into user behavior, platform affordances, and the evolving digital media landscape in Central and Eastern Europe
Автоматизований аналіз та візуалізація в доповненій реальності архітектури програмних модулів для виявлення антипатернів : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Франків, Олександр; Глибовець, Микола
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 122 "Комп’ютерні науки" (12 — Інформаційні технології). — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної науково-прикладної задачі аналізу архітектури програмного забезпечення на основі автоматизованої побудови графової моделі програмного модуля та її подальшої візуалізації. Основною метою роботи є розроблення підходу, який дозволяє формалізувати структуру програмної системи, виконувати аналіз її архітектури та виявляти потенційні проблеми проєктування виключно на основі вихідного коду без необхідності використання додаткової документації, UML-діаграм або ручного опису архітектури. На сьогодні одним із важливих викликів у галузі розроблення програмного забезпечення є забезпечення належної якості програмних систем та підтримка їх архітектурної цілісності в процесі розвитку проєкту. Незважаючи на значну кількість наявних засобів автоматизованого аналізу програмного коду, більшість із них зосереджені переважно на виявленні локальних синтаксичних або семантичних помилок. Водночас аналіз загальної структури програмної системи, взаємодії її компонентів та оцінювання архітектурних рішень часто залишаються складними задачами, що потребують значних ручних зусиль з боку розробників. Додатковою проблемою є обмежені можливості наявних інструментів щодо представлення результатів аналізу у формі, зручній для сприйняття людиною. У складних програмних системах текстові звіти або набори окремих метрик нерідко є недостатніми для формування цілісного уявлення про структуру архітектури та локалізацію потенційних проблем. У дисертації проведено аналіз сучасних підходів до оцінювання архітектури програмного забезпечення, зокрема методів статичного аналізу коду, використання програмних метрик, засобів виявлення архітектурних вад, а також методів візуального представлення програмних систем. Показано, що існуючі підходи часто розглядають окремі характеристики програмного забезпечення ізольовано та недостатньо враховують глобальну структуру залежностей між компонентами системи. Встановлено, що традиційні метрики зв’язності, згуртованості або складності є корисними для оцінювання окремих фрагментів програмного коду, однак не забезпечують достатнього рівня наочності для аналізу складних архітектурних взаємозв’язків. Запропоновано підхід до представлення архітектури програмного забезпечення у вигляді орієнтованого зваженого графа. У межах запропонованої моделі вершини графа відповідають структурним елементам програмної системи, зокрема типам даних, полям та методам, а ребра — різним видам залежностей між ними. Модель враховує як декларативні зв’язки, такі як належність або наслідування, так і поведінкові взаємодії, зокрема виклики методів, використання типів та доступ до полів. Використання ваг ребер дозволяє відобразити інтенсивність взаємодій між компонентами системи та забезпечує можливість подальшого аналізу структури програмного забезпечення. Показано, що використання графової моделі дозволяє перейти від текстового представлення вихідного коду до формалізованої структури, придатної для алгоритмічної обробки, аналізу та візуалізації. На відміну від спрощених моделей залежностей, запропонований підхід враховує напрям взаємодії між компонентами та дозволяє аналізувати структуру системи на різних рівнях деталізації. Запропонована модель є достатньо універсальною для адаптації до різних мов програмування. У роботі розроблено методи автоматизованого аналізу архітектури програмного забезпечення на основі дослідження структури графа. Зокрема, запропоновано підходи до виявлення потенційних архітектурних вад, пов’язаних із порушенням зв’язності, згуртованості компонентів та наявністю циклічних залежностей. Аналіз виконується без використання додаткової інформації про програмну систему та базується виключно на структурі побудованої графової моделі. У роботі обґрунтовано використання просторового розміщення вузлів графа та особливості локальної структури залежностей для визначення потенційних проблем архітектури програмного забезпечення. Зокрема, надмірна концентрація зв’язків, ізольовані групи компонентів або аномально велика кількість взаємодій між окремими елементами можуть свідчити про порушення принципів проєктування. Запропонований підхід дозволяє локалізувати проблемні області програмного коду та спростити подальший процес аналізу й рефакторингу програмної системи. Окрему увагу приділено задачі візуалізації графової моделі архітектури програмного забезпечення. У дисертації розглянуто використання просторового представлення графа як засобу підвищення наочності та зменшення когнітивного навантаження під час аналізу складних залежностей між компонентами програмної системи. Для побудови візуального представлення використано силовий алгоритм розміщення графа, що моделює вершини як систему взаємодіючих частинок. Такий підхід дозволяє автоматично формувати естетично прийнятні конфігурації графа, придатні для подальшого аналізу користувачем. У роботі ґрунтовно досліджена можливість застосування методів машинного навчання для оптимізації процесу побудови візуального представлення графової моделі. Зокрема, розглянуто використання графових нейронних мереж як допоміжного інструменту покращення початкового розміщення вузлів графа та зменшення обчислювальної складності класичних силових алгоритмів. Запропонований комбінований підхід дозволяє підвищити швидкодію побудови візуалізації без суттєвого погіршення її естетичних характеристик та читабельності. Показано, що використання методів машинного навчання не може повністю замінити класичні алгоритми візуалізації, а виконує роль допоміжного інструменту оптимізації. Поєднання графових нейронних мереж із силовими алгоритмами дозволяє враховувати структурні особливості графа та забезпечує адаптивність підходу до різних типів програмних систем. Практичним результатом дисертаційної роботи є розроблення програмного комплексу A.D.A.R. (Architecture Displayer in Augmented Reality), призначеного для автоматизованої генерації, аналізу та візуалізації архітектури програмного забезпечення. Розроблена система виконує побудову графової моделі програмного модуля, підтримує аналіз архітектурних залежностей та дозволяє відображати структуру програмної системи у тривимірному просторі. Використання просторової візуалізації та засобів доповненої реальності дозволяє спростити сприйняття складних залежностей між компонентами програмного забезпечення на інтуїтивному рівні. Запропонований підхід може бути використаний у задачах аналізу якості програмного забезпечення, виявлення архітектурних проблем, підтримки процесу супроводу програмних систем, рефакторингу та дослідження структури великих програмних проєктів. Окрім практичного застосування у процесі розроблення програмного забезпечення, результати роботи можуть бути використані у навчальному процесі під час вивчення дисциплін, пов’язаних із архітектурою програмного забезпечення, статичним аналізом коду та методами візуалізації даних. У результаті проведеного дослідження отримано комплексний підхід до аналізу архітектури програмного забезпечення, який поєднує графове представлення структури програмної системи, автоматизований аналіз залежностей, методи візуалізації та елементи машинного навчання. Запропонований підхід забезпечує можливість більш наочного та ефективного дослідження структури програмних систем і може бути основою для подальшого розвитку засобів автоматизованого аналізу програмного забезпечення. Дисертаційна робота складається з п'яти розділів. У першому розділі проведено аналітичний огляд підходів до контролю якості та аналізу архітектури програмного забезпечення, методів візуалізації програмних систем та існуючих інструментів. Виявлено, що жоден із наявних засобів не забезпечує одночасно статичного аналізу вихідного коду, зваженого графа залежностей, адаптивного виявлення аномалій та тривимірної просторової візуалізації, що обґрунтовує задачу дослідження. У другому розділі розроблено графову модель архітектури програмного модуля у вигляді орієнтованого зваженого графа з трьома категоріями вузлів і шістьма класами ребер, що охоплюють як декларативні, так і поведінкові залежності між компонентами. Описано метод автоматизованої побудови моделі для мови Swift на основі графа символів SymbolKit та продемонстровано її придатність для виявлення конкретних проблем проєктування. У третьому розділі розроблено підхід до автоматизованого виявлення архітектурних аномалій на основі статистичного аналізу характеристик графа залежностей. Детектор визначає відхилення відносно типових значень конкретної системи, що забезпечує адаптивність без жорстко заданих порогів. Підхід апробовано на реальному Swift-застосунку із підтвердженням виявлених аномалій аналізом вихідного коду. У четвертому розділі досліджено метрики якості візуалізації графів та встановлено їхні обмеження з точки зору когнітивного сприйняття. Запропоновано використання графових нейронних мереж як евристики для формування початкового розміщення вершин у силових алгоритмах. На вибірці з 44 Swift-проєктів підтверджено повну стабілізацію результатів та скорочення часу побудови layout до 58 % для графів середнього розміру. Розглянуто інтеграцію графової моделі у середовище доповненої реальності як засіб просторової візуалізації. У п'ятому розділі описано програмний комплекс A.D.A.R., реалізований як набір модулів Swift Package Manager із рівнем покриття тестами 95 %. Наведено деталі інтеграції в інструментарій розробника через SPM-плагіни та описано застосунок-переглядач з підтримкою багатокористувацьких AR-сесій і механізмами зменшення когнітивного навантаження. Дослідження проводилося в рамках виконання наукових тем кафедри інформатики Національного університету «Києво-Могилянська академія»: «Моделі та методи машинного навчання в прикладних задачах» (УДК: 004.85, 004.49; 004.056.57, № держреєстрації 0123U102430) та «Аналіз великих об'ємів даних в реальному режимі часу» (УДК: 004.4:061.68, 004.67.775, № держреєстрації 0118U000647).
Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2017) Крахмальова, Катерина; Кисіль, Людмила
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017. Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано стан наукових досліджень, історико-правовий генезис, еволюцію поняття "внутрішньо переміщені особи" у законодавстві України. Сформульовано критерії розмежування поняття "внутрішньо переміщені особи" і "біженці", запропоновано його уніфікацію у всіх нормативно-правових актах України. Досліджено поняття, ознаки і зміст статусу внутрішньо переміщених осіб як предмету адміністративно- правового забезпечення, сформульоване авторське визначення поняття "адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб". Розглянуто співвідношення загального і спеціального правових статусів внутрішньо переміщених осіб в Україні, обмеження, що накладаються в силу спеціального статусу і гарантію заборони дискримінації таких осіб. Сформульовано пропозиції змін до законодавства для забезпечення цієї гарантії. Проаналізовано правове регулювання діяльності органів публічної адміністрації із забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб. Розкрито інституційний механізм такого забезпечення та його специфіку. Визначено актуальні проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб і шляхи їх вирішення з врахуванням досвіду зарубіжних країн.
Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2017) Крахмальова, Катерина; Кисіль, Людмила
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017. Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано стан наукових досліджень, історико-правовий генезис, еволюцію поняття "внутрішньо переміщені особи" у законодавстві України. Сформульовано критерії розмежування поняття "внутрішньо переміщені особи" і "біженці", запропоновано його уніфікацію у всіх нормативно-правових актах України. Досліджено поняття, ознаки і зміст статусу внутрішньо переміщених осіб як предмету адміністративно- правового забезпечення, сформульоване авторське визначення поняття "адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб". Розглянуто співвідношення загального і спеціального правових статусів внутрішньо переміщених осіб в Україні, обмеження, що накладаються в силу спеціального статусу і гарантію заборони дискримінації таких осіб. Сформульовано пропозиції змін до законодавства для забезпечення цієї гарантії. Проаналізовано правове регулювання діяльності органів публічної адміністрації із забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб. Розкрито інституційний механізм такого забезпечення та його специфіку. Визначено актуальні проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб і шляхи їх вирішення з врахуванням досвіду зарубіжних країн.
Алгоритми і коди над силовськими 2-підгрупами симетричних груп S2n : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Ольшевська, Віта; Олійник, Богдана
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 11 "Математика та статистика" за спеціальністю 113 "Прикладна математика" — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертаційна робота присвячена побудові і аналізу алгоритмів над силовськими 2-підгрупами симетричних груп та дослідженню властивостей кодів на цих групах. Силовські p-підгрупи є класичними об’єктами в теорії груп, опис таких підгруп допомагає зрозуміти структуру самої групи. Зокрема, словські р-підгрупи симетричної групи досліджувалися професором Л. Калужніним та описані в його працях за допомогою вінцевих добутків циклічних груп. Він запропонував зображати елементи таких груп у вигляді спеціальних таблиць, а саме - впорядкованих наборів многочленів певного вигляду. Ю. Дмитрук у своїй праці описав алгебраїчні структури силовських 2-підгруп симетричних груп. Основою для створення означення та отриманих головних результатів послугували саме статті Л. Калужніна. Елементи силовських підгруп симетричних груп можна розглядати як портери автоморфізмів кореневих дерев, які наведені в роботі В. Некрашевича. Мінімальна система твірних та графи Келлі на силовських р-підгрупах симетричних груп S2n описані А. Слупік та В. Сущанським. Нехай маємо ціле та додатнє число п > 1. Силовську 2-підгрупу симетричної групи S2n позначимо S2n as Syl2(S2n). Група Syl2(S2n) ізоморфна кінцевому добутуку р-циклічних груп, що мають порядок 2, а саме: Sylr2 (S2n ) = Z 2 I . . . I Z2 n разів. Б. Павлик використав поліноміальне представлення елементів групи Syl2(S2n). Він описав дії над Syl2(S2n) на множині мінімальних систем твірних цієї групи. Нижній центральний ряд силовських підгруп симетричних груп Sn було досліджено А. Віером. Оскільки такі структури досить зручні та ефективні в обчисленнях, природним продовженням є дослідження алгоритмічних властивостей та створення алгоритмів для обрахунків у силовських 2-підгрупах симетричних груп, елементи яких представлені саме деревами. Враховуючи характеристику порядку групи, особливої уваги заслуговує випадок, коли р = 2. У дисертаційній роботі дослідження ґрунтується на властивостях бінарних кореневих p-рівневих дерев з мітками. У тому числі розглянуті алгоритми основних групових операцій для таких структур, алгоритми зв’язку між деревами та підстановками з силовських 2-підгруп симетричних груп. Окрім того, для кожного алгоритму доведено коректність та досліджено часову складність. Використовуючи зв’язок підстановок з бінарними кореневими деревами з мітками, в дисертаційній роботі побудовано алгоритм пошуку кількості рухомих точок підстановок та відстані Хеммінга між елементами групи Syl2(S2n). Логічним продовженням роботи стало дослідження кодів над підстановками із силовських 2-підгруп симетричних груп. Починаючи із 1970-х років коди, побудовані на підстановках, та їх властивості широко досліджуються у різних сферах. Так І. Блейк у своїй роботі коротко розглянув та узагальнив відомі того часу результати про перестановочні масиви. Метою статті Дж. Денеса було показати, як використовувати перестановочне кодування для голосових операцій та паралельних обчислень. П. Камероном було отримано низку результатів про групи перестановок і перестановочні коди та зроблено огляд про відомі результати. Описано декілька відкритих проблем. Під кодом на групі підстановок розуміють множину елементів із групи Sn, де довільна пара із множини має відстань не меншу від заданої. При цьому можуть використовувати як різні підгрупи симетричної групи, так і різні метрики, наприклад, Хеммінга, Улама, Левенштейна тощо. Перестановочні коди використовуються як коди корекції помилок в каналах комунікацій з малою пропускною здатністю. Одним з напрямків є дослідження кодів на алгебраїчних структурах. Р. Бейлі у своїй роботі наводить ефективні алгоритми декодування, коли перестановочні коди є підмножинами з Sn. У дисертації розглядаються властивості кодів, які визначені на підстановках із силовської 2-підгрупи Syl2(S2n). симетричної групи Syl2 з відстанню Хеммінга dH над ними. Для їх дослідження також використано зв’язок групи Syl2(S2n) із групою бінарних кореневих n-рівневих дерев з мітками. Досліджено метричні властивості кодів на підстановках. Також описано властивості відстані Хеммінга на підстановках із силовської 2-підгрупи Syl2(S2n) симетричної групи S2n та побудовано алгоритм пошуку відстані Хеммінга для підстановок групи, що має складність 0 (2 n). Окрім того, досліджено метричні властивості кодів на підстановках із Syl2(S2n) та знайдено розміри і кількість кодів для максимальної та мінімальної ненульової відстані Хеммінга. Таким чином, у дисертаційній роботі містяться наступні нові наукові результати: 1. Запропоновано алгоритми перетворення підстановки із силовської 2-підгрупи симетричної групи у кореневе бінарне n-рівневе дерево з мітками та обернений перехід від дерева з LT2,n до підстановки із Syl2(S2n). Доведено їхню коректність і обчислено часову складність. 2. Запропоновано алгоритм множення підстановок силовської 2-підгрупи симетричної групи, що використовує зображення груп бінарними деревами з мітками, та обчислено його часову складність. Описано алгоритм знаходження оберненого елемента. Доведено його коректність та обчислено часову складність. 3. Описано алгоритм пошуку кількості рухомих точок підстановок силовських 2-підгруп симетричних груп з часовою складністю 0 (2n). Пораховано, що в середньому алгоритм виконує т кроків для групи Syl2(S2n). 4. Запропоновано формулу, за якою можна визначити кількість підстановок із Syl2(S2n), що мають задану, зокрема максимальну, кількість рухомих точок. 5. Наведено алгоритм пошуку відстані Хеммінга для підстановок із силовських 2-підгруп симетричних груп з часовою складністю O(2n). Оцінено, що в середньому алгоритм виконує n кроків для групи Syl2(S2n). 6. Запропоновано рекурсивну формулу для обчислення кількості підстановочних кодів CH over Syl2(S2n) з максимальною відстанню Хеммінга та обчислено кількість таких кодів. Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертації мають теоретичний характер. Вони можуть використовуватися в теорії кодування, теорії груп підстановок. Дисертація може бути використана для читання спеціалізованих курсів з теорії алгоритмів та теорії кодування для студентів математичних спеціальностей.
Альвеолярний епітелій і рак легені (цитологічні дослідження) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Пономаренко, Анна; Білько, Надія; Болгова, Лідія
Дисертація на здобуття наукового ступеня PhD в галузі біології за спеціальністю 091 "Біологія", галузь знань 09 "Біологія". − Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Робота присвячена вивченню розповсюдження пухлинних клітин по паренхімі легені та дослідженню морфологічних змін альвеолярного епітелію ІІ типу у разі недрібноклітинного раку легені шляхом використання сучасних морфологічних методів дослідження. За даними Національного канцер-реєстру рак легені за частотою онкологічної захворюваності є одним з найпоширеніших серед чоловіків в Україні та в світі. В Україні, відповідно до уточнених даних Бюлетня Національного канцер-реєстру України №23, у 2020 році захворіла на рак легені 10351 людина, а померло 8339 осіб. Згідно реєстру Globocan у всьому світі в 2020 р. захворіло на рак легені 2,1 млн, а померло 1,7 млн осіб. Рак легені посідає перше місце за оцінкою смертності серед десяти найпоширеніших типів раку серед осіб обох статей. РЛ посідає перше місце за оцінкою смертності серед десяти найпоширеніших типів раку серед осіб чоловічої статі. Ці показники вказують про необхідність вивчення питань ранньої діагностики, профілактики і лікування новоутворень легені. Питання розвитку і розповсюдження раку легені по паренхімі до цього часу не висвітлено в достатній мірі в джерелах вітчизняної і зарубіжної літератури. Дослідники показують імовірне залучення різних клітинних популяцій в розвиток патології раку легені. Ряд вчених висловлюють припущення про наявність як у центральних так і у периферичних відділах легені так званих бронхіоло-альвеолярних ніш, в яких розміщуються стовбурові клітини, що відповідають за регенерацію легеневої тканини і можуть бути залучені в процес злоякісної трансформації. Результати цитологічних та імуноцитохімічних досліджень, проведених на препаратах шкребків з розрізу макроскопічно незміненої паренхіми легені на різній відстані від периферичного краю видаленої під час операції ракової пухлини, вказують на високу проліферативну активність альвеолярного епітелію ІІ типу під час розвитку злоякісної трансформації у легеневій паренхімі, що може свідчити про можливу участь цих клітин у розвитку злоякісної трансформації. Поряд з цим, експериментальні дослідження не містять інформації щодо розповсюдження пухлинних клітин по паренхімі легені. В джерелах літератури наведено результати робіт вчених, які вказують на можливість розповсюдження пухлинних клітин через повітряні шляхи. Натомість, інші автори, спираючись на результати власних гістологічних та гістохімічних досліджень, показують можливість розвитку раку легені з-під слизової оболонки бронха. Такі результати свідчать про невизначеність багатьох проблем вказаної патології. До цього часу немає єдиної думки щодо стовбурової клітини легені. Існують різні погляди на джерело розвитку і розповсюдженість пухлинних клітин по легені. Зовсім не вивчено зміни альвеолярних клітин в паренхімі легені, видаленої під час оперативного втручання пухлини. В той же час є дані, що альвеолярний епітелій ІІ типу може бути стовбуровою клітиною, а відтак складається не вивчена проблема змін альвеолярного епітелію ІІ типу, вивчення якої може пролити світло на характер росту і розповсюдженість клітин недрібноклітинного раку легені. Це має пряме відношення для визначення характеру малігнізації клітин альвеолярного епітелію ІІ типу і пояснити можливість поширення і розвитку самого процесу раку легені. Таким чином, питання гістогенезу раку легені залишається відкритим, а дослідження проблеми розповсюдження раку легені по паренхімі сприятиме уточненню можливої пролонгації патологічного процесу. В дисертаційному дослідженні отримані оригінальні дані, які не зустрічаються у Вітчизняній і зарубіжній літературі. Метою дисертаційної роботи є визначити розповсюдженість пухлинних клітин і клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації і атипії на різній відстані від новоутворення в макроскопічно незміненій, видаленій з пухлиною паренхімі легені. Для досягнення мети сформульовані наступні завдання: 1. Визначити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку в паренхімі легені поряд з периферичним краєм видаленої ракової пухлини. 2. Виявити зміни в альвеолярному епітелії ІІ типу поряд з краєм пухлинного вузла, видаленого в процесі оперативного втручання. 3. Установити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку на відстані 2 см від перферичного краю видаленої новоутворення. 4. Визначити наявність і зміни клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на відстані 2 см від периферичного краю видаленої пухлини. 5. Вивчити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку на відстані 5 см від периферичного краю новоутворення. 6. Визначити і зміни клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на відстані 2 см від периферичного краю видаленої пухлини. 7. Проаналізувати наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку легені та за допомогою імуноцитохімічних реакцій з використанням наступних моноклональних антитіл: фактора транскрипції щитоподібної залози-1 (TTF-1), маркеру проліферації Ki-67 (Кі-67), пухлинного протеїну р53 (p53), аспартичної протеази (Napsin-А), кератину ІІ цитоскелетного 7 (Cytokeratin-7) на цитологічних препаратах з розрізів легеневої паренхіми на різних відстанях від пухлини. 8. Провести аналіз отриманих даних з використанням програми MS Excel за t-критерієм Стьюдента. Статистичну обробку проводили з використанням пакету MS Excel для оцінки кількісних цитологічних показників шляхом розрахунку середнього значення показника (M) та його стандартної похибки (m) та використовуючи t-критерій Стьюдента з критичним рівнем значимості у всіх статистичних тестах (p<0,05). Було показано, що кількість пухлинних клітин в паренхімі легені поряд з периферичним краєм видаленої ракової пухлини у разі залозистого раку склала (59±9,8), у разі аденосквамозного раку аналогічний показник склав (65±7,1), у випадках плоскоклітинного кількість пухлинних клітин склала (74±8,4). Числове значення наявності клітин альвеолярного епітелію ІІ типу зі змінами в ділянці периферичного краю новоутворення незалежно від гістологічного типу склало (32±8,7). Кількість альвеолярного епітелію з ознаками проліферації і атипії в ділянці периферичного краю новоутворення у разі залозистого раку становила (34±10,4). Квантитативна оцінка пухлинних клітин у разі аденосквамозного раку в досліджуваній ділянці склала (31±8,3). Аналогічний показник кількості пухлинних клітин у разі плоскоклітинного раку становив (31±7,5). Значення кількості пухлинних клітин в перитуморальній ділянці незалежно від гістолочного типу склала (23±3,0). Кількість пухлинних клітин в паренхімі легені в перитуморальній зоні у разі залозистого раку склала (38 ±5,0), у випадках плоскоклітинного раку аналогічний показник склав (11±2,4). Числове значення клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації та деякої атипії в перитуморальній зоні незалежно від гістологічного типу раку легені склало (60±2,2). Кількість клітин альвеолярного епітелію з ознаками проліферації і атипії у разі залозистого раку склала (50±3,4), а у разі плоскоклітинного раку становила (76±2,7). Кількість пухлинних клітин в найбільш віддаленій зоні незалежно від гістологічного типу пухлини склала (3±1,1). У разі залозистого раку кількість пухлинних клітин в досліджуваній ділянці становила (5±1,9), а у разі плоскоклітинного (1±0,7). Числове значення клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації та деякої атипії в найбільш віддаленій ділянці незалежно від гістологічного типу раку легені склало (55±2,4). Аналогічний показник кількості альвеолярного епітелію зі змінами у разі залозистого раку становив (58,0±3,2), а у разі плоскоклітинного раку склав (54±3,2). Маркер Cytokeratin-7 в пухлинних клітинах показав позитивну експресію у разі залозистого раку у 1 хворого в ділянці периферичного краю новоутворення та в найбільш віддаленій зоні від пухлинного вузла. У разі аденосквамозного раку в ділянці периферичного краю видаленої пухлини цей маркер мав високий рівень експресії у 2 досліджуваних хворих. У випадках плоскоклітинного раку маркер експресувався у 1 з 2 пацієнтів у ділянці периферичного краю новоутворення. Використання на пухлинних клітинах різних гістологічних типів недрібноклітинного раку легені маркерів TTF-1, Napsin-A, p53, Ki-67 не показали достатнього рівня експресії на цитологічних препаратах у досліджуваних пацієнтів. Отримані дані свідчать про різний ступінь розповсюдженості пухлинних клітин на різну відстань від пухлинного вузла, особливо у випадках ЗР. Результати проведених цитологічних та імуноцитохімічних досліджень свідчать про високий проліферативний потенціал, наростання атипії і можливу малігнізацію альвеолярного епітелію ІІ типу як поруч з пухлиною, так і різній на відстані від неї. Новизна дослідження. Вперше за допомогою цитологічного та імуноцитохімічного методів визначено наявність та проведено квантитативну оцінку пухлинних клітин недрібноклітинного раку легені на різних відстанях від пухлинного вузла. Вперше проведені дослідження, які дозволили визначити розповсюдженість клітин раку легені різної гістологічної структури по макроскопічно незміненій паренхімі поруч і на різній відстані від видаленого під час операції пухлинного вузла. Вперше застосовано новий підхід у вивченні морфологічних змін клітин альвеолярного епітелію ІІ типу – показано проліферацію і атипію та проведено квантитативний аналіз клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на різних ділянках макроскопічно незміненої паренхіми легені, видаленій з пухлиною під час операції, що може бути опосередкованим показником можливості їх малігнізації та може опосередковано свідчити про те, що альвеолярний епітелій ІІ типу може бути стовбуровою клітиною. Ухвали біоетичних комітетів: Дана робота схвалена до виконання витягом з протоколу №201/9 засідання Комісії з питань етики Національного інституту раку від 21.11.2021 року та ухвалою Комітету з етики наукових досліджень НаУКМА протокол №2 від від 07.07.2022 року за реєстраційним номером №00030125.
Антигетьманське повстання: причини, перебіг та політична пропаганда (листопад-грудень 1918 року) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Василинчук, Артем; Скальський, Віталій
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 "Історія та археологія" (03 – Гуманітарні науки). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертація присвячена комплексному дослідженню Антигетьманського повстання листопада–грудня 1918 р. як військово-політичного конфлікту доби Української революції 1917–1921 рр. У роботі досліджено міжнародні, політичні, соціальні та військові передумови повстання, процес його підготовки, перебіг бойових дій у різних регіонах України, а також особливості інформаційно-пропагандистського протистояння сторін. Листопад 1918 р. ознаменувався карколомними трансформаціями геополітичної ситуації у Східній Європі. Поразка Центральних держав у Першій світовій війні та розпад Австро-Угорської імперії свідчили про неминуче припинення їхньої військової присутності в Україні. Це, у свою чергу, актуалізувало загрозу масштабної експансії з боку як більшовицької Росії, так і підтримуваних Антантою білогвардійських формувань Півдня Росії. Усвідомлення незворотності цих зовнішньополітичних змін було очевидним як для керівництва Української Держави, так і для чисельних опозиційних їй сил, в першу чергу – українських. Спробою виходу із складної геополітичної ситуації для керівництва Української Держави стала "Федеративна грамота" з небільшовицькою Росією. Такий крок мав на меті заручитися підтримкою країн Антанти і досягти введення на територію України її військ, що мали би замінити німецькі. Однак цей крок остаточно підірвав довіру до влади в очах українських політичних сил, що дало їм привід для початку виступу. Між тим, важка геополітична ситуація доповнювалася вкрай складним внутрішньополітичним положенням держави, спричиненим невдоволенням її економічним, соціальним та національним курсом, який ще задовго до проголошення "Федеративної грамоти" спричиним появу великої кількості підпільних та повстанських груп різного спрямування на всій території України. У цих умовах виступ Директорії швидко переріс у загальнонаціональне Антигетьманське повстання, яке охопило майже всю територію Української Держави. Перебіг цього конфлікту протягом листопада–грудня 1918 року визначався не лише суто військовим протистоянням на полях боїв у ключових оперативних зонах, а й розгортанням інформаційної війни. Мобілізація мас протиборчими сторонами (Директорією, Гетьманатом та більшовицькими структурами) відбувалася зокрема через залучення інструментів політичної пропаганди (періодичної преси, відозв та листівкового матеріалу), що перетворило її вплив на один із вирішальних факторів військового успіху. Між тим, в українській історіографії конфлікт традиційно оцінювали переважно з політичної точки зору, звертаючи увагу на причини, наслідки початку повстання і відповідно ступінь користі або шкоди, який воно завдало українському державотворенню. Праці які досліджували зазначену тематику традиційно мали значну ступінь ідеологічної заангажованості, яка бере витоки у перших спробах висвітлення конфлікту його безпосередніми учасниками у міжвоєнний період. Зокрема можна виділити «гетьманський» та умовний "петлюрівський" погляд на повстання. Ця тенденція значною мірою є актуальною і досі. Тому у дисертаційному дослідженні було переважно здійснено фокус на військовому перебігу конфлікту, а також інформаційно-агітаційній діяльності сторін конфлікту як таким його аспектам, які не були дослідженні на належному рівні. На основі широкого комплексу архівних джерел, періодичної преси, мемуаристики, листівок, нормативно-правових актів та історіографії здійснено реконструкцію перебігу Антигетьманського повстання як цілісного конфлікту загальноукраїнського масштабу. Доведено, що повстання не було короткотривалою локальною акцією або виключно політичним виступом Директорії УНР, а являло собою масштабний військовий конфлікт із різним рівнем інтенсивності бойових дій у окремих регіонах Української Держави, а також протистоянням не лише двох, а цілої низки сторін. У дисертації встановлено особливості перебігу бойових дій на території Української Держави, яку для зручності викладу було поділено на Правобережну, Лівобережну та Південну оперативні зони. Окремо було досліджено облогу Києва як ключовий етап конфлікту. Виявлено, що встановлення влади Директорії відбувалося нерівномірно та значною мірою залежало від локальної військово-політичної ситуації, співвідношення сил, діяльності місцевих повстанських осередків, втручання зовнішніх сил та специфіки регіональної соціальної структури. Спростовано поширене в історіографії уявлення про одночасний і швидкий перехід усієї території України під контроль Директорії після бою під Мотовилівкою, зокрема виявлено, що на момент зречення гетьмана значна кількість територій все ще не перебувала під контролем Республіканських військ. Окрему увагу приділено аналізу військового потенціалу сторін конфлікту, їх стратегічних намірів, мобілізаційної політики, особливостей функціонування гетьманських та повстанських військових формувань, а також впливу зовнішньополітичної ситуації на розвиток бойових дій. Встановлено, що важливими чинниками поразки Української Держави стали міжнародна ізоляція, криза системи державного управління, незавершеність формування регулярної армії та неспроможність забезпечити стабільний контроль над регіонами. У роботі вперше комплексно досліджено інформаційно-пропагандистський вимір Антигетьманського повстання. Проаналізовано основні пропагандистські наративи гетьманських сил, Директорії Української Народної Республіки, більшовиків, російських монархічних та інших політичних угруповань. Визначено характерні образи ворога, держави, армії та політичного майбутнього України, що використовувалися сторонами конфлікту. Доведено, що пропаганда відігравала важливу роль у формуванні суспільних настроїв, мобілізації населення та легітимації політичної боротьби. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше здійснено комплексну реконструкцію перебігу Антигетьманського повстання на загальноукраїнському та регіональному рівнях із залученням значного масиву архівних матеріалів та маловідомих джерел. Вперше системно досліджено пропаганду сторін конфлікту, насамперед пресу та листівки, як складову військово-політичного протистояння, а їх матеріали вперше веденно в науковий обіг. Було запропоновано нові підходи до визначення причин повстання, його масштабів, характеру бойових дій, ролі локальних повстанських осередків, залученості німецьких та австро-угорських військ і факторів, які визначили результат конфлікту. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання його матеріалів і висновків при підготовці узагальнюючих праць з історії Української революції 1917–1921 рр., історії Української Держави та Директорії УНР, навчальних курсів з історії України, військової історії та історії політичної пропаганди, а також у науково-популярних і меморіальних проєктах. Завдяки відновленню хронології перебігу конфлікту на території Української Держави стало можливим створення карт (розміщенних у Додатках), які ілюструють перебіг конфлікту у форматі день за днем, дозволяють скласти уявлення про умовний контроль над тими чи іншими населеними пунктами з боку сторін у певну дату та можуть бути у подальшому використанні при складанні атласів і карт для дослідників Української революції та громадянської війни на території колишньої Російської імперії. Також у роботі згадується багато імен видатних діячів часів Української Революції, роль яких під час подій Антигетьманського повстання була невідома, що дозволить іншим дослідникам більш ретельно дослідити цей період їх біографії. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що поділяються на тринадцять підрозділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків (картографічні матеріали, а також листівки випущені під час конфлікту).
Антикризове управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Бурбело, Наталія; Ковшова, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (Галузь знань – 07 "Управління та адміністрування"). – Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, 2025. У дисертаційній праці обґрунтовано теоретико-методичні основи й надано науково-практичні рекомендації щодо формування антикризового управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу, що дозволило підвищити ефективність, адаптивність і стійкість процесів господарської діяльності до умов нестабільного середовища та кризових явищ. Встановлено, що існує значна кількість поглядів на економічну сутність кризи та її вплив на діяльність підприємства, а також різні визначення та тлумачення поняття "криза на підприємстві". Запропоновано визначати кризу на підприємстві як етап природного процесу розвитку і вдосконалення, що характеризується станом невідповідності організаційної системи діючого суб’єкта його заданим внутрішнім параметрам ефективності та неспроможності адекватно реагувати на некеровані впливи зовнішнього середовища. Систематизовано існуючі підходи до групування криз на підприємствах за вісьмома ознаками, аналіз яких дозволив запропонувати авторський підхід до групування видів криз на консалтингових підприємствах за рівнями впливу чинників бізнес-середовища, за яким виокремлено кризи, що сформовані дією внутрішніх і зовнішніх чинників. Виявлено взаємозв’язок категорій, пов’язаних з виникненням кризи та антикризовим управлінням підприємств. Проаналізовано основні науково-методичні підходи до визначення економічної сутності антикризового управління підприємствами та систематизовано їх у три групи за фазами перебігу кризи. Відповідно до мети дослідження уточнено дефініцію терміна «антикризове управління підприємством», під яким розуміємо постійний, заснований на системі методів і принципів процес розробки та реалізації господарських рішень, що приймаються в умовах жорсткого обмеження ресурсів, підвищених ризиків, фінансових і матеріальних витрат з метою відновлення життєздатності підприємства та запобігання його ліквідації. Це дозволило звузити визначення мети антикризового управління підприємствами та сформулювати, як запобігання виникненню кризових станів внаслідок превентивних заходів і ранньої діагностики, а у випадках виявлення ознак кризи – застосування заходів для подолання кризових станів і створення передумов консалтинговим підприємствам для тривкої максимально ефективної діяльності та розвитку. Предметом антикризового управління визначено профілактику, діагностику та подолання кризових явищ на всіх рівнях управління підприємством. У межах цього дослідження запропоновано виділити основні та додаткові набори інструментів антикризового управління підприємством за визначеними параметрами. Виокремлено шістнадцять наукових підходів до управління підприємствами та п’ять підходів антикризового управління консалтинговими підприємствами, виконано їх порівняльний аналіз і встановлено відповідність підходів до управління у стабільному і кризовому станах. Результати аналізу підтвердили доцільність формування організаційного підходу до управління підприємствами з акцентом на оптимальне поєднання офісної та віддаленої роботи відповідно до сучасної специфіки діяльності в умовах війни та після пандемії Covid-19. Досліджено еволюцію та основні тенденції розвитку індустрії консалтингу й виокремлено її ключові особливості. Основні сфери консалтингової діяльності та чинники їх формування визначено за Європейським довідником-покажчиком. Для детального аналізу обрано шість основних груп консалтингових послуг в Європі та Україні, результати дослідження яких дозволили визначити основні тренди розвитку індустрії консалтингу. Відсутність чіткої класифікаційної ознаки визначення консалтингової діяльності та вимог її ліцензування визначено як причину відмінності звітних даних стану консалтингових підприємств в Україні в різних джерелах. Досліджено суб’єктів, що надають консалтингові послуги в Україні, і виділено основні проблеми вітчизняних підприємств після початку війни у 2022 році. Проведене авторське дослідження дозволило сформувати висновки про значущість і характер впливу різних чинників внутрішнього й зовнішнього середовища на результативність діяльності консалтингових підприємств в Україні у 2024 році. Додаткове дослідження підтвердило наявність передумов упровадження гібридного організаційного підходу в діяльність консалтингових підприємств відповідно до отриманих даних про: структуру підприємств за чисельністю працівників; частку віддаленої роботи на підприємствах; зміни у структурі кількості віддалених робочих місць; оцінку впливу технічного, програмного, інформаційного і кадрового забезпечення; наявність основних засобів комунікацій; режиму роботи керівників консалтингових підприємств. Систематизовано основні категорії, пов’язані з антикризовим управлінням і запропоновано загальні характеристики для оцінки процесів антикризового управління консалтинговими підприємствами. Аналіз цілей і завдань основних етапів процесу антикризового управління став основою виділення двох ключових блоків – діагностики та реалізації заходів антикризового управління. Представлена деталізація переліку можливих симптомів прояву кризи на підприємствах за п’ятьма основними сферами та аналіз можливих помилок на етапі діагностики дозволили сформувати основні характеристики та визначення організаційного підходу гнучкого гібридного робочого простору, який відповідає вимогам сучасного бізнес-середовища та покликаний забезпечити адаптивність і гнучкість консалтингових підприємств у кризових умовах. Розробка базового гібридного організаційного FHWS підходу до управління консалтингових підприємств зумовила доцільність опрацювання трьох варіантів його гібридизації: "Традиційний офіс", "Віддалені робочі місця", "Збалансований робочий простір". Обґрунтування методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу до управління підприємствами здійснено з використанням методу мультиатрибутивного моделювання Фішбейна. Запропонована методика дозволяє обирати зі сформованого переліку ключові атрибути й розраховувати зважені оцінки FHWS варіантів для обрання консалтинговими підприємствами оптимального виду. Апробацію методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу проведено на дев’яти підприємствах, які систематизовано у три групи консалтингових підприємств відповідно до обраних варіантів для подальшого аналізу. Для оцінки загальної ефективності впровадження гібридного організаційного FHWS підходу в антикризове управління консалтинговими підприємствами розроблено методичний інструментарій, який дозволяє обчислити інтегральний показник ефективності підходу, виокремити основні елементи розрахунку та можливі додаткові компоненти для адаптації варіантів відповідно до специфіки діяльності консалтингових підприємств. Апробацію методичного інструментарію проведено у трьох досліджених групах підприємств, що дозволило зробити висновок про оптимальність обраних варіантів.
Бюджетно-податкова політика в умовах трансформації економіки України: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2013-07-01T12:26:47Z) Сидорович, Марія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, 2013. Розроблено методичні підходи оцінки перспективних напрямів бюджетно-податкової політики з урахуванням макроекономічних цілей, спрямованої на забезпечення сталого економічного зростання в середньостроковій перспективі. Запропоновано інтегровану модель фінансово-економічних відносин між складовими бюджетної системи та економічним середовищем. Розкрито підходи до визначення пріоритетності та граничних змін податкових ставок для збільшення обсягів надходжень до бюджету та покращення адміністрування податкових надходжень. Розвинуто методи оцінки впливу економічного середовища на стан бюджетної системи на основі застосування економіко-математичних методів. Узагальнено та систематизовано досвід щодо перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему країни та формування бюджетно-податкової політики в умовах трансформації економіки. Удосконалено підходи до визначення ролі бюджетно-податкової політики як інструменту регулювання економічних процесів в країнах з розвинутою та трансформаційною економікою на різних етапах економічного розвитку, положення щодо формування доходів та видатків бюджету з огляду на довгострокову перспективу розвитку економіки та забезпечення пріоритетів економічної політики, механізм прийняття рішень щодо вибору дієвих інструментів бюджетно-податкової політики.
Біблієзнавство в Київській духовній академії (XIX - початок XX ст.) : становлення і розвиток : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
(2015) Головащенко, Сергій
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2015. У дисертації вперше у вітчизняній науці здійснено реконструкцію біблієзнавства в Київській духовній академії ХІХ – початку ХХ ст. як цілісної системи дослідницької та викладацької діяльності, невід’ємного компонента духовно-академічної культури. Проаналізовано передумови, історико-культурний, освітній і релігійний контекст, ідейні та інституційні чинники формування в КДА означеного періоду як академічного, так і популярного дискурсів вивчення та освоєння Біблії. На підставі введення до наукового обігу й систематичного аналізу широкого кола малодосліджених біблієзнавчих творів, корпусу академічних інституційних документів і першоджерел уперше сформовано джерельну базу вивчення київського духовно-академічного біблієзнавства ХІХ – початку ХХ ст. Висвітлено досвід викладацької праці та науково- богословської творчості видатних дослідників Біблії – представників КДА цього періоду, таких, як єп. Філарет (Філаретов), С. М. Сольський, Я. О. Олесницький, Ф. Я. Покровський, А. С. Царевський, архієп. Василій (Д. І. Богдашевський), В. П. Рибінський, О. О. Глаголєв та ін. На основі аналізу теоретичної спадщини провідних біблієзнавців КДА окреслено проблемне поле, предметно-тематичну та жанрову структуру фахових досліджень, виявлено їх науково значущі результати у конкретних галузях біблієзнавства, а саме в біблійній ісагогіці й екзеґезі, біблійній археології, текстуальній, філологічно-літературній, історичній критиці Біблії. Викладання біблійних знань у КДА зазначеної доби досліджено з погляду становлення його структури, особливостей змісту й методики. Висвітлено напрями дидактичного теоретизування київських біблієзнавців-академістів, у т.ч. їхні погляди на Біблію як на об’єкт не лише академічного, а й популярного викладання. У цьому зв’язку осмислено набутий викладачами і вихованцями КДА досвід популяризації знань про Біблію та їх застосування в просвітницьких і місіонерських церковних практиках. Зміст і специфіку біблієзнавчих досліджень київських академістів визначено й проаналізовано як у контексті церковно-богословських завдань Київської духовної академії, так і в контексті взаємодії з європейською та світовою біблійною наукою.
Білкові фактори формування оксидативного статусу за хронічної хвороби нирок : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Васильченко, Вікторія; Кучменко, Олена
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 – Біологія. – Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023. Дисертація присвячена дослідженню оксидативного статусу, особливостей його змін за хронічної хвороби нирок. Перші стадії хронічної хвороби нирок зазвичай не мають специфічних симптомів, тому це ускладнює їхнє визначення та спостереження за ними. Традиційні маркери дисфункції нирок, такі як креатинін та сечовина у плазмі та сечі, можуть знаходитися у межах референтних значень фізіологічного діапазону не зважаючи на погіршення ниркових функцій. Сукупність патологічних змін за хронічної хвороби нирок можна умовно поділити на три категорії: дисліпідемію, протеїнурію, а також уремію. Важливо зазначити, що існує взаємозв’язок між усіма цими компонентами та їхнім впливом один на одного. Зміна маркерів оксидативного статусу за хронічної хвороби нирок є доповнюючою інформацією про складники про- та антиоксидантної систем, їхній взаємозв’язок між собою та вплив на них інших факторів. Поглиблення розуміння окисно-відновних процесів та механізмів розвитку хронічної хвороби нирок завдяки детектуванню оксидативного статусу може сприяти покращенню не лише ранній діагностиці, а й моніторингу пацієнтів з наявними нирковими патологіями. Метою роботи було вивчення білкових факторів формування оксидативного статусу за хронічної хвороби нирок. Для реалізаційї мети застосовувались такі методи: аналіз та систематизація літературних, наукових, методичних та інших джерел з досліджуваної теми; біохімічні методи досліджень; методи статистичної обробки результатів та математичного моделювання. Зразки венозної крові для дослідження білкових факторів оксидативного статусу були взяті у 417 пацієнтів (214 жінки та 203 чоловіка, вік – 18-55 років) із хронічною хворобою нирок I-V стадії (гломерулонефрит). Усі пацієнти без гострих супутніх патологій (n=250) були розподілені на три групи: 1 групу сформували пацієнти з хронічною хворобою нирок І-ІІ стадій (n=53); 2 групу склали пацієнти з хронічною хворобою нирок ІІІ-ІV стадій (n=25); 3 група – це пацієнти з хронічною хворобою нирок V стадії (n=150). Контрольну групу склали 29 здорових осіб того ж віку з аналогічним співвідношенням статей. Усі учасники дали письмову згоду брати участь у дослідженні. Протокол дослідження (№ 7 30.08.2016) був затверджений Комісією з біоетики Інституту нефрології НАМНУ, а також протоколи дослідження тотожні дисертаційному проєкту (№ 6 від 10.06.2021 та №3 від 19.03.2023 року) були затверджені комітетом з етики наукових досліджень Національного університету "Києво-Могилянська академія". Дослідженнями біологічного матеріалу, сироватки та сечі, пацієнтів з хронічною хворобою нирок та умовно здорових донорів, з метою визначення зміни оксидативного статусу, мною було встановлено, що інвазивні та неінвазивні показники якісних та кількісних змін доповнюють традиційні маркери ниркових захворювань з деталізацією їх перебігу. Також було показано, що порушення обміну ліпопротеїнів збігається або може передувати хронічній хворобі нирок. Пероксидне окиснення ліпідів за хронічної хвороби нирок, у свою чергу, може передувати цьому захворюванню та характеризуватися утворенням реактивних альдегідів, які реагують з тіобарбітуровою кислотою. Окиснення білків у складі ліпопротеїнів високої та низької густини є причиною розвитку багатьох патологічних станів, зокрема артеріальної гіпертензії, яка є частим ускладненням хронічної хвороби нирок та інших патологій, таких як цукровий діабет та хронічні запальні процеси. У дослідженні були отримані нові дані про підвищення активності ензимів, які формують оксидативний статус, мієлопероксидази та еластази, які індукують оксидативний стрес. Крім того, спостерігалося значне зростання кількісного вмісту уремічного токсину, індоксил сульфату, оксалової кислоти та вмісту цитруліну одночасно зі зниженням активності антиоксидатного ензиму, параоксонази-1, за хронічної хвороби нирок. Вперше розраховане співвідношення між про- та антиоксидатним ензимами та проведений ґрунтовний кореляційний аналіз між потенційними та традиційними маркерами хвонічної хвороби нирок. Отримані нові дані сприяють деталізації інформації щодо потенційних маркерів хронічної хвороби нирок (цитруліну, індоксил сульфату, параоксонази-1, мієлопреоксидази та еластази). Вперше проаналізовано та продемонстровано співзалежності між ними, що дає можливість виокремити неінвазивні маркери ранніх стадій хронічної хвороби нирок, цитрулін та індоксил сульфат. Отримані нами дані про оксидативний статус підтверджує зростання активності ензимів прооксидантної ланки, як наслідок, виникнення оксидативного стресу у цієї категорії пацієнтів. Зміни оксидативного статусу можуть передувати змінам концентрації креатиніну та сечовини у плазмі та сечі, оскільки їхнє визначення може бути ускладнено відмінним раціоном або збільшенням ваги тіла. Зокрема, вміст індоксил сульфату як маркера уремії та цитруліну як маркера протеїнурії за хронічної хвороби нирок мали більший діапазон значень та чітке їхнє однонаправлене зростання із постадійним прогресуванням хронічної хвороби нирок. Таким чином, аналіз маркерів оксидативного статусу дає змогу стверджувати перспективність застосування неінвазивних маркерів задля раннього діагностування та прогресування хронічної хвороби нирок.
Венчурнe фінансування в умовах економічних перетворень: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Moсієвич, Олена; Сєміколенова, Світлана
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет. Київ, 2020. Розкрито сутність венчурного фінансування як інструменту стимулювання інноваційних процесів, що ґрунтується на інтеграції фінансових інститутів в процесі створення та освоєння інновацій, сукупності методів та інструментів мобілізації фінансових ресурсів в інноваційний сегмент економіки, що забезпечить прискорення темпів економічного зростання, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки та підвищення її конкурентоспроможності та надасть можливість для посилення впливу державного регулювання на соціально-економічний розвиток країни, стимулювання процесів суспільного відтворення. Узагальнено та систематизовано досвід розвитку системи венчурного фінансування у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що надасть можливість підвищити якісний рівень управління державними та корпоративними фінансами в умовах економічних перетворень. Удосконалено інституційні засади венчурного фінансування інноваційних проєктів як динамічної, адаптованої системи до стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни; положення щодо особливостей становлення та розвитку системи венчурного фінансування, що сприятиме ефективності регуляторного механізму фінансової політики у сфері здійснення венчурного фінансування інноваційних проєктів; основні засади формування венчурних фондів фінансування інноваційних проєктів, виходячи з оцінки впливу екзогенних та ендогенних факторів на інвестиційний потенціал та особливості розвитку інвестиційного середовища. Розвинуто підходи щодо пріоритетних напрямів фінансової політики стосовно розбудови національної інноваційної системи, розвитку венчурного фінансування, що надасть можливість стимулювання науково-технічного прогресу та прискорення темпів економічного зростання; положення щодо підвищення ефективності механізмів венчурного фінансування з метою задоволення суспільних потреб та досягнення стратегічних соціально-економічних цілей розвитку країни.
Венчурнe фінансування в умовах економічних перетворень: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Moсієвич, Олена; Сєміколенова, Світлана
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет. Київ, 2020. Розкрито сутність венчурного фінансування як інструменту стимулювання інноваційних процесів, що ґрунтується на інтеграції фінансових інститутів в процесі створення та освоєння інновацій, сукупності методів та інструментів мобілізації фінансових ресурсів в інноваційний сегмент економіки, що забезпечить прискорення темпів економічного зростання, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки та підвищення її конкурентоспроможності та надасть можливість для посилення впливу державного регулювання на соціально-економічний розвиток країни, стимулювання процесів суспільного відтворення. Узагальнено та систематизовано досвід розвитку системи венчурного фінансування у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що надасть можливість підвищити якісний рівень управління державними та корпоративними фінансами в умовах економічних перетворень. Удосконалено інституційні засади венчурного фінансування інноваційних проєктів як динамічної, адаптованої системи до стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни; положення щодо особливостей становлення та розвитку системи венчурного фінансування, що сприятиме ефективності регуляторного механізму фінансової політики у сфері здійснення венчурного фінансування інноваційних проєктів; основні засади формування венчурних фондів фінансування інноваційних проєктів, виходячи з оцінки впливу екзогенних та ендогенних факторів на інвестиційний потенціал та особливості розвитку інвестиційного середовища. Розвинуто підходи щодо пріоритетних напрямів фінансової політики стосовно розбудови національної інноваційної системи, розвитку венчурного фінансування, що надасть можливість стимулювання науково-технічного прогресу та прискорення темпів економічного зростання; положення щодо підвищення ефективності механізмів венчурного фінансування з метою задоволення суспільних потреб та досягнення стратегічних соціально-економічних цілей розвитку країни.

Browse

Browsing 011. Дисертації by Title

Results Per Page

Sort Options